Композиція містобудівна

Компози́ція містобудівна́ (від лат. compositio — складання докупи, з’єднування) — побудова об’єкта містобудування з дотриманням єдності містобудівної структури з архітектурно-художньою системою розпланування і забудови населеного місця (міста, селища, села, відокремленого комплексу, ансамблю будівель і споруд — монастиря, замку, фортеці, палацу тощо).

Композиція містобудівна. Аналіз містобудівної композиції населеного пункту: а–схема композиційно-видових взаємозв'язків; б–формалізована основна композиційна ідея. 1–5–церкви і монастирі; 6–передмістя; 7–торговельна площа

Композиція містобудівна м. Кам’янця-Подільського: 1-межа Старого міста і замку; 2-теоретична межа зони оптимальної видимості Старого міста і замку; 3-теоретична межа зони видимості Старого міста і замку в цілому; 4-ландшафт, що має зберігатися вільним від забудови; 5-східна межа природного просторового басейну, в якому розташовано Старе місто і замок; 6-запроєктована багатоповерхова забудова

Хмарочос «Вежа Монпарнас», м. Париж

Характеристика

Містобудівна композиція є найвищим естетично осмисленим поєднанням найзагальніших рис функціональної, технічної, екологічної, архітектурно-просторової, художньої організації населеного місця. Містобудівна композиція відповідає змісту населеного місця: соціальному (столиця, регіональний центр, рядове поселення) й функціональному (університетське чи промислове місто, центр сільської округи), а також естетичним ідеалам суспільства на кожному етапі його розвитку.

Композиційна побудова базується на можливості виокремити із загальної динамічної структури населеного місця органічно обумовлені головні та підпорядковані елементи з досить автономними функціями: центр міста, його окремі райони зі своїми центрами, комплекси, ансамблі, парки, зелені зони, промислові території тощо.

Композиційні взаємозв’язки

Принципове значення має система композиційних взаємозв’язків між елементами, що включає зв’язки як матеріально-просторові (вулиці, магістралі, набережні, мости, віадуки тощо), так і ті, які можна сприймати лише візуально (панорами, перспективи, силуети — усе, що пов’язано з видимістю міста та його окремих частин, комплексів, ансамблів, архітектурних домінант). Система таких взаємозв’язків є найголовнішим, що об’єднує всю множину окремих об’єктів у єдине ціле.

Компоненти

Компонентами, що утворюють містобудівну композицію, є:

• розпланування;
• силует і панорами, що відкриваються з найважливіших оглядових майданчиків (наприклад, з Високого замку у м. Львові);
• об’ємно-просторова композиція як співвідношення відкритих і забудованих просторів з їхніми архітектурними домінантами, акцентами, рядовою забудовою, яка формує середовище архітектурне.

Ці компоненти утворюють цілісність, яка є динамічною, оскільки сучасне місто безперервно розвивається і тому не може утримувати незмінною раз і назавжди визначену певну композицію. У процесі розвитку містобудівна композиція впливає на структуру населеного пункту. Базою є ландшафт міста, з чого випливає принцип природної обумовленості містобудівної композиції. Принцип культурної обумовленості містобудівної композиції визнає, що така композиція є явищем духовної і матеріальної культури, яка завжди національна, конкретно-історична і розвивається на засадах спадкоємності.

Зведені у єдину систему архітектурні ансамблі й комплекси міста є основою його композиції, що добре видно на прикладах міст Кам’янця-Подільського, Києва, Львова, Чернівців, Чернігова тощо.

Основні принципи

1. Виділення зон найвищої композиційної активності (наприклад вершин пагорбів) і спорудження там архітектурних домінант.
2. Ієрархічність споруд, що досягається завдяки контрасту архітектурних домінант і рядової забудови.
3. Композиційна взаємодія будівель і споруд, при якій форма кожної з них сприяє виявленню виразності інших (за рахунок контрасту, подібності, тотожності тощо).
4. Структурна і композиційна єдність споруд рядової забудови у межах вулиці, площі, кварталу.
5. Як контраст, так і спільність архітектурних форм різних споруд впливають на містобудівну композицію формувальним або деструктивним чином: підкреслюють композиційну закономірність або руйнують її (наприклад, у разі появи хмарочоса посеред мало- і середньоповерхової історичної забудови, як у м. Парижі — хмарочос «Вежа Монпарнас»).

На основі зазначених компонентів із дотриманням основних принципів формують або коригують містобудівну композицію конкретних населених місць залежно від поставлених завдань (створення нового міста, селища чи реконструкція історичного центру міста).

Література

1. Lynch K. Good City Form. Cambridge : The MIT Press, 2000. 514 p.
2. Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2003. 560 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Композиція містобудівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Композиція містобудівна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.06.2024