Білобережжя Святослава

«Білобере́жжя Святосла́ва» націона́льний приро́дний парк — об’єкт природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Розташований у Миколаївському районі Миколаївської області України, обабіч гирла Дніпровсько-Бузького лиману.

Створений 2009 з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та об’єктів степової зони. Указом Президента України від 11.04.2019 «Про зміну меж національного природного парку «Білобережжя Святослава» до складу об’єкта включено 136,2 га земель запасу.

Від березня 2022 територія окупована, парк зазнав руйнувань і численних пожеж через бойові дії — станом на вересень 2024 бл. 96 % його наземної території знищено вогнем.

Історична довідка

У давнину «білобережжям» слов’яни називали білі піщані коси у гирлі р. Дніпра. Тут під час повернення з Болгарського походу (972) зимував великий князь Київський Святослав І Ігорович зі своїм військом.

Задля збереження та охорони гідрологічних об’єктів у Північному Причорномор’ї у межах грязьово-сольового озера лиманного типу Солонець-Тузли 1984 був створений гідрологічний заказник «Солоне озеро».

1992 з метою відродження та збереження ландшафту, флори і фауни коси засновано регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса».

До території національного природного парку (НПП) увійшли гідрологічний заказник місцевого значення «Солоне озеро», регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» та їхні охоронні зони (з акваторіями Дніпровсько-Бузького лиману, Ягорлицької затоки та прилеглої до узбережжя Кінбурнського півострова частини Чорного моря).

Характеристика

Загальна площа — 35 223,15 га земель державної власності (з них 25 тис. га займають акваторії). Протяжність піщаного морського узбережжя — бл. 22 км.

Південна частина суходолу Кінбурнської коси та акваторія Ягорлицької затоки мають статус водно-болотного угіддя міжнародного значення (від 1995, див. Ягорлицька затока). До складу парку увійшли цінні степові комплекси та природні об’єкти: урочища Комендантське, Кучугури Сагайдачного, Покровська коса, Орхідне поле, Солоне озеро; водно-болотне угіддя Бієнкові плавні; Кінбурнська стрілка.

У межах наземної території парку розташовано багато переважно безстічних озер. Прісні озера живляться атмосферними опадами, тоді як солоні — морськими водами, що просочуються крізь піщані верстви і наноси. У спекотну пору року солоні озера часто випаровуються, лишаючи на дні суцільний сольовий шар. Часом у придонних шарах озер утворюються і накопичуються цілющі грязі.

Рослинний світ

У флорі НПП було відомо 595 видів судинних рослин (переважна більшість покритонасінні — 98,8 %) із 318 родів 83 родин і 4 відділів. Аборигенні рослини у флорі були представлені 479 видами із 227 родів і 50 родин, решта — 116 адвентивні види із 91 роду і 33 родин. Найчисельнішими за кількістю видів були айстрові (85 видів, або до 14 % загального складу), тонконогові (65 видів, або до 11 % всієї флори) та бобові (37 видів, або понад 6 %).

На території парку зростало 30 видів рідкісних рослин, включених до різних природоохоронних списків, зокрема 3 види зі Світового Червоного списку, 9 видів — Європейського Червоного списку, 19 видів — Червоної книги України, 2 види — Додатку І Бернської конвенції тощо.

Тваринний світ

Територія парку була домівкою для близько 300 видів птахів, багато з яких занесено до Червоної книги України та інших природоохоронних списків. Тут мешкала найчисельніша колонія чапель Південної України. Гніздилися кулики-довгоноги, кульони, галагаз євразійський, пухівка зеленошия, мартини та інші птахи. Улітку помічали великі скупчення пеліканів рожевих, а взимку — орлана-білохвоста. У весняно-осінній міграційний сезон та у період гніздування птахів відвідування цих територій було суворо заборонене.

Із тварин траплялися олень, лисиця звичайна, вовк. Мешкали рідкісні плазуни: гадюка степова та полоз сарматський.

Значення

Національний природний парк мав важливе природоохоронне, рекреаційне і культурно-освітнє значення.

Сучасний стан

Упродовж 2022‒2024 з території окупованого Кінбурнського півострова росіяни обстрілюють м. Очаків та ін. населені пункти Миколаївської області. Окрім масштабних пожеж, непоправної шкоди біорізноманіттю парку завдали будівництво фортифікаційних споруд, проїзд важкої техніки, підрив ворогом дамби Каховської ГЕС імені П. С. Непорожнього та щільне мінування території.

Джерела

Про створення національного природного парку «Білобережжя Святослава: Указ Президента України № 1056/2009 від 16 грудня 2009 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1056/2009#Text
Про зміну меж національного природного парку «Білобережжя Святослава: Указ Президента України № 137/2019 від 11 квітня 2019 р. // Президент України. 2019. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1372019-26518

Література

Біляєва С. О., Карашевич І. В., Фіалко О. Є. Основні результати археологічних досліджень на Кінбурнській косі в 2009–2013 рр. // Археологія. 2014. № 3. С. 92–103.
Мельничук С. С., Трохименко Г. Г. Адвентивна фракція флори національного природного парку «Білобережжя Святослава» // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Біологічні науки. 2014. Вип. 6.3 (113). С. 68–73.
Кривульченко А. І. Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення. Кропивницький : Центрально-Українське видання, 2016. 393 с.
Мельничук С. С., Трохименко Г. Г. Флористичне різноманіття та систематики структура флори Національного природного парку «Білобережжя Святослава» // Science Rise. Biological science. 2017. № 2. С. 24–29.
Стецький В., Скриль Т. Рекреаційно-туристичні ресурси і фунціональні зони національного природного парку «Білобережжя Святослава» // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2020. № 2 (49). С. 205–210.

Автор

А. С. Івченко

Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Білобережжя Святослава // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білобережжя Святослава (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2025