Біобезпека (С. А. Купрієнко)

Біобезпе́ка, біологі́чна безпе́ка — комплекс заходів, спрямованих на захист людини і довкілля від негативного впливу реальної або потенційної біологічної небезпеки антропогенного чи природного походження.

Складник екологічної і національної безпеки.

Зміст

1 Характеристика
2 Загрози
- 2.1 Об’єкти загроз
- 2.2 Протидія загрозам
3 Рівні біобезпеки
4 Причини загроз
5 В Україні
- 5.1 Державний контроль у сфері біобезпеки
6 Джерела
7 Література
8 Автор

Характеристика

Міждисциплінарна галузь на перетині біологічних, хімічних, медичних, ветеринарних і технічних наук.

Одна з головних функцій біобезпеки — запобігання поширенню інфекцій та інфекційних хвороб (див. Профілактика в медицині; Профілактика у ветеринарній медицині), зокрема: заходами вакцинації, дезінфекції, стерилізації, дотриманням санітарно-гігієнічних норм, спеціальних правил і протоколів щодо безпечних умов роботи з біологічними агентами (у лабораторіях, на виробництвах, під час транспортування), використання засобів індивідуального захисту медичних працівників.

Важливими завданнями біобезпеки є запобігання біологічним терористичним актам та епідеміям, регулювання генетично модифікованих організмів (ГМО), збереження біорізноманіття, зокрема, генетичного різноманітності та природних екосистем.

Загрози

Загрози біобезпеці класифікують за різними критеріями.

За походженням:

природні (епідемії, епізоотії, епіфітотії, інвазії адвентивних видів, природні токсини);
антропогенні (забруднення довкілля, біологічний тероризм, неправильне використання біотехнологій).

Об’єкти загроз

Об’єктами, що загрожують біобезпеці, є місця збереження, обробки і використання біологічних агентів, які становлять потенційну біологічну небезпеку:

лабораторії (мікробіологічні, біологічні, медичні, ветеринарні);
підприємства (біотехнологічні, фармацевтичні, харчові, сільськогосподарські);
колекції мікроорганізмів;
скотомогильники;
природні осередки інфекцій.

Протидія загрозам

Біозахист — важливий складник біобезпеки, особливо в контексті боротьби з біотероризмом; спрямований на запобігання втратам, крадіжкам, нецільовому використанню або навмисному вивільненню патогенів.

Рівні біобезпеки

Міжнародний (міжнародні угоди, співпраця між країнами, глобальні програми).
Національний (законодавство національне, державні органи, національні програми).
Регіональний (регіональні програми, місцеві органи влади).
Локальний (підприємства, установи, організації, лабораторії).
Індивідуальний (гігієна особиста, відповідальна поведінка, щеплення).

Причини загроз

Сучасні виклики у сфері біобезпеки пов’язані з емерджентними (див. Емерджентність) інфекційними захворюваннями, біотероризмом, ГМО, клімату змінами.

В Україні

В Україні питання біобезпеки регулюють низкою законів і підзаконних актів. Найважливішими є Конституція України, Кодекс цивільного захисту України, Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (2007) тощо.

Україна є учасником багатьох міжнародних угод і членом міжнародних організацій — суб’єктів біобезпеки (Всесвітної організації охорони здоров’я, Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН тощо).

Державний контроль у сфері біобезпеки

Державний контроль у сфері біобезпеки здійснюється уповноваженими органами державної влади, зокрема Міністерством охорони здоров’я України, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів тощо. Уповноважені органи здійснюють регулювання діяльності, що пов’язана з обігом біологічних агентів, проводять перевірки, організовують навчання.

Джерела

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України № 1264-XII від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text
Про охорону праці: Закон України № 2694-XII від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 49. Ст. 668. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text
Про карантин рослин: Закон України № 3348-XII від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 34. Cт. 352. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3348-12#Text
Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів: Закон України № 1103-V від 31 травня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. 2007. № 35. Ст. 484. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1103-16
ДСТУ 7748:2015 Безпека праці. Біологічна безпека. Загальні вимоги. Київ : УкрНДНЦ, 2016. 6 с.
International Health Regulations (2005). 3d ed. Geneva : World Health Organization, 2016. 84 p. URL: https://www.who.int/publications/i/item/9789241580496
Кодекс цивільного захисту України: станом на 5 берез. 2020 р. Харків : Право, 2020. 131 с.
Конституція України: станом на 15 січ. 2021 р. Харків : Право, 2021. 72 с.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію біобезпеки та біологічного захисту»: Указ Президента України № 668/2021 від 17 грудня 2021 р. // Верховна Рада України. 2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/668/2021#Text
Про ветеринарну медицину: Закон України № 1206-IX від 04 лютого 2021 р. // Відомості Верховної Ради України. 2023. № 8–9. Ст. 24. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1206-20#Text
Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції: Закон України № 3339-IX від 23 серпня 2023 р. // Відомості Верховної Ради. 2023. № 91. Ст. 354. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3339-20#Text
Про управління відходами: Закон України № 2320-IX від 20 червня 2022 р. // Відомості Верховної Ради. 2023. № 17. Ст. 75. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text
Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття ООН // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_935#Text
Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 1992 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/995_030.

Література

Fidler D., Gostin L. Biosecurity in the Global Age: Biological Weapons, Public Health, and the Rule of Law. Stanford : Stanford University Press, 2008. 306 p.
Запорожан В. М., Аряєв М. Л. Біоетика та біобезпека. Київ : Здоров’я, 2013. 456 с.
Біологічна безпека України / За заг. ред. М. В. Величка, В. Г. Радченка. Київ : Національна академія СБУ, 2016. 784 с.
Салига Ю. Т., Лучка І. В., Росаловський В. П. Основи біобезпеки для науково-дослідних установ біологічного профілю. Львів : Растр-7, 2017. 218 с.
Beeckman D., Rüdelsheim P. Biosafety and Biosecurity in Containment: a Regulatory Overview // Frontiers in Bioengineering and Biotechnology. 2020. № 8. P. 1–7. URL: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7348994/
Екологічна та біологічна безпека України / За наук. ред. О. І. Дребот, А. І. Парфенюк. Київ : Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2022. 322 с.
Adeeso B. The Environment Can Save the Country: How Advancing Environmental Justice Can Improve Biosecurity // Journal of Biosecurity, Biosafety, and Biodefense Law. 2024. № 15 (1). P. 25–33. URL: https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/jbbbl-2024-2005/html
Biosafety and Biosecurity. Practical Insights and Applications for Low and Middle-Income Countries / Ed. by J. G. Guerrero, R. Cena-Navarro, R. Destura et al. Boca Raton : CRC Press, 2024. 386 p. URL: https://www.taylorfrancis.com/books/edit/10.1201/9781003426219/biosafety-biosecurity-jonathan-jaime-guerrero-rohani-cena-navarro-raul-destura-marian-de-leon-kin-israel-notarte-mark-angelo-balendres

Автор

С. А. Купрієнко

Покликання на цю статтю: Купрієнко С. А. Біобезпека (С. А. Купрієнко) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біобезпека (С. А. Купрієнко) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.01.2025