Біюк-Карасу (В. К. Хільчевський)
|
Біюк-Карасу (В. К. Хільчевський) | |
|---|---|
| Витік | Кримські гори |
| Гирло | Салгир |
| Довжина (км) | 106 |
| Площа басейну (кв.км) | 1160 |
| Середня витрата (куб.м/с) | 1,83–2,5 м³/с |
| Тип живлення | змішане |
| Основні притоки | Кучук-Карасу, Тана-Су, Сари-Су |
| Протікає через території | Кримський півострів |
| Міста на березі | Білогірськ |
Бію́к-Карасу́ (від тюрк. бууіуук — великий, високий; великий, могутній, кара — чорний, темний, джерельний і су — вода), Велика Карасівка (утв. внаслідок слов’янізації незрозумілої іншомов. назви Кара-Су під впливом асоціат. зв’язку з широко вживаною назвою риби за надум. мотивац. ознакою «річка, в якій водяться карасі») — річка на території Кримського півострова, що належить до басейну Азовського моря, найбільша права притока Салгира у нижній течії.
Зміст
Характеристика
Витік, гирло
Біюк-Карасу бере початок з карстового джерела в ущелині Карасу-Баши (від тюрк. кара — чорний», су — вода, баш — голова, гірська вершина, скеля, що видається, верхів’я річки), розташованій у центральній частині Головного пасма Кримських гір, на північно-східному схилі (підніжжі) гірського масиву Карабі-Яйла, на висоті 228 м над рівнем моря, поблизу вершини Каратау (1 220 м).
Впадає в р. Салгир біля селища Нижньогірське за 39 км від гирла.
Протяжність
Довжина річки — близько 106 км, площа басейну — понад 1 160 км².
Напрям і характер течії
Річка тече переважно на північний схід через передгірну та рівнинну зони Криму, У верхів’ях Біюк-Карасу є типовою гірською річкою, що формується з підземних джерел і невеликих гірських потоків. Русло вузьке та кам’янисте, з численними порогами та перекатами. За багаторічними даними швидкість течії у верхів’ї становить 1,5–2 м/с. Вода прозора, чиста, з низьким ступенем мінералізації.
Мірою просування на північний схід, після виходу з гір, річка переходить у передгірну та рівнинну частину Криму. Тут характер річки змінюється: русло розширюється, швидкість течії значно зменшується (до 0,2–0,5 м/с), а глибина коливається від 0,5 до 2 м (максимальна).
Долина річки переважно ящикоподібна і має ширину, що варіює від 400 до 75–200 м (у нижній течії). Похил річки становить 10,4 км/км². Ложе річища в нижній течії переважно мулисте або піщане.
Водний режим
Біюк-Карасу належить до річок з нерівномірним стоком, де можуть спостерігатися значні коливання рівнів води за сезонами, аж до пересихання на окремих ділянках. За багаторічними даними середньорічна витрата води в річці оцінюється приблизно в 1,83–2,5 м³/с, однак під час паводків і повеней цей показник може зростати до понад 30–40 м³/с (навесні максимальні витрати води можуть сягати 62,1 м³/с). Паводки переважно короткотривалі та характерні для зимово-весняного періоду з інтенсивними опадами (дощами). Максимальний підйом рівня води у цей час може досягати 3,9 м.
У зимовий період можливе формування льодових утворень (шуга, забереги), які проте не вирізняються стійкістю. Разом з тим, у нижній течії Біюк-Карасу, в окремі роки, може замерзати. Улітку та восени рівень води істотно знижується, в особливо посушливі роки русло може частково пересихати.
Тип живлення
Живлення змішане, що забезпечується насамперед таненням снігового покриву та атмосферними опадами (дощі) і, частково, надходженням вод підземних джерел.
Найбільші притоки
Річка має 25 приток, серед яких більшість є маловодними водотоками в балках, які наповнюються водою під час злив. Найважливішими притоками є наступні. Ліві притоки: Сари-Су (довжина — 26 км, площа водозбору — 127 км²). Праві притоки: Тана-Су (довжина — 26 км, площа водозбору — 184 км²), Кучук-Карасу, або Мала Карасівка (довжина — 62 км, площа водозбору — 255 км²).
Використання
Річка Біюк-Карасу є важливим елементом водогосподарського комплексу Криму. Для зрошення сільгоспугідь Білогірського та суміжних районів в басейні річки було споруджено два водосховища— Тайганське (1938, об’єм - 13,8 млн м3) та Білогірське (1970, об’єм – 23,3 млн м3). Проте після окупації Криму Росією в 2014 частину стоку Біюк-Карасу перенаправлено до Північно-Кримського каналу для наповнення Феодосійського водосховища, що забезпечує питною водою Судацько-Феодосійський регіон.
Екологічні проблеми
Основною екологічною проблемою Біюк-Карасу, яка загострилася в останні десятиліття у зв’язку зі зміною клімату та антропогенним впливом, є зниження водності річки та її пересихання. Це призводить до зменшення надходження води до Білогірського водосховища, роль якого після окупації Криму Росією трансформувалася — з нього вода й подається до Північно-Кримського каналу. В цілому, це негативно впливає на навколишнє середовище та водопостачання в долині Біюк-Карасу.
Відзначається також забруднення річки господарсько-побутовими стічними водами від домоволодінь.
Додатково
- 1912 після літньої зливи на р. Біюк-Карасу утворився катастрофічний паводок, який знищив район м. Карасубазара (тепер м. Білогірськ).
- Влітку 1815 після сильної зливи в горах на річці утворився сель, який зруйнував багато будинків в Карасубазарі і призвів до людських жертв.
Література
- Каталог річок України. Київ : Академія наук УРСР, 1957. 192 с.
- Оліферов А. М. Біюк-Карасу // Географічна енциклопедія України : в 3 т. Київ : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. Т. 1. С. 107.
- Гребінь В. В., Мокін В. Б., Сташук В. А. та ін. Методики гідрографічного та водогосподарського районування території України відповідно до вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу. Київ: Інтерпрес, 2013. 55 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Біюк-Карасу (В. К. Хільчевський) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біюк-Карасу (В. К. Хільчевський) (дата звернення: 11.10.2026).
Оприлюднено: 10.08.2025
