Вишгород (місто)
Ви́шгород — місто; адміністративний центр Вишгородського району Київської області, Україна.
|
Вишгород (місто) (Вишгород) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Київська область |
| Засновано | 946 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 33 |
| Територія (кв.км.) | 49,68 |
Зміст
Географічне положення
Місто розташовано північніше м. Києва на правому березі р. Дніпра.
Відстань до столиці — 12 км. Територія — 49,68 км2.
Історична довідка
Перші сліди людської присутності на території сучасного м. Вишгорода датують часами неоліту (залишки поселень 4–3 тис. до н. е.). У межах міста виявлено сліди поселень і поховання 7–5 ст. до н. е., у похованнях знайдено артефакти, пов’язані зі скіфами.
Постійне поселення на місці сучасного міста виникло не пізніше 9 ст. Перші згадки про місто датуються 10 ст. (згадка в «Повісті минулих літ» під 946, а також згадка в історико-географічному трактаті Костянтина VII Багрянородного «Про управління імперією» (948–952). З 10 ст. м. Вишгород виконував роль форпосту оборони м. Києва з півночі. З огляду на стратегічне значення у місті споруджено оборонну лінію та укріплено місто (Вишгородський дітинець). Імовірно, з 10 або 11 ст. у м. Вишгороді знаходилася одна з резиденцій (можливо, літня) великих князів київських.
Упродовж 11 ст. поряд із військово-стратегічною зростала також економічна роль м. Вишгорода. Під час археологічних розкопок у ньому виявлено залишки численних майстерень цього періоду.
Убитих 1015 князів Бориса і Гліба поховано в м. Вишгороді. Після їхньої канонізації й перенесення мощей до новозбудованого храму (1072 під час Вишгородського з’їзду князів-Ярославичів) зросло культурне й політичне значення міста. З другої половини 11 ст. м. Вишгород є осередком культу князів Бориса і Гліба.
1093, 1136 і 1146 місто пережило облоги половців.
З 1078 м. Вишгород — центр удільного князівства (перший князь — Ярополк Ізяславич). 1155 у місті княжив Андрій Боголюбський. Він вивіз із м. Вишгорода ікону, яка пізніше стала відома як Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері (знаходилася у заміській великокнязівській резиденції, в церкві Дівочого монастиря). Ікона зажила слави чудотворної, стала місцем масового паломництва. 1155 Андрій Боголюбський викрав і вивіз її до м. Володимира-над-Клязьмою (тепер м. Владимир, РФ); згодом опинилася у м. Москві (тепер РФ).
1169 Вишгород став одним із ключових пунктів наступу військ Андрія Боголюбського на м. Київ. Упродовж кінця 12 — у першій половині 13 ст. м. Вишгород лишався центром цільного князівства й відігравав важливу роль у боротьбі князів за київський великокняжий престол.
Місто зруйновано 1240 під час монгольської експансії. Поселення на місці м. Вишгорода відновилося у 14–15 ст. У цей період воно перебувало у складі Київського удільного князівства в межах Великого князівства Литовського. Землі, на яких знаходилося поселення, належали Межигірському монастирю в м. Києві. З 1569 — у складі Королівства Польського як частини Речі Посполитої.
Наприкінці 16 ст. с. Вишгород (у цей період і до 20 ст. населений пункт не мав статусу міста) стало частиною королівських володінь і центром Вишгородського староства. Під час Хмельниччини — частина Київської сотні Київського полку, згодом — центр Вишгородської сотні у складі Київського полку (пізніше неодноразово втрачав і знову набував статус сотенного центру).
Поселення повністю зруйновано під час Російсько-польської війни 1654–1657. У другій половині 17 ст. с. Вишгород залишається у складі Гетьманщини як частина прилеглих до м. Києва земель. Зберігається приналежність с. Вишгорода до земель Межигірського монастиря.
З 1781 воно входило до складу Київського повіту Київського намісництва, а з 1797 — Київського повіту Київської губернії. 1786 унаслідок секуляризації монастирських земель Київського намісництва с. Вишгород перейшло у державну власність.
У 19 ст. у його межах розвивається промисловість (виготовлення цегли, видобуток глини для виготовлення цегли).
Від 1923 — у складі Київського повіту Київської округи; з 1927 — Київського району Київської округи (центр Вишгородської сільської ради). 1930–1937 — центр сільради в підпорядкуванні Київській міській раді (з 1932 — у складі Київської області). З 1937 — центр сільради у складі новоутвореного Києво-Святошинського раону Київської області.
Під час Голодомору 1932–1933 у с. Вишгороді загинуло понад 30 мешканців (ідентифіковано 36 померлих від голоду осіб).
Під час Німецько-радянської війни окупований нацистами (з 18.09.1941), звільнено з-під окупації 19.10.1943. Під час окупації у с. Вишгороді загинули 10 селян.
У 1950-х поблизу с. Вишгорода розпочато спорудження Київської гідроелектростанції (ГЕС). Наслідком будівництва стала зміна статусу с. Вишгорода на селище міського типу (1962), а згодом — міста (1968, місто-супутник ГЕС). 1973 місто стало центром новоутвореного Вишгородського району Київської обл.
Населення міста пережило два демографічні сплески. Перший із них пов’язаний із будівництвом Київської ГЕС і перетворенням с. Вишгорода на місто-супутник електростанції (з близько 3 тисяч після Другої світової війни до близько 14 тисяч 1979). Другий — із евакуацією до м. Вишгорода населення із зони відчуження Чорнобильської АЕС (понад 20 тисяч станом на 1989).
Після розпаду СРСР м. Вишгород як передмістя м. Києва уник демографічної кризи. Його населення поступово зростало, сягнувши близько 23 тисяч у 2001 (перепис) і близько 27 тисяч (2015, оцінка).
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну місто прийняло тисячі внутрішньопереміщених осіб. Наслідком цього стало зростання його населення до близько 33 тисяч (2022, оцінка).
23.11.2022 російські війська завдали терористичного ракетного удару по м. Вишгороду. Жертвами стали семеро цивільних, поранено 38 осіб (серед них шестеро дітей).
Природа
Клімат
Клімат помірно континентальний, що характеризується м’якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура +7,2 °С. Середня температура січня — −4 °С, середня температура липня ― +21 °С. Середньорічна кількість опадів — 610 мм.
Населення
Загальна кількість населення — 32 396 осіб, густота — 652 осіб/км2 (2021, оцінка).
Склад населення за віковими групами: до 16 років — 18,6 %, 16–59 років — 63 %, 60 і більше — 18,4 % (2001, перепис).
За етнічними групами: українці — 91,9 %, росіяни — 6,7%, білоруси — 0,6 %, поляки — 0,1 %, інші національності — 0,7 % (2001, перепис).
Станом на 2021 приріст населення порівняно з 2018 склав 10,24 %.
Господарство
Промисловість
Станом на 01.01.2020 на обліку у Вишгородській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області перебуває 10 612 суб’єктів підприємництва, з них ― 5 883 юридичні особи, 4 729 фізичних осіб.
Основні підприємства:
- «Укргідроенерго» (найбільша гідроелектрогенеруюча компанія України);
- «Хенкель-Баутехнік (Україна)» (один із найбільших хімічних концернів Європи);
- «Кен-Пак (Україна)» (один із найбільших виробників алюмінієвих банок у Центральній та Східній Європі);
- «Технооптторг-центр» (український дилер заводів-виробників шин);
- «Київська енергетична будівельна компанія» (виконання електромонтажних робіт);
- «Пластик Карта» (найбільший виробник пластикових карт в Україні);
- «Авентин» (виробництво гумових і пластмасових виробів);
- «Будтехносервіс» (монтаж систем опалення та загально-будівельні роботи);
- «Сандора» (один із найбільших виробників в Україні сокової продукції);
- «Карат-Ліфткомплект» (виробник ліфтів і ліфтового обладнання);
- «Вюрт-Україна» (виробник високоякісних витратних матеріалів та інструментів професійного рівня);
- «Завод будівельних матеріалів та конструкцій» (виробник товарного бетону, цементних розчинів і залізобетонних виробів).
Сфера послуг
Станом на 2015 у місті функціонували 43 продовольчі магазини (з них 7 супермаркетів); 86 непродовольчих магазинів; 24 підприємства громадського харчування (ресторани, кафе, кафетерії); 5 готелів; 5 салонів краси; 7 фітнес-клубів; 6 саун; 21 аптека, 4 ветеринарні аптеки; один ринок. Розвинено оптову торгівлю: 19 підприємств, із них 4 — продовольчі та 15 непродовольчих.
Транспорт
Через місто проходять автошляхи:
- Р02 — регіонального значення Київ–Іванків–Овруч;
- Т1001 — територіального значення Київ–Десна.
Перевезення пасажирів здійснюють на 38 маршрутах.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
У місті працюють дошкільні навчальні заклади «Сонечко», «Ластівка», «Чебурашка», «Золотий ключик». Їх відвідують 1 132 вихованці. Серед районних загальноосвітніх навчальних закладів: Вишгородська районна гімназія «Інтелект», Вишгородська загальноосвітня школа № 1, Вишгородська спеціалізована школа «Сузір’я». У місті функціонує технічний ліцей Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та Вишгородська районна спеціальна загальноосвітня школа «Надія». У них навчаються 2 392 учні.
Станом на 2022 діяв Вишгородський міський центр художньо-естетичної творчості учнівської молоді «Джерело». На його базі працювало 17 гуртків.
Культура та мистецтво
1994 створено Вишгородський історико-культурний заповідник. Його основу складають давньоруське городище з Храмом Святих Бориса і Гліба, Історичний музей та Гончарний центр періоду Давньої Русі.
У місті діє муніципальний дитячий духовий оркестр-студія «Водограй» (з 1996), танцювальний колектив «Клерико» (з 2001).
Функціонують районний будинок культури «Енергетик» (з 1994); Вишгородський районний центр художньої творчості для дітей, юнацтва та молоді «Дивосвіт» (з 2001); центральна районна бібліотека для дітей та дорослих.
Архітектура
У місті розташовано церкву Святих Бориса і Гліба. Ярослав Мудрий на Ольжиній горі 1030 на місці згорілої церкви Святого Василія Великого збудував церкву-усипальницю Святих Бориса та Гліба. 1075 на її місці заклали мурований храм; 1240 разом із містом його зруйновано.
1861–1862 на відкритому древньому фундаменті збудовано нову муровану церкву з дзвіницею в ім’я Святих Бориса і Гліба (проєкт архітектора К. Тона). 1943 під час визвольних боїв споруду зруйновано. Реконструкція церкви (на основі побудованої 1861–1862) тривала 1994–1998.
2006 відкрито церкву Святого князя Володимира [(збудована за проєктом архітектора Г. Рогожина (нар. 1956; тепер Україна)]. 2005 завершено будівництво греко-католицького собору Вишгородської Божої Матері.
Спорт
Від 2011 до 2013 в акваторії Київського моря (див. Київське водосховище) Вишгорода проводили змагання етапів чемпіонату світу з перегонів на моторних човнах у класі «Формула–1».
У місті діяв гірськолижний курорт «Вишгора» (побудований у 1980-х, від 2020 не працює).
У Вишгородській міській комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі (заснована 1979, реорганізована 2003; станом на 2022 займалося близько 500 дітей) працює 6 відділень: футбол, настільний теніс, жіночий футбол, вітрильний спорт, кікбоксинг та хокей із шайбою.
Функціонують футбольні клуби «Чайка» (з 1976) та «Діназ» (з 1999), спортклуби «Злагода» (з 1992), «Містраль» (з 2000), «Фортеця» (з 1996) та «Кшатрій», яхт-клуб «Енергетик» (з 2007), волейбольний клуб «Чайка».
Персони
Почесні громадяни міста — оперний співак В. Гришко та політик В. Чорновіл.
Джерела
- Про створення історико-культурного заповідника у місті Вишгороді Київської області: Указ Президента України № 379/94 від 06 липня 1994 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/379/94#Text
- Про затвердження Списку історичних населених місць України // Постанова Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text
- Про кількість та склад населення Київської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Всеукраїнський перепис населення 2001. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/kyiv/
- Вишгород Київської області. Генеральний план. Київ : Вишгородський міськвиконком, 2008. 79 с. URL: https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/wp-content/uploads/2019/02/rozdil_1-12.pdf
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2020. Київ : Державна служба статистики України, 2020. 82 с. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/05/zb_chuselnist%202019.pdf
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021. Київ : Державна служба статистики України, 2021. 50 с. URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2021/zb_chuselnist%202021.pdf
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1971. Т. 10: Київська область. 792 с.
- Зібцева О. В. Щодо екозбалансованості території малого міста Вишгорода // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Лісівництво та декоративне садівництво. 2017. Вип. 278. С. 186–193.
- Соціально-економічний паспорт // Вишгородська міська рада (офіційний сайт). URL: https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/pro-misto/sotsialno-ekonomichnyj-pasport/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вишгород (місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вишгород (місто) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.03.2025
