Антифрикційні матеріали

Антифрикці́йні матеріа́ли (від анти… і лат. frictio — тертя) — речовини, використання яких ґрунтується на низькому коефіцієнті тертя.

Характеристика

Крім низьких значень коефіцієнта тертя [0,004–0,10 за тертя з оливою (мастилом) і 0,12–0,20 — без мастила], антифрикційні матеріали вирізняються значною стійкістю до спрацювання, достатньою механічною міцністю і пластичністю та корозійною стійкістю (див. Антикорозійність).

Створено антифрикційні матеріали зі спеціальними властивостями, які використовують із мащенням і без мащення, у повітрі та вакуумі, за високої і низької температур тощо.

Класифікація

До антифрикційних матеріалів належать литі матеріали (бабіти, бронзи, латуні); спечені матеріали, зокрема композиційні на основі заліза або бронзи; комбіновані (переважно металофторопластичні) і полімерні матеріали; антифрикційні чавуни; вуглеграфітні та інші матеріали. Литі антифрикційні матеріали відзначаються гетерогенною (неоднорідною) структурою з твердими (що беруть навантаження) і м’якими (які є твердим мастилом) включеннями.

Застосування

Використовують литі антифрикційні матеріали у підшипниках металообробних верстатів, транспортних і сільськогосподарських машинах, приладах і устаткуванні легкої й харчової промисловості, де їх експлуатують переважно з мастилом. Спечені антифрикційні матеріали (наприклад, бронзографіт, залізографіт) мають значну кількість пор (об’ємна частка — 8–30 %), які насичуються рідким мастилом. Такі матеріали містять графіт, сульфіди, селеніди та інші включення, що є твердим мастилом.

З антифрикційних матеріалів виготовляють підшипники, які застосовують за безперервного надходження мастила, в умовах самозмащування, сухого тертя, підвищених температур, корозійних і агресивних середовищ.

Комбіновані антифрикційні матеріали виготовляють пресуванням і спіканням пористого каркаса з металевих порошків із заповненням пор фторопластом. Підшипники з таких матеріалів використовують в умовах сухого тертя та хімічних агресивних середовищ.

Полімерні антифрикційні матеріали (наприклад, текстоліт, склопластик) застосовують для виготовлення підшипників, що експлуатують у корозійному середовищі та іноді в умовах сухого тертя. З антифрикційного чавуну виготовляють підшипники для використання за невисоких навантажень і малих швидкостей.

Вуглеграфітні антифрикційні матеріали експлуатують без мастила за невеликих питомих навантажень і температурі до 480 °С.

Література

  1. Сологуб М. А., Рожнецький І. О., Некоз О. І. та ін. Технологія конструкційних матеріалів. Київ, 2002.
  2. Попович В. В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство. Львів, 2006.
  3. Кіндрачук М. В., Лабунець В. Ф., Пашечко М. І. та ін. Трибологія. Київ, 2009.
  4. Bhushan B. Principles and Applications of Tribology. 2nd ed. New York, 2013.

Автор ВУЕ

К. Л. Торопчинова

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Торопчинова К. Л. Антифрикційні матеріали // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифрикційні матеріали (дата звернення: 26.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ