Абат


Аба́т, абати́са (пізньолат. abbas (abbatis), з грец. ἀββᾶ, від арамейського ábbā — батько) — людина, яка очолює абатство. Назва з’явилася в середньовічній Західній Європі для позначення сану настоятелів християнських (католицьких та англіканських) монастирів або згромаджень. Абати керують духовним і господарським життям чоловічих монастирів; абатиси служать як духовні матері в жіночих монастирях. Високий статус абата робить його впливовою особою в житті церкви: він бере участь у церковних соборах, прийнятті важливих рішень тощо. Абати багатьох найвизначніших монастирів добилися незалежності від єпископів і підпорядковуються безпосередньо Папі Римському. Однак право рукопокладання абата обмежене: він може висвячувати в нижчі церковні чини. Звання абата прийнято в чернечих орденах бенедиктинців, клюнійців і цистерціанців; у домініканському і картезіанському орденах настоятель зветься пріором.

Абат.jpg
Абатиса.jpg


Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю:

Филипович Л. О. Абат // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Абат (дата звернення: 22.02.2019).