Григорій XIV

Монета 16 ст. із зображенням папи Григорія XIV

Григо́рій XIV [ лат. Gregorius XIV; світське ім’я — Нікколо Сфондраті (італ. Niccolo Sfondrati); 11.02.1535, м. Сомма-Ломбардо, тепер регіон Ломбардія, Італія — 16.10.1591, м. Рим, тепер Італія] — церковний діяч, Папа Римський у 05.12.1590 — 16.10.1591.

Григорій XIV (Gregorius XIV)
Справжнє ім’я	Нікколо
Справжнє прізвище	Сфондраті
Народження	11.02.1535
Місце народження	Сомма-Ломбардо
Смерть	16.10.1585
Місце смерті	Рим
Місце поховання	собор Святого Петра в Римі
Місце діяльності	Італія
Напрями діяльності	право, церковне управління, дипломатія
Традиція/школа	католицизм

Життєпис

Народився в шляхетній родині міланського сенатора графа Франческо Сфондраті (з 1544 — кардинала). Як старший син у родині успадкував графський титул і землеволодіння.

Студіював право в університетах Перуджі, Падуї. 1551 завершив навчання в університеті Павії, отримавши докторський ступінь з цивільного та канонічного права. Замолоду відзначався благочестям, наприкінці навчання вирішив обрати шлях священничого служіння. 1551 висвячений у сан священника, обійняв посаду абата-комендатора абатства Чівате (тепер регіон Ломбардія).

Брав участь у політичному житті: член Міланського сенату (з 1552), президент урядування м. Сієни.

1560 призначений єпископом Кремони, посідав кафедру до обрання на папський престол. Був діяльним учасником останніх сесій Тридентського собору (31.03.1561–04.12.1563). Зажив відомості просуванням рішення щодо обов’язку єпископів проживати у власних єпархіях. Входив до соборних комісій:

«Pro indice librorum», яка працювала над укладанням Індексу заборонених книг (17.02.1562);
«Ad conficiendos canones de matrimonio», яка опікувалася впорядкуванням канонів шлюбного права (21.06.1563).

Після завершення Тридентського собору повернувся до своєї єпархії.

12.12.1583 папа Григорій XIII призначив Сфондраті кардиналом-священником. 1585 отримав титул кардинала церкви Санта-Чечілія-ін-Трастевере в Римі. Під час перебування в м. Римі став близьким другом «апостола Рима» Філіпа Нері (1515–1595; Італія) — засновника ордену ораторіанців, яких пізніше всіляко підтримував.

Брав участь у трьох конклавах (1585, 1590). На останньому з них (08.10.1590–05.12.1590), який відбувся після смерті Урбана VІІ, був обраний на Святий престол. Коронований 08.12.1590 під іменем Григорій ХІV на честь папи Григорія ХІІІ.

Понтифікат

На початку свого понтифікату під впливом вражень від двомісячної процедури виборів оприлюднив буллу «Cogit nos depravata» (21.03.1591), в якій під страхом відлучення від церкви заборонив будь-які парі́ щодо виборів папи, тривалості понтифікату, кількості висвячених кардиналів або проголошених святих.

Сучасники свідчили про високий інтелект та богословський хист Григорія XIV. 07.02.1591 він створив комісію експертів, що мала на меті завершити роботи з усунення помилок у тексті Вульгати — офіційно визнаної рішенням Тридентського сбору латинської версії Біблії, яка вийшла друком навесні 1590, вже за папи Сікста V. Оприлюднений текст Вульгати став підставою подальших перекладів Біблії західноєвропейськими мовами, зокрема італійською.

У сфері регулювання норм і вимог поведінки кліру і мирян зобов’язав звільнити від рабства вихідців із Філіппін і під страхом відлучення від церкви наказав припинити работоргівлю на островах архіпелагу.

Благословив до видання буллу «Constitutio moderatora» 31.05.1591, в якій понтифік проголосив покарання як для тих, хто здійснив аборт, так і для тих, хто цьому сприяв. Григорій ХІV також виступив проти кастрації, яку тоді практикували з метою навчання співців із високим вокальним діапазоном.

25.04.1591 зобов’язав кардиналів носити вбрання і крислаті капелюхи червоного кольору.

Став взірцем ревного служіння Католицькій церкві: щоденно сповідався, самостійно правив месу, підтримував соціальне служіння Товариства допомоги хворим, засноване 1584 Камілло де Леллісом (1550–1614), у 1591 підніс його до статусу чернечого ордену (камілліанців). Досліджував і популяризував творчість християнського містика Бернара Клервоського.

У зовнішній політиці підтримав антифранцузьку політику Філіпа ІІ (який протегував його обрання на папський престол), енергійно став на захист іспанських інтересів. Григорій XIV підтвердив відлучення короля Франції Генріха IV, фінансував найману армію (яку очолив його племінник Ерколе Сфондраті) в кампанії проти Франції, підтримував Католицьку лігу в боротьбі проти гугенотів.

Мав слабке здоров’я, помер під час чергового гострого нападу жовчнокам’яної хвороби.

Похований у соборі Святого Петра в Римі.

Література

Pastor L. von. Storia dei Papi dalla fine del Medio Evo : in 16 vol. Roma : Desclée, 1955. Vol. 10. Р. 533–575.
Càstano D. L. Gregorio XIV (Niccolo Sfondrato, 1535–1591). Turino : Società Editrice Internazionale, 1957. 449 p.
Borromeo A. Gregorio XIII // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 3. P. 230–240.
Rendina Сl. I Papi. Storia e segreti. Roma : Newton & Compton, 2020. 755 р.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій XIV // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій XIV (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.11.2023