Захист

За́хист (право) — правнича професійна діяльність спеціально уповноваженого на її виконання, незалежним і самостійним суб’єктом кримінального процесу — захисником, яка спрямована на забезпечення верховенства права в кримінальному судочинстві, захист прав і законних інтересів особи, стосовно якої постає питання про притягнення її до кримінальної відповідальності, спростування підозри й обвинувачення, встановлення невинуватості особи або обставин, які пом’якшують її відповідальність, реабілітацію незаконно звинувачених.

Зміст

1 Застосування в українському праві
- 1.1 Презумпція невинуватості
- 1.2 Загальні положення
2 Додатково
3 Джерела
4 Література
5 Автор ВУЕ

Застосування в українському праві

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України «Виключно адвокат здійснює захист від кримінального обвинувачення». Згідно зі ст. 45 чинного Кримінально-процесуального кодексу (далі КПК) України захисником є адвокат; захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесені до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в ньому містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (див. Адвокатура).

Функції захисту полягають у здійсненні захисником системи незаборонених законом юридично визначених актів та дій, які можуть включати юридичні консультації та роз’яснення прав і процедур їх реалізації; допомогу в складанні й поданні заяв, клопотань, скарг та інших юридичних документів; ініціювання та участь у проведенні процесуальних дій і належному фіксуванні їх перебігу та результатів; оцінку належності, достовірності та допустимості доказів; аналізу законності юридичних рішень; вжиття заходів щодо поновлення порушених прав та відшкодування збитків, заподіяних правопорушенням.

За чинним кримінально-процесуальним законодавством, відповідно до частини четвертої ст. 46 КПК України «Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику».

Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, які проводять за участю підозрюваного, обвинуваченого, зустрітися з підозрюваним до першого допиту без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту — мати такі зустрічі без обмеження в часі та кількості. Спілкування захисника з підзахисною особою має конфіденційний характер.

Реалізація принципу змагальності сторін у кримінальному процесі логічно зумовлює необхідність надання захиснику реальної правової процедури правозахисного розслідування (збирання доказів захисту) та використання їх в судовому процесі для аргументації своєї позиції та спростування позиції обвинувачення.

Презумпція невинуватості

На боці захисника презумпція невинуватості. Право користуватися нею та право на відповідне поводження до набрання вироком обвинувальним законної сили — фундаментальне право підозрюваного (обвинуваченого), закріплене в ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і свобод людини, ч. 4 ст. 296 Цивільного кодексу України та безпосередньо в ст. 17 КПК України.

Загальні положення

До загальних положень виконання функції захисту належать:

підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий є вільним у виборі захисника, а також засобів і способів захисту;
особа має право обрати не більше п’яти захисників, а також у будь-який момент відмовитись від захисника або замінити його іншим;
державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, зобов’язані роз’яснити особі, переслідуваній у вчиненні кримінального правопорушення, право на захист та забезпечити його реалізацію;
захисник не може відмовитись від надання необхідної юридичної допомоги особі, переслідуваній у вчиненні кримінального правопорушення, та від виконання своїх обов’язків (за винятком випадків, передбачених законом);
захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правничу допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав таку допомогу;
захисник не вправі вчиняти дії, які могли б зашкодити інтересам особи, переслідуваної у вчиненні кримінального правопорушення, або можуть бути потрактовані як такі, що слугують на користь обвинувачення;
захисник зобов’язаний використовувати передбачені законом засоби захисту для з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи засудженого, та надавати їм необхідну правничу допомогу;
захисник повинен дотримуватись принципу чесного проведення судового розгляду: за жодних обставин не повинен повідомляти суду неправдиву або недостовірну інформацію;
захисник повинен зробити все для реалізації основного принципу захисника у кримінальному процесі — презумпції невинуватості обвинуваченого;
документи захисника, пов’язані з виконанням його обов’язків, не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом без його згоди;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника, дотримуватись гарантій адвокатської діяльності.

Захисник не повинен зловживати процесуальними правами (див. Право процесуальне).

У розвитку системи правничої допомоги та захисту засадничим є нормативний акт «Принципи і керівні положення Організації Об’єднаних Націй, що стосуються доступу до юридичної допомоги в системі кримінального правосуддя» (2012).

Додатково

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07. 09. 2020 у справі № 910/16497/19 визначив: «Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається».

Джерела

Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9–10; 11–12; 13. Ст. 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text
Справа «Загородній проти України» (Заява № 27004/06) // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_739#Text
Resolution Adopted by the General Assembly on 20 December 2012 // United Nations. URL: https://docs.un.org/en/A/RES/67/187

Література

Зейкан Я. П., Сафулько С. Ф. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). Київ : ВД Дакор, 2013. 576 с.
Тертишник В. М., Шемшученко Ю. С. Правнича допомога та захист у кримінальному процесі. Київ : Алерта, 2018. 446 с.
Винокуров О. В., Кучинська О. П. Захист прав підозрюваного при затриманні та застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою: теорія і практика. Київ : Алерта, 2020. 258 с.
Несінов О. Н. Складові успіху у кримінальному процесі. 2-ге вид. Київ : Норма права, 2020. 880 с.
Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. 21-ше вид., допов. і перероб. Київ : Алерта, 2024. 1060 с.