Бібліотека Кесарії
Бібліоте́ка Кеса́рії — одна з найбільших бібліотек пізньої античності, центр християнської богословської думки, існувала в сер. 3 ст. — поч. 7 ст. у Кесарії Палестинській.
Історична довідка
Заснована на приватній колекції християнського філософа, богослова, педагога Орігена (переселився у м. Кесарію бл. 230 н. е.). Ядро бібліотеки, за припущенням, становили книги, зібрані Орігеном в м. Александрії Єгипетській. Ймовірно, частину книг філософ придбав під час своїх частих подорожей.
Після смерті Орігена колекцію книг упорядкував, каталогізував і значно поповнив пресвітер, керівник Кесарійської школи, Памфіл Кесарійський (дата народження невідома; тепер Ліван — бл. 310; тепер Ізраїль). За словами Ісидора Севільського, Памфіл узявся за завдання упорядкування бібліотеки з такою ревністю, що пізніше його стали вважати її засновником; Єронім Стридонський називав книгозбірню «бібліотекою Орігена та Памфіла».
Бібліотечний фонд оцінювали приблизно в 30 тис. томів. За обсягом і значимістю конкурувала з іншими книгозбірнями пізньої античності.
Памфіл Кесарійський мученицьки загинув під час жорстоких гонінь на палестинських християн, був канонізований. Утім, бібліотека продовжила діяльність: колекції манускриптів постраждали, але згодом були відновлені єпископами Кесарії. Свого розквіту досягла у 1-й пол. 4 ст. за Євсевія Кесарійського (якого Памфіл, імовірно, навчив транскрибувати, каталогізувати та редагувати тексти, знайомив з питаннями літературної критики та історіографії).
Від кін. 4 ст. — упродовж 5 ст. бібліотека поступово втрачала рукописи та занепадала. Про її остаточну загибель достовірні дані відсутні. Ймовірно, була знищена після завоювань Кесарії на поч. 7 ст. — спершу персами (614), згодом арабами-мусульманами (бл. 638). Деякі історики висловлюють припущення, що частина найцінніших книг була схована або вивезена греками.
Характеристика
Книгозбірню характеризують як найбільшу «академічну», або шкільну бібліотеку давнього християнського світу, тобто таку, що функціонувала як довідковий і дослідницький осередок, школа з богословських студій. Містила різні за походженням джерела з усіх царин, що формували основу тогочасної освіченості: граматики, риторики, природничих наук, математики, етики, поезії, філософії (праці різних філософських шкіл з метою надати слухачам уявлення про різні світоглядні доктрини), теології; єврейські та грецькі рукописи біблійних книг.
Ймовірно, була центром богословської, критичної й редакторської роботи над редагуванням перекладів книг Біблії, укладанням канонічного зібрання Нового Завіту.
Дослідники вказують на зусилля Памфіла Кесарійського з пошуку і придбання документів, зокрема рідкісних і цінних рукописів, а також їх каталогізації, залучення меценатів, копіювання рукописів (при бібліотеці діяв скрипторій), їх збереження і консервації (перенесення текстів з сувоїв папірусу, які зазнали серйозних пошкоджень, на більш довговічний пергамент). Памфіл керував книгозбірнею в період однієї з найбільших реформ в історії бібліотечної справи — переходу від сувоїв до кодексів (зшитків аркушів), що впливало на весь спосіб копіювання та зберігання документів. Водночас Оріген і Памфіл створили нові умови для виробництва і користування книгами, ефективно організувавши роботу скрипторію (за деякими свідченнями, тут працювали й жінки). При цьому виформувався особливий (т. з. кесарійський) тип письма. Саме до цієї бібліотеки звернувся імператор Костянтин I Великий на поч. 4 ст., який замовив 50 примірників Біблії для церков м. Константинополя (що свідчить про ефективність та технічну спроможність скрипторію виконувати такі замовлення).
Памфіла вважають також захисником і апологетом орігенівської екзегетичної й богословської спадщини, над упорядкуванням і поширенням якої він завзято працював. Відомо, що більшість творів Орігена Памфіл переписав власноруч (так, Єронім Стридонський пишався тим, що володів 25-ма томами «Коментарів до дванадцяти малих пророків» Орігена, які були переписані рукою мученика Памфіла).
Значення
Бібліотека Кесарії стала важливим центром ранньохристиянської думки. Тут працювали Євсевій Кесарійський, Єронім Стридонський, Ісидор Севільський, із праць яких дійшли деякі відомості про каталоги бібліотеки, а також Григорій Назіанзин, Василій Великий, Іларій Піктавійський та ін. християнські діячі. Чимало ранньохристиянських творів відомі лише завдяки згадкам про їхню наявність у книгозбірні (зокрема, «Євангеліє від євреїв»). Завдяки колекції рукописів бібліотека Кесарії відіграла непересічну роль у перекладах і формуванні канонічного тексту Старого й Нового Завітів.
Література
- Gamble H. Y. Books and Readers in the Early Church: A History of Early Christian Texts. New Haven : Yale University Press, 1997. 352 р.
- Casson L. Libraries in the Ancient World. New Haven; London : Yale University Press, 2001. 177 p. URL: https://archive.org/details/librariesinancie0000cass_v7m5
- Carriker A. The library of Eusebius of Caesarea. Leiden; Boston : Brill, 2003. 360 p.
- Grafton A., Williams W. Christianity and the Transformation of the Book: Origen, Eusebius, and the Library of Caesarea. Cambridge; London : The Belknap Press, 2008. 384 p.
- Too Y. L. The Idea of the Library in the Ancient World. Oxford : Oxford University Press, 2010. 276 р.
- Hartog Р. Pamphilus the Librarian and the Institutional Legacy of Origen’s Library in Caesarea // Theological Librarianship 2021. Vol. 14. № 1. Р. 22–34. URL: https://serials.atla.com/theolib/article/view/1841/3621
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бібліотека Кесарії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібліотека Кесарії (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.09.2024
