Захарій

Фреска із зображенням папи Захарія у церкві Санта-Марія-Антиква, м. Рим

Заха́рій (лат. Zacharias; точна дата та місце народження невідомі, бл. 679, ймовірно м. Санта-Северина, тепер область Калабрія, Італія — 15.03.752, м. Рим, тепер Італія) — церковний діяч, Папа Римський у 03.12.741 — 15.03.752, дипломат, святий.

Захарій (Zacharias)
Народження	679
Місце народження	Калабрія
Смерть	15.03.752
Місце смерті	Рим
Місце поховання	собор Святого Петра в Римі
Місце діяльності	Італія
Напрями діяльності	церковне управління, дипломатія

Життєпис

Був греком за походженням. За припущенням, походив із родини, яка переселилася на терени Італії зі Сходу, щоб урятуватися від гонінь іконоборців (див. Іконоборство). Початкову освіту та схильність до служіння Церкві здобув у сім’ї. В юнацькі роки вступив до чернечого ордену.

Достовірні відомості про церковну кар’єру відсутні. Кількаразово приїздив до м. Рима. За правління папи Григорія ІІІ обіймав посаду кардинала-диякона. Після його смерті (741) посів Апостольський престол.

Став першим папою, який зійшов на престол без схвалення Равенни чи Константинополя (хоча й оголосив про своє обрання візантійському імператору). Водночас Захарія вважають останнім у шерезі т. з. грецьких пап і таким, хто завершив тривалий період сильного грецького впливу в Римській церкві.

Вільно володів грецькою і латиною, зажив відомості перекладом «Діалогів» Григорія Великого.

Понтифікат

Понтифікат припав на складну політичну ситуацію, коли території Центральної Італії, зокрема й Римське герцогство, опинилися під прямою загрозою агресії з боку Лангобардського королівства. За відсутності сильних союзників (Візантійська імперія була ослаблена, у Франкській державі тривали смути) папа Захарій упродовж 10 років прагнув встановити мирні відносини з лангобардами та уникати військових конфліктів. Відмовився від політики попередника Григорія ІІІ — підтримки лангобардських герцогів, натомість запропонував політичну угоду безпосередньо королю лангобардів Лютпранду (правив у 712‒744). Після зустрічі з Лютпрандом (ймовірно влітку 742) і вдалих перемовин повернув під своє володіння 4 замки та різні земельні маєтки в Римському герцогстві (див. Патримоній Святого Петра), звільнив без викупу римських і грецьких полонених. Угода була закріплена 20-річним миром між королем і Римським герцогством. Дипломатична діяльність понтифіка згодом призвела до становлення Папської області. Історики відзначають красномовство і харизматичний вплив папи на короля.

На прохання Равеннського екзархату спромігся переконати Лютпранда відмовитися від нападу на Равенну та повернути місту захоплені землі. Папа прагнув зберегти історичні зв’язки з Візантійською імперією, у володінні якої перебувало і Римське герцогство, тому направив до Константинополя своїх послів. За збігом обставин, час візиту припав на переддень державного перевороту, що унеможливило компромісні перемовини між Римом і Візантією.

Листувався з імператором Костянтином V Копронімом, радив тому відновити шанування ікон.

Ініціатор скликання двох синодів у м. Римі, що були присвячені різним питанням церковної дисципліни (743) та церковним реформам у Франкській державі (745).

Був прихильником місіонерської діяльності архієп. Боніфація у Німеччині, вів із ним тривале й активне листування. Призначив Боніфація своїм легатом і доручив йому реформувати всю Франкську церкву. Підтримав повалення останнього короля з династії Меровінгів та дозволив коронацію (751‒752) Піпіна III Короткого (див. Каролінги), прийняв його послів. Підтвердженням легітимності передачі влади від Меровінгів до дому Каролінгів вважають вислів папи, що народ має право обирати собі правителя, але таке рішення мусить бути схвалено Папою Римським. Дії Захарія стали поворотним моментом у європейській історії — мали наслідком створення каролінгсько-папського союзу, який істотно вплинув на майбутнє західного християнства.

За його наказом відновили пошкоджений Латеранський палац у Римі, куди Захарій повернув папську резиденцію. Прикрасив церкву Санта-Марія-Антиква (біля підніжжя пагорбу Палатин), у якій дотепер зберігся його образ, написаний ще за життя. Опікувався оновленням інших римських церков і базилік, жертвував літургійне вбрання, церковне начиння тощо.

Є відомості, що Захарій зібрав у базиліці Святого Петра бібліотеку літургійних текстів, до якої долучив і власну колекцію богослужбових книг.

Похований у соборі Святого Петра.

Визнання

В історії Церкви Захарій відомий як вдалий дипломат, який призупинив військове суперництво з лангобардами. Його особисті риси, лідерські та дипломатичні здібності, важливі рішення щодо франкської спадщини зміцнили авторитет Святого Престолу, вплинули на весь інститут папства та розвиток західного християнства.

Був канонізований. У Католицькій церкві пам’ять про святого вшановують 15 березня, у Православній — 5 листопада.

Додатково

Захарій заборонив практику работоргівлі в Римі та використовував власні кошти для купівлі та звільнення поневолених.

Література

Hallenbeck J. T. Pavia and Rome: The Lombard Monarchy and the Papacy in the Eighth Century. Philadelphia : American Philosophical Society, 1982. 186 p.
Davis R. The Lives of the Eighth-century Popes (Liber Pontificalis): The Ancient Biographies of Nine Popes from AD 715 to AD 817. Liverpool : Liverpool University Press, 1992. 266 р.
Delogu P. Zaccaria, santo // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 2. Р. 656‒660.
Ісіченко І., архієп. Загальна церковна історія. Харків : АКТА, 2009. С. 312‒313, 318‒320.
Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса: Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церков у 1054 році. C. 276‒278.
Kampouris N. The Story of the Last Greek Pope in Rome // Greek Reporter. 2025. URL: https://greekreporter.com/2025/04/22/last-greek-pope-rome/