Главка, Йозеф
Гла́вка, Йо́зеф (чеськ. Hlávka, Josef; 15.02.1831, м. Пржештице, тепер Пльзеньський край, Чехія — 11.03.1908, м. Прага, Чехія) — архітектор, представник історизму, будівельник, політик, меценат, засновник Академії наук Чеської республіки, почесний доктор Ягеллонського університету (з 1900) та Чеського технічного університету (з 1906), автор низки споруд у містах Відні, Празі, Чернівцях.
|
Главка, Йозеф (Hlávka, Josef) | |
|---|---|
| Народження | 15.02.1831 |
| Місце народження | Пржештице |
| Смерть | 11.03.1908 |
| Місце смерті | Прага |
| Alma mater | Чеський технічний університет, Віденська академія мистецтв |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | історизм (архітектура) |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Франца Йосифа (кавалер, командор, Великий хрест ); Лицаря Залізної Корони (ІІІ, ІІ ст.) |
Життєпис
Народився у шляхетній сім’ї; батько був бургомістром м. Пржештице. З дитинства виявив схильність до архітектури. Після закінчення гімназії навчався: на інженера-будівельника 1847–1851 у Празькій політехніці (тепер Чеський технічний університет); на архітектора — 1851–1854 у Віденській академії мистецтв. Під час навчання в м. Відні став працювати в будівельній компанії Ф. Шебека (1814; тепер Чехія — 1862; Австрія), яку очолив 1855.
1856 виграв Римську премію — державну стипендію на трирічну навчальну поїздку до Італії та інших країн Європи: вивчав архітектуру Англії, Бельгії, Греції, Італії, Німеччини, Франції. Після повернення оселився в м. Відні й 1860 отримав ліцензію на самостійне виконання будівельних робіт будь-якого рівня складності. Тоді ж Шебек вийшов на пенсію і передав будівельну компанію у власність Главки. 1861 (за іншими даними — наприкінці 1860) отримав державне замовлення на розроблення проєкту Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях; того ж року виграв тендер на спорудження Оперного театру на Рінгштрассе в м. Відні. Протягом 1860–1869 тільки в м. Відні будівельна компанія Главки, в якій працювали 19 архітекторів, спорудила 142 будинки, частину з них — за його проєктами. Внаслідок перевтоми восени 1869 у Главки відмовили ноги й він почав втрачати зір; пересувався на інвалідному візку, переїхав жити у придбаний 1867 замок у с. Лужани біля м. Пржештице. 1873 відмовився від керівництва будівельною компанією. Після 10-річного успішного лікування на європейських курортах повернувся до праці 1880 і переїхав до м. Праги, розпочавши активну політичну й громадську діяльність, за яку його визнано центральною постаттю чеського культурного життя кінця 19 — початку 20 ст.
Діяльність
Як архітектор, будівельний підрядник і керівник великої столичної будівельної компанії Главка творив у стилістиці історизму, віддаючи перевагу романо-готичним стилізаціям у поєднанні з регіональними архітектурними особливостями. Співпрацював із провідними віденськими архітекторами, які створювали ансамбль забудови Рінгштрасе (див. Рінгштрасе стиль), серед яких — Е. Ван дер Нюль, А. Зікард фон Зікардсбург, Т. Е. фон Гансен, Ф. фон Шмідт (1825; тепер Німеччина — 1891; тепер Австрія), Г. Ферстель (1828–1883; Австрія). Найвизначнішим твором архітектури, який запроєктував і реалізував Главка, є Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях.
Фахово працював у сфері охорони нерухомої культурної спадщини: від 1863 — кореспондент, від 1864 — член (куратор) Центральної комісії з охорони та збереження художніх та історичних пам'яток Австрії. Від 1866 — член Віденської академії мистецтв, від 1898 — член Ради мистецтв Міністерства культури і освіти. Був членом Чеської національної комісії мистецтва та історії. Завдяки добрим взаєминам з найвищим керівництвом Австро-Угорщини організував і профінансував створення 1890–1891 та подальшу діяльність Королівської Богемської академії наук, літератури та мистецтва імператора Франца Йосифа (тепер Академія наук Чеської республіки), став першим її президентом. Був прихильником старочеської (національної) партії, обстоював рівноправність чехів нарівні з угорцями й австрійцями в Австро-Угорщині. Активно підтримував, зокрема й фінансово, діячів чеського національного відродження — науковців, діячів культури і мистецтв; товаришував з композитором А. Дворжаком, котрий на його замовлення написав «Лужанську месу» ре-мажор. 1883–1891 був депутатом Райхсрату (парламенту Австрії), а від 1886 — депутатом регіонального парламенту королівства Богемія (тепер Чехія). Оскільки був бездітним, то всі свої значні статки передав у власність заснованого 25.01.1904 Фонду Йозефа, Марії, Зденки Главок (Марія Чермакова і Зденка Гавелкова — його перша та друга дружини, котрі померли, відповідно, 1882 та 1902). Фонд пережив нацистську окупацію 1939–1945 та комуністичний режим 1947–1989 і діє дотепер, фінансуючи протягом 120 років розвиток науки, культури, освіти в Чехії.
Серед творів Главки:
- багатокварні житлові будинки у центральному районі м. Відня (1860–1869);
- Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях (1861–1874);
- окружний пологовий будинок у м. Празі (1862);
- Вірменська церква в м. Чернівцях (1869–1875);
- будинки в м. Празі (1869–1890);
- реконструкція замку з будівництвом каплиці у с. Лужани біля м. Пржештице (1886–1888);
- родинна меморіальна каплиця Главок на цвинтарі в м. Пржештице (1887);
- Карлів міст у Празі — відбудова після руйнування внаслідок повені 1890–1892.
Визнання
Друга премія Всесвітньої виставки в м. Парижі за Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях (1867);
Мав титули будівельного радника (з 1868), старшого будівельного радника (з 1895).
Довічний член верхньої палати (палати панів, сенату) Райхсрату Австрії (з 1891).
Орден Франца Йосифа: кавалер (1868), командор (1890), Великий хрест (1907).
Орден Лицаря Залізної Корони: ІІІ ст. (1885), ІІ ст. (1901).
Почесний громадянин м. Праги (з 1907).
100-річчя смерті Главки було внесено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО 2008 й відзначено низкою міжнародних заходів у містах Празі й Чернівцях.
Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях 2011 внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Іменем Главки названо міст 1908–1912 через р. Влтаву в м. Празі, вулиці у Празі та інших містах Чехії, а також вулицю поблизу Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях. У дендропарку Резиденції 1937 йому встановлено пам’ятник (бюст на постаменті).
|
Література
- Lodr A. Josef Hlávka — český architekt, stavitel a mecenáš. Prague : Melantrich, 1988. 299 p.
- Тимофієнко В. Главка Йосиф // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 97.
- Ries. P. Josef Hlávka: architekt, stavitel a největší český mecenáš. Kamenice : MCC Publishing, 2021. 192 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Главка, Йозеф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Главка, Йозеф (дата звернення: 8.11.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.05.2024
