Вакцинація

Вакцина́ція (від англ. vaccination), імунізація — система заходів масової профілактики інфекційних захворювань серед людей і тварин, що включає введення в організм вакцини.

Історична довідка

Перші спроби здійснити вакцинацію відомі з давніх часів. У 10 ст. в Індії та Китаї проводили інокуляцію — щеплення рідиною з пустул (первинних елементів висипів на шкірі) хворих на легку форму віспи натуральної. Утім, з інокуляційним матеріалом в організм потрапляв патогенний (див. Патогенність) неослаблений вірус, що іноді призводило до летальних наслідків. 1796 лікар Е. Дженнер уперше прищепив коров’ячу віспу людині та довів несприятливість щепленого до натуральної віспи. Згодом у 19 ст. мікробіолог Л. Пастер запропонував наукову концепцію ослаблення збудників інфекцій для створення вакцин і проведення вакцинації.

Характеристика

Вакцинацію проводять за календарем профілактичних щеплень. Так, в організм у певний спосіб вводять живі, але ослаблені чи інактивовані збудники інфекцій або окремі їх компоненти (антигени), анатоксини, штучно синтезовані білки, ідентичні до білків збудника. Вакцинація може бути одноразовою чи повторною (ревакцинація). Здійснюється для запобігання різним інфекційним захворюванням, зокрема кашлюку (коклюш), дифтерії, правцю, поліомієліту, кору, епідемічному паротиту, краснусі, гепатитам А й В; гемофільній, пневмококовій, ротавірусній, менінгококовій, папіломавірусній інфекціям, вітряній віспі тощо. Перед процедурою зазвичай збирають анамнез, проводять медичний огляд для оцінки стану здоров’я та можливих ризиків — серйозних ускладнень, побічної реакції. Відповідно, розглядають застереження і протипоказання до вакцинації за певних ситуацій (наприклад, тяжка імуносупресія, імунодефіцит; злоякісні новоутворення; тяжкі алергічні хвороби; гострі захворювання тощо).

Вакцинація в Україні

Вакцинацію здійснюють відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11.08.2014 № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні». Ним затверджено календар профілактичних щеплень, де, зокрема, визначені перелік і порядок їх здійснення; особливості вакцинації дітей із порушеним графіком щеплень; схема щеплення осіб за певним станом здоров’я; рекомендовані щеплення та інше. Щеплення проводять у закладах охорони здоров’я. Згідно з календарем дитина отримує захист від 10 інфекційних хвороб. Виділяють такі обов’язкові щеплення за віком:

  • у першу добу після народження — перше щеплення проти гепатиту В;
  • на 3–5 день — щеплення проти туберкульозу;
  • у 2 місяці — перше щеплення проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, друге щеплення проти гепатиту В;
  • у 4 місяці — друге щеплення проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції;
  • у 6 місяців — ревакцинація проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гепатиту В;
  • у 12 місяців — перше щеплення проти кору, паротиту, краснухи й ревакцинація проти гемофільної інфекції;
  • у 18 місяців — ревакцинація проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту;
  • у 6 років — друге щеплення проти кору, паротиту, краснухи й ревакцинація проти дифтерії, правця, поліомієліту;
  • у 14 років — ревакцинація проти поліомієліту;
  • у 16 років — ревакцинація проти дифтерії, правця;
  • у 26 років, надалі кожні 10 років — ревакцинація проти дифтерії, правця.

Вакцинація проти COVID-19

Наприкінці 2020 у багатьох країнах світу розпочалася масова вакцинація проти коронавірусної інфекції COVID-19, яка передбачає використання різних типів вакцин, розроблених фармацевтичними компаніями «Pfizer» («Пфайзер»), «Sinovac Biotech» («Сіновак Біотех»), «AstraZeneca» («АстраЗенека»), «Novavax» («Новавакс») та іншими. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.12.2020 № 3018 затверджено документ «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021–2022 роках». Основне завдання — охопити щонайменше 50 % населення. Вакцинальна кампанія розпочалася 24.02.2021.

Значення

Шляхом вакцинації людина або тварина набуває штучного імунітету та стає несприйнятливою до інфекційної хвороби. Колективний імунітет формується, коли щеплено близько 95 % населення. Відповідно, це найдієвіший метод захисту організму від інфекції та запобігання епідеміям і пандеміям. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку завдяки імунізації вдається зберегти 2–3 млн життів у всьому світі. 1980 за допомогою вакцинації було ліквідовано натуральну віспу. Меншає кількість випадків захворювання на поліомієліт (з 1988 до 2014 — майже на 99 %), правець, дифтерію, кашлюк, краснуху, менінгококову інфекцію, рак печінки. Знижено смертність від кору (з 2000 до 2018 — на 73 %).

Література

  1. Kinch M. Between Hope and Fear: A History of Vaccines and Human Immunity. New York : Pegasus Books, 2018. 360 p.
  2. Філімонова Н. І., Сілаєва Л. Ф., Дика О. М. та ін. Мікробіологія. 2-ге вид. Харків : Національний фармацевтичний університет ; Золоті сторінки, 2019. 676 с.
  3. Центр громадського здоров’я МОЗ України (офіційний сайт). URL: https://phc.org.ua/
  4. ЮНІСЕФ (офіційний сайт). URL: https://www.unicef.org/ukraine/ukr/vakcina.pdf

Автор ВУЕ

Л. Ф. Сілаєва


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сілаєва Л. Ф. Вакцинація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вакцинація (дата звернення: 11.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.04.2021



Відео

Вакцинація
Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ