Легітимність
Легіти́мність — стан і міра визнання спільнотою уряду, політичного режиму чи системи управління.
Зміст
Характеристика
У нормативному вимірі легітимність є предметом політичної і правової філософії, свідчить про те, чи заслуговує на визнання конкретний політичний чи урядовий режим. В емпіричному вимірі — є предметом політичної науки і політології, її розглядають щодо визнання чинних режимів конкретною спільнотою.
Теоретичне підгрунтя
Тлумачення зарубіжною правовою теорією
Найвпливовішою теорією легітимності в сучасній правовій і політичній філософії є концепція М. Вебера, за якою існує три базові ідеальні типи легітимності: традиційний, харизматичний і легально-раціональний. Традиційний тип базується на історичній тяглості режиму правління і його зв’язку з міфічним минулим; харизматичний — на персональних якостях правителя чи правлячої еліти; легально-раціональний — на правовій системі і раціональності правових процесів, що визначають систему правління. Ця теорія розвинула й поглибила модерні теорії суспільного договору, в основі якого лежить ідея про згоду підвладних суб’єктів. Така методологія є основою більшості сучасних підходів до легітимності, особливо щодо легально-раціонального типу, який розглядають як концептуальну основу ліберального конституціоналізму і демократії. У конституціоналістських концепціях легітимності наголошують на регулярних процедурах формулювання волі політичної спільноти, а також нормативних обмеженнях і суддівському контролі над керівною більшістю для гарантування рівних прав та свобод. У демократичній концепції легітимності акцент зміщено на активну залученість спільноти до вільних і чесних виборів, що поєднані з системою стримувань і противаг. Пріоритетними в колективістських концепціях легітимності є відданість спільності й почуття громадянського обов'язку.
У правовій теорії легітимність розглядають як ключовий аспект співвідношення формальної законності й нормативного змісту правових норм. Формальне дотримання процедури ухвалення й застосування певних законів не може гарантувати відповідності змісту цих законів прийнятим моральним стандартам справедливості. Це провокує дискусії щодо правильного розуміння верховенства права і його змісту. Інший важливий аспект легітимності в рамках правової теорії стосується обов’язку дотримуватися права й моральної виправданості підкорення правовим інститутам. Відповідно до більшості сучасних ліберальних теорій, загальний обов’язок дотримуватися права не є морально виправданим, а отже, легітимність правової системи має базуватися на повазі до неї, що не виключає морального обов’язку не коритися конкретним нелегітимним правовим нормам чи рішенням.
Тлумачення в українській правовій теорії
Вітчизняна правова теорія розглядає легітимність у розрізі конституційних меж і підстав функціонування державної влади. При цьому значну увагу традиційно приділяють зв’язку між легітимністю державної влади і правами людини. Можливість вільної реалізації цих прав є межею легітимної діяльності держави та її інституцій; порушення цієї межі без належних правових підстав веде до делегітимації державної влади як неправової.
Легітимність не тотожна законності, тому легітимація владних рішень не може бути зведена винятково до її легалізації.
Хоча законність є одним із критеріїв і факторів легітимності, між ними може існувати суттєве розходження, особливо щодо масових порушень прав людини чи під час революцій. Саме щодо революцій і визнання урядів питання легітимності є важливим для міжнародно-правової теорії.
Втрата легітимності урядом чи політичним режимом не означає припинення існування держави або її делегітимації (див. Визнання міжнародно-правове).
Література
- Raz J. The Morality of Freedom. Oxford : Oxford University Press, 1986. 430 p.
- Rawls J. Political Liberalism. New York : Columbia University Press, 1993. 401 p.
- Вебер М. Три чисті типи леґітимного панування // Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О. Погорілий. Київ : Основи, 1998. С. 157–272.
- Локк Дж. Два трактати про врядування / Пер. з англ. О. Терех, Р. Димерець. Київ : Основи, 2001. 265 с.
- Габермас Ю. Залучення іншого: Студії з політичної теорії / Пер. з нім. А. Дахнія. Львів : Астролябія, 2006. 416 с.
- Ковальчук В. Б. Легітимність державної влади в правовій теорії та державно-правовій практиці. Київ : Логос, 2011. 392 с.
- Legitimacy: The State and Beyond / Ed. by W. Sadurski, M. Sevel, K. Walton. Oxford : Oxford University Press, 2019. 264 p.
- Kletzer C., Renzo M. Authority and Legitimacy // The Cambridge Companion to the Philosophy of Law. Cambridge : Cambridge University Press, 2020. P. 191–207.
- Landemore H. Open Democracy. Princeton : Princeton University Press, 2020. 272 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горобець К. В. Легітимність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Легітимність (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2024
