Велички та Бохні королівські соляні копальні

Наземна шахтна споруда з вежею у Величці

Велички та Бохні королівські соляні копальні
Країна	Польща
Місце розташування	Малопольське воєводство
Площа	1 104,947 га; буферна зона 580,601 га
Рік внесення	1978
Критерії	(iv)

Вели́чки та Бо́хні королі́вські соляні́ копа́льні (англ. Wieliczka and Bochnia Royal Salt Mines) — комплекси соляних шахт 13–20 ст. (Малопольське воєводство, Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 1978, № 32).

2013 пам’ятку розширено за рахунок включення до її складу соляної копальні у Бохні та Жупного замку у Величці.

Схематичний план з позначенням: червоною лінією наземної проєкції узагальнених меж підземних 7-ми рівнів пам'ятки, а чорною лінією – меж території буферної зони

Інтер'єр камери «Міхаловіце»

Підземна виробка з музеєфікованими соляними сходами та дерев'яними сходами, прокладеними для екскурсантів

Підземна виробка з озером і дерев'яними сходами та переходами, прокладеними для екскурсантів

Розташування. Складники

Розташовано за 8 км на південний схід від м. Кракова на одному геологічному родовищі кам’яної солі. Включає 3 складники: розміщені неподалік одна від одної соляні копальні у населених пунктах Величці і Бохні та Жупний (солеварний) замок у Величці, в якому від 13 ст. містилося управління Краківськими солеварнями як королівським підприємством. Соляні копальні включають наземні споруди та підземні соляні гірничі виробки на глибині до 408 м у 9 рівнів, загальною довжиною понад 300 км.

Історична довідка

Поклади кам'яної солі у Величці та Бохні, відомі з доби неоліту, промислово розробляли від 13 ст. Велике підприємство мало королівський (тобто державний) статус і є найстародавнішим таким у Європі. Обидві соляні копальні працювали паралельно та безперервно протягом 13–20 ст. як одне з найважливіших європейських промислових підприємств, що давало значну частину фінансових надходжень до державної скарбниці. Обидві копальні, які протягом тривалого періоду були об’єднані в одну компанію, адміністративно та технічно управлялися із середньовічного Жупного замку Велички, що як мурована оборонна споруда відомий від кінця 13 ст. і з того часу зазнав кількох перебудов і розширень. Із замку керували також продажем солі на користь князів і королів Польщі. Протягом пізньосередньовічного та ранньомодерного часу застосовували різні системи управління копальнями: пряме державне управління в особі королівського чиновника або здавання в оренду магнатам. Щоразу управління підприємством орендарями приводило його до економічного занепаду.

Після завершення безпосередньої промислової експлуатації гірничі виробки поступово змінено й перетворено на численні каплиці, майстерні, склади тощо. В обох шахтах зберігся значний ансамбль статуй та декоративних елементів, вирізьблених із кам’яної солі, разом із комплексом механізмів та інструментів. Від початку 19 ст. створено підземний туристичний маршрут. Видобуток солі тут повністю припинено 1964, коли він став економічно збитковим. Соляну копальню у Величці охороняють як зареєстровану історичну пам’ятку під № A-580 від 1976; цей статус уточнено 1994. Соляна копальня у Бохні 1981 отримала статус зареєстрованої історичної пам'ятки за № A-238, підтверджений указом президента Польщі 2000. Жупний замок у Величці 1988 внесено до реєстру історичних пам'яток держави під № А-579. Від початку 21 ст. реалізовано програми стабілізації занедбаних підземних галерей і відбору найрепрезентативніших серед них, з точки зору історії та культурної спадщини, для подальших музеєфікації та збереження. З огляду на руйнівну дію підвищеної вологості, спричиненої надмірною кількістю відвідувачів і поганою вентиляцією, протягом 1989–1998 пам’ятку було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою (англ. List of World Heritage in Danger). Після облаштування належної системи вентиляції проблему було вирішено. 2008 та 2013 межі територій пам’ятки та її буферної зони розширено.

Характеристика

Дві шахти включають великий комплекс давніх підземних галерей, які залягають у декілька (до 9) ярусів і простягаються на сотні кілометрів, включаючи значну кількість так званих камер — підземних пустот, створених штучно й облаштованих як сакральні, господарські, музейні приміщення та заклади обслуговування екскурсантів. Тут є підземне поштове відділення, ресторан, різні зали, костел з вівтарями (камера Благословенної Кінги) тощо. Хоча більшість збережених підземних споруд належать до 18 ст., технічні засоби датують 18–20 ст.; їх музеєфіковано й експоновано зі збереженням автентичності. Обидві копальні представляють різноманіття специфічного виду культурної спадщини в гірничому, технічному, художньому й сакральному аспектах і засвідчують прадавній, від доби неоліту, видобуток кам’яної солі у цьому регіоні на півдні сучасної Польщі. Для безпечного переміщення екскурсантів споруджено дерев'яні сходи, галереї, переходи. Крім історично традиційних дерев'яних сходів, шахтні стовбури облаштовано ліфтами. У Жупному замку тепер музей.

Значення

Королівські соляні копальні у Величці та Бохні наочно демонструють історичні етапи розвитку гірничої техніки в Європі протягом 13–20 ст. Галереї, підземні камери, розташовані та оформлені таким чином, що відображають соціальні та релігійні традиції шахтарів. Інструменти та обладнання, а також Жупний замок, звідки здійснювали управління підприємством протягом століть, є визначними свідченнями соціально-технічної системи, пов'язаної з підземним видобуванням корисних копалин, і передусім життєво найважливішої з них — кам'яної солі.

Див. також Величка.

Джерело

Wieliczka and Bochnia Royal Salt Mines // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/32/

Література

Білецький В. «Вєлічка» — одна з найстаріших соляних шахт Європи // Донецький вісник НТШ. 2005. Т. 8. С. 161–171.
Гайко Г., Білецький В., Мікось Т. та ін. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). Донецьк : УКЦентр ; Донецьке відділення НТШ ; Редакція гірничої енциклопедії, 2009. 296 с.
Гайко Г. История освоения земных недр. Донецьк : Східний видавничий дім, 2009. 292 с.
Гайко Г., Білецький В. Історія гірництва. Київ; Алчевськ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» ; ЛАДО, 2013. 542 с.

Галерея

Інтер'єр камери Благословенної Кінги — підземного католицького костелу
Головний вівтар камери Благословенної Кінги
Бічний вівтар камери Благословенної Кінги
Соляна скульптура в камері «Яновіце»
Наземна шахтна споруда з вежею у Бохні
Жупний замок у Величці

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Велички та Бохні королівські соляні копальні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Велички та Бохні королівські соляні копальні (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2024