Дідахе

Фрагменти рукопису «Дідахе»

«Діда́хе́» (грец. Διδαχή — вчення, настанова), або «Наука (Вчення) дванадцятьох апостолів» — твір невідомого ранньохристиянського автора (кін. 1 — поч. 2 ст. н. е). Найраніша з відомих пам’яток християнської літератури катехитичного (див. Катехизис) характеру, також пам’ятка церковного права та християнського богослужіння.

Історична довідка

Місце й час написання «Дідахе» достеменно не визначені. Натепер у науковому співтоваристві існує досить широкий спектр думок щодо обставин походження «Дідахе». Більшість дослідників відносять текст до 2-ї пол. 1 — поч. 2 ст. н. е. Така думка — цілком обґрунтована, оскільки церковна ієрархія, харизматична літургія (хрещення та євхаристія) представлені в «Дідахе» у такій простій формі, в якій вони могли існувати лише в апостольські часи. Здебільшого визнано, що «Дідахе» є найстарішим церковним письменницьким твором і написано в Палестині або Сирії у 80–100 н. е. Деякі фахівці відносять походження «Дідахе» до 2 ст. н. е. (хоча документ, який містить текст «Дідахе», датований 2 століттям, досі не знайдено).

«Дідахе» згадував Климент Римський, а також Євсевій Кесарійський та Єронім Стридонський. Климент Александрійський навіть зараховував його до книг Святого Письма (Нового Завіту), не сумнівався в апостольському авторстві твору.

Цей невеликий твір складається з 16 глав і є компіляцією. Проте він містить певні відомості про життя Церкви в апостольський період. За змістом «Дідахе» поділяють на чотири частини:
а) повчальну (релігійно-етична, глави 1–6) — містить моральні заповіді, вчення про «два шляхи» (шлях життя і шлях смерті) та подає виклад християнських обов’язків;
б) літургійну (глави 7–10) — присвячена питанням церковного життя, релігійних практик (хрещення, піст, молитва, агапе — любов Божа до людини і між людьми, євхаристія), правила про апостолів та єпископів, а також глава про миро у коптській версії «Дідахe»;
в) дисциплінарну, або правничу (глави 11–15) — про проповідь, належне ставлення вірян до мандрівних апостолів, пророків і вчителів, шанування єпископів і дияконів;
г) есхатологічну частину (глава 16), що є коротким апокаліпсисом, налаштуванням вірян на підготовку до другого пришестя Христа (на кшталт книги Об’явлення, яка завершує Новий Завіт).

Відмежування першої частини від другої помітно у фразі «повідомивши наперед усе це, хрестіть так» (Didach. 7.1), а відокремлення другої частини від третьої простежують у вислові «якщо хто, прийшовши до вас, стане навчати всьому тому, що сказано раніше, того прийміть» (Didach. 11.1).

Тривалий час «Дідахе» вважали загубленим. Твір виявлено 1873 у бібліотеці Свято-Гробського подвору Єрусалимського патріархату в Константинополі (див. Єрусалимська православна церква) митрополитом Нікомедійським Філофеєм Врієннієм (грец. Φιλόθεος Βρυέννιος, 1833–1917); опубліковано ним же з передмовою і примітками в 1883. У повному вигляді пам’ятка відома лише в одному грецькому рукописі, датованому 1056. Від 1887 її зберігають у патріаршій бібліотеці в м. Єрусалимі.

Значення

«Учення дванадцяти апостолів» має практичний зміст і майже не порушує питання церковної віри. Водночас воно так чи інакше стосується майже всіх пунктів Символу віри, хоча самого Символу не містить. У творі згадано хрещення шляхом поливання водою, літургійні, євхаристичні молитви, єпископи та диякони.

«Дідахе» виражає переважно емоційне несприйняття цінностей Античного світу. У ранній Церкві воно мало широку популярність. У старохристиянській літературі трапляється багато слідів того, що «Дідахе» було загальновідомим і високо цінованим твором. Пізніше його цитували, з нього виписували цілі частини, перероблювали. Загалом значення «Дідахе» велике: воно було взірцем і джерелом цілої низки інших творів релігійно-морального й літургійно-практичного змісту; проливає світло на церковний устрій давніх християнських громад.

Пам’ятку вважають однією з найцінніших знахідок старохристиянської літератури останніх часів. Її переклад здійснено багатьма мовами, зокрема й українською (О. Кіндій).

Джерела

Διδαχη των δωδεκα αποστολων // Christian Classics Ethereal Library. URL: https://www.ccel.org/ccel/lake/fathers2.v.html
У к р. п е р е к л. — Дідахе. Наука дванадцятьох апостолів / Пер. з грец. О. Кіндій. Львів : Свічадо, 2021. 48 с.

Література

Попов К. Д. Учение двенадцати Апостолов: Новооткрытый памятник древнехристианской письменности // Труды Киевской духовной академии. 1884. № 11. С. 344–384.
La Doctrine des douze Apôtres (Didachè) / Éd. par W. Rordorf, A. Tuilier. Paris : Cerf, 1978. 228 р.
The Didache in Modern Research / Ed. by J. A. Draper. Leiden; New York; Köln : Brill, 1996. 445 p.
Лаба В. Патрологія. Життя, письма і вчення Отців Церкви. Львів : Свічадо, 1998. 551 с.
O'Loughlin T. The Didache. A Window on the Earliest Christians. Grand Rapids : Baker Academic, 2010. 204 p.
Думенко С. Вчення дванадцятьох апостолів – Дідахі // Богословське відділення Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. URL: https://bogoslov.cv.ua/index.php?id=526&action=art