Гідрометрія

Найдавніший ніломір — споруда для виміру рівня води в р. Ніл на о. Елефантина, Єгипет
Вимірювання рівня води на рейковому гідрологічному посту на р. Стир — м. Луцьк, Україна
Автоматизований гідрологічний пост на р. Тиса в Закарпатській області, Україна
Вимірювання швидкості течії річки з човна за допомогою гідрометричного млинка
Визначення швидкості течії річки за допомогою ручного акустичного допплерівського вимірювача

Гідроме́трія (давньогр. ὕδωρ — вода і μετρέω — вимірюю) — розділ гідрології, в якому розробляють методики вимірювань і спостережень за елементами гідрологічного режиму вод суші і морів, а також способи обробки результатів вимірювань, їхнього збору, зберігання і публікації.

Історична довідка

Вимірювання рівня і витрат води сягають в глибину тисячоліть (задовго до того, як гідрологія та гідравліка визначили сфери своїх досліджень). Вважають, що з гідрометрії починалася наука про воду.

Близько 3,5 тис. років тому у Давньому Єгипті з’явилися ніломіри (нілометри) — споруди для вимірювання рівня води в р. Ніл. Ніл розливався, залишаючи після того родючий ґрунт в долині, й починався сільськогосподарський сезон. Слабкий розлив означав небезпеку голоду, оскільки затоплювало малі території. Сильний розлив (повідь) теж міг викликати катастрофічні наслідки — затоплення території, загибель людей. Важливим було передбачення обсягів майбутнього затоплення. Тому на р. Ніл від о-ва Елефантина (тепер — Гезірет-Асуан) і вниз за течією були побудовані подібні гідрометричні споруди. За ніломіром на о-ві Рода в м. Каїрі є дані спостережень з 621, що вважають найдовшим у світі рядом систематичних вимірювань на річках.

Дотепер збереглося близько 20 ніломірів, які є історичними пам'ятками, оскільки втратили своє практичне значення після будівництва Асуанської греблі на Нілі (1960).

Сучасних обрисів система гідрометричних спостережень у світі набувала з 19 ст.

Загальна характеристика

У звичному, усталеному в практиці значенні, гідрометрія включає лише методи вимірювань і спостережень у гідрології суші, що використовуються для вивчення режиму річок, озер, водосховищ і боліт. Гідрометрія океанів і морів має назву практичної океанографії й відноситься до океанології. Джерелами гідрометричної інформації слугують стаціонарні спостереження на гідрологічних станціях і постах, експедиційні, спеціальні, дистанційні та ін. методи дослідження.

Основні види гідрометричних робіт

До складу основних гідрометричних робіт входять:

  1. облаштування та оснащення пунктів спостереження на водних об’єктах;
  2. промірні роботи для вивчення глибин і рельєфу дна;
  3. спостереження за коливаннями рівнів води;
  4. спостереження за температурою води, замерзанням і скресанням водних об'єктів, станом льодового покриву;
  5. вимірювання швидкостей та напрямків течій;
  6. визначення стоку води і наносів;
  7. вимір механічного складу наносів і донних відкладів;
  8. спостереження за деформацією річкових русел і динамікою берегів озер і водосховищ;
  9. спостереження за хімічним складом та якістю води.

Процеси отримання і обробки гідрометричної інформації в сучасних умовах об’єднані в окремі комплекси, пов'язані відповідно до вимірів, інтерпретації та узагальнення даних, підготовки баз гідрологічних параметрів і довідкових видань, розробки методів і приладів для кількісного визначення та обліку різних елементів режиму водних об'єктів. Матеріали гідрометричних спостережень є основою для гідрологічних розрахунків і для оперативної діяльності підрозділів, що складають гідрологічні прогнози.

В Україні

В Україні систематичні гідрометричні спостереження на гідрологічних постах, їхню обробку, публікацію та складання гідрологічних прогнозів у рамках державного моніторингу вод здійснюють підрозділи Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Література

  1. Огиевский А.В. Гидрометрия и производство гидрометрических работ. Москва ; Ленинград : Энергоиздат: ОНТИ, 1934. 571 с.
  2. Карасев И. Ф. Речная гидрометрия и учет водных ресурсов. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1980. 310 с.
  3. Лучшева А. А. Практическая гидрометрия. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1983. 423 с.
  4. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київ. університет», 2008. 399 с.
  5. Ткачук С. Г. Гідравліка. Гідрологія. Гідрометрія. Київ : Кафедра, 2013. 392 с.
  6. Косяк Д. С., Холоденко В. С., Галік О. І. та ін. Гідрометрія: практикум. Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2018. 254 с.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Гідрометрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гідрометрія (дата звернення: 8.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.10.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ