Геба

Геба і Гера. Червонофігурний вазопис

Геба. Скульптор Антоніо Канова, між 1800 і 1805

Ге́ба (Гебея; грец. Ήβη) — у давньогрецькій міфології — богиня юності, вічної молодості, донька Зевса й Гери, сестра Ареса й Гефеста, дружина Геракла на Олімпі. Уособлює розквіт людського життя, що настає після повноліття.

У міфології

За менш поширеною версією, Гера завагітніла донькою, коли торкнулася листків латука (напр., у Овідія).

За міфами, на бенкетах олімпійських богів Геба виконувала обов’язки чашниці, частувала богів нектаром та амброзією (згодом її замінив Ганімед). Зображення Геби у вигляді молодої дівчини, яка тримає в руці глечик або наливає нектар, збереглися тільки на вазах, амфорах.

Була пошлюблена з Гераклом (після отримання ним безсмертя), що стало нагородою за його подвиги та знаком примирення Геракла й Гери. У шлюбі народила синів-близнят, вічних дітей Алексіареса й Анікета.

Дійшли свідчення про культ Геби у давньогрецькому полісі Фліунті (тепер не існує, піовстрів Пелопоннес) як богині помилування і порятунку. Присвячений богині храм наділено функціями рятівного сховку: раб, увійшовши до нього, отримував свободу. У священному гаї біля святилища звільнені раби та в’язні лишали свої ланцюги. Святилища Геби були в Афінах, Коринфі, Сікіоні, інших полісах. В Афінах Гебі й Гераклу споруджували спільні вівтарі.

За Павсанієм, статуя Геби зі слонової кістки й золота та рельєф весілля з Гераклом знаходилися у храмі Гери поблизу м. Мікен; згадує мандрівник і про статую богині роботи Праксителя.

Священним деревом богині вважали вічнозелений кипарис.

Культ Геби запозичено римлянами в 3 ст. до н. е. Відповідником у римській міфології стала богиня Ювента (від лат. iuventus — юність), яка, серед іншого, уособила вічну молодість Риму та процвітання держави. На честь Ювенти було споруджено кілька святинь, зокрема храм у м. Римі (поч. 2 ст. до н. е.).

У мистецтві

Упродовж століть весілля Геби й Геракла було улюбленим сюжетом у літературі (Сапфо, Піндар, Овідій, Епіхарм), образотворчому мистецтві (рельєфи, живопис, розписи кераміки), скульптурі (А. Канова, Б. Торвальдсен та ін.), музичних творах (Ж.-Ф. Рамо, Р. Кайзер, К. Глюк та ін.), гліптиці (геми) тощо. Портрети родовитих пані та панянок в образі вічно юної Геби з чашею або глеком в руці набули популярності в другій пол. 18 ст.

Статуя Геби — одне з найвідоміших творінь Антоніо Канови (1800–1805).

Геба згадана і в поемі І. Котляревського «Енеїда».

Література

Pausanias. Description of Greece : in 5 vol. / Trans. from greek by W. H. S. Jones. Cambridge : Harvard University Press ; London : William Heinemann Ltd, 1918–1935.
Словник античної міфології / Уклад.: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. 2-ге вид. Київ : Наукова думка, 1989. 238 с.
Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press 2018. 792 р.