Глауконіт

Глауконіт
Клас мінералу	силікати
Колір	зелений
Сингонія	моноклінна
Твердість	2–3
Блиск	матовий
Густина	2, 2–2, 9 г/см3

Глауконі́т (від грец. γλαυϰός — блакитно-зелений, зеленуватий, сизий) — мінерал класу силікатів групи гідрослюд.

Стара українська назва — зеленка.

Історична довідка

Уперше глауконіт описав і назвав за його колір мінералог К. Кеферштейн (1784–1866; Німеччина) у 1928.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: (K, Na)(Fe³⁺,Al, Mg)₂[(OH)₂|(Si, Al)₄O₁₀].

Хімічний склад: SiO₂ — 44–56 %; Al₂O₃ — 3–22 %; Fe₂O₃ — 0–27 %; FeO — 0–8 %; MgO — 0–10 %; K₂O до 10 %, H₂O — 4–10 %.

Відомі також домішки Li і В.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Густина 2,2–2,9 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 2–3. Колір зелений, блиск матовий.

Забарвлює породи в зеленуватий колір.

Асоціації: анкерит, глаукофан, доломіт, кальцит, кварц, лімоніт, пірит, польові шпати, сидерит.

Різновиди

Розрізняють:

• глауконіт 1М (найпоширеніша політипна модифікація з одним пакетом в елементарній комірці);
• глауконіт 2М1 (політипна модифікація з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно одного);
• глауконіт 3Т (політипна модифікація з трьома пакетами в елементарній комірці);
• глуколіт високоглиноземистий (сколіт);
• глауконіт магніїстий (селадоніт);
• глауконіт марганцевистий (містить 1–1,5 % MnO).

Походження. Розташування родовищ

Характерний для всіх геологічних систем від докембрію. Утворюється з уламкового біотиту або інших вихідних матеріалів шляхом морського діагенезу на мілководді, особливо в нещільно скріплених пісковиках, вапняках і в алевроліті.

Поширений у всьому світі в морських відкладах.

Зокрема: на півострові Отаго у Новій Зеландії, Південній Австралії, Великій Британії, Франції, Італії, Ізраїлі, Південно-Африканській Республіці (Капська провінція), у США (штати Алабама, Техас, Каліфорнія, Орегоні, Південна Дакота).

Глауконіт в Україні

Виявлений на Поділлі та Волині.

Значення

Один з основних мінералів, використовуваних для визначення віку осадових гірських порід калій-аргоновим методом ізотопної геохронології.

Застосовують для виготовлення мінеральних масел та фарб, відбілювачів, для виробництва декоративного бетону і цементу, в скляній промисловості, а також як сорбент і добриво.

Завдяки здатності до катіонного обміну мінерал використовують для зменшення твердості води. Може використовуватись для очищення територій від забруднення радіонуклідами.

Глауконіт — мінерал із зональним забарвленням, який у кращих зразках має цінні декоративні якості; виробний камінь.

Література

1. Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
2. Козуб Ю. Б., Матковський О. І., Сеньковський А. Ю. та ін. Глауконіти Поділля — сорбенти радіонуклідів // Вісник Львівського університету. Серія геологічна. 1998. Вип. 13. С. 139–142.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
4. Weiß St. Das große Lapis Mineralienverzeichnis: alle Mineralien von A — Z und ihre Eigenschaften. 6 aufl. München : Weise, 2014. 284 p.
5. Глауконіт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Глауконіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Глауконіт (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.04.2022