Буря пилова
Бу́ря пилова́ — природне атмосферне явище розвіювання пилу із сухого прошарку ґрунту за умови посушливої погоди та сильних вітрів.
Зміст
Загальна характеристика
Утворення пилової бурі суттєво залежить від особливостей рельєфу та рослинного покриву.
Пилові бурі можуть охоплювати від кількох сотень метрів до тисячі кілометрів території та захоплювати від кількох метрів до кількох кілометрів атмосферного шару. Зазвичай, вони виникають при проходженні гроз або встановленні значних градієнтів атмосферного тиску, пов’язаних із циклонами, які посилюють швидкість вітру на великій території. Швидкість таких сильних вітрів, які здіймають в атмосферу велику кількість піску та пилу з оголених сухих ґрунтів, часто перевищує 10 м/с.
Після вивільнення з поверхні частинки пилу підносяться у верхній шар тропосфери за допомогою турбулентного перемішування та конвективних висхідних потоків. Потім упродовж тривалого часу їх може переносити вітер (залежно від їхнього розміру та метеорологічних умов), перш ніж вони знову повернуться на поверхню. Пил також вимивається з атмосфери опадами. Середній час життя частинок пилу в атмосфері — від кількох годин для частинок діаметром понад 10 мкм до понад 10 днів для субмікрометричних. Відповідно, тривалість пилової бурі — від чверті години до кількох діб.
Близько 40 % аерозолів у тропосфері — це частинки пилу, отримані внаслідок вітрової ерозії. Основними джерелами цих мінеральних пилів є посушливі регіони Північної Африки, Аравійського півострова, Центральної Азії та Китаю.
За кольором та складом пилу, що переноситься, бурі поділяють на чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками оксидів заліза), білі (солончаки). До сильних (стихійних) відносять пилові бурі зі швидкістю вітру 15 м/с і більше та тривалістю 12 год і більше, які зазвичай поширюються одночасно на значні простори (в Україні, наприклад, території кількох адміністративних областей).
Для визначення основних областей джерел пилу та відстеження розсіювання твердих частинок застосовують комплекс метеорологічних спостережень і даних супутникового дистанційного зондування, методи моделювання та ін.
За висновками Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), що отримані головно з імітаційних моделей, викиди пилу в атмосферу становлять від 1 до 3 гігатонн на рік.
Головні ареали виникнення
Пилова буря — типове явище в пустельних і напівпустельних регіонах, а також у розорюваних степах із сильними вітрами. Пилові бурі найчастіше виникають у регіонах джерел пилу — западині Боделе в Чаді, районі Аральського моря, на південному сході Ірану та північному Китаї.
Частота та масштаб пилових бур тісно пов’язані з мінливістю клімату, тому в багатьох регіонах викиди пилу обернено пропорційні кількості атмосферних опадів. Хоча інтенсивність пилових бур в деяких районах підсилює антропогенний вплив, зокрема відведення води для зрошувального землеробства та невдалі практики землекористування й тваринництва, найбільші джерела викидів пилу в Сахарі розташовані в незаселених регіонах.
Наслідки
Пилові бурі чинять різноманітні впливи на природне середовище, здоров’я людини, різні галузі господарства.
Аерозолі, особливо мінеральний пил, впливають на погоду, а також на глобальний і регіональний клімат. Частинки пилу діють як ядра конденсації для утворення теплої хмари та як ефективні агенти ядер льоду для утворення холодної хмари. Така здатність частинок залежить від їхнього розміру, форми та складу, які, своєю чергою, залежать від природи вихідних ґрунтів, викидів і процесів транспортування. Зміна мікрофізичного складу хмар змінює їхню здатність поглинати сонячне випромінювання, що опосередковано впливає на енергію сонячну, яка досягає поверхні Землі. Частинки пилу також впливають на зростання хмарних крапель і кристалів льоду, а в такий спосіб — на кількість і місце випадання опадів.
Повітряний пил функціонує подібно до парникового ефекту: він поглинає та розсіює сонячне випромінювання, яке надходить в атмосферу Землі, зменшуючи кількість, що досягає поверхні, а також поглинає довгохвильове випромінювання, яке відбивається від поверхні, й повторно випромінює його в усіх напрямках. Здатність частинок пилу поглинати сонячне випромінювання залежить від їхнього розміру, форми та мінералогічного та хімічного складу.
Під час пилових бур видимість знижується до 1 км або менше в результаті роздування пилу.
Пил у повітрі становить серйозну небезпеку для здоров’я людини. Ключовим чинником потенційної небезпеки є розмір частинок пилу. Частинки понад 10 мкм ускладнюють дихання, тому можуть пошкодити зовнішні органи, спричинити подразнення шкіри та очей (кон’юнктивіт і підвищену сприйнятливість до очних інфекцій). Вдихувані частинки розміром менше 10 мкм часто потрапляють у ніс, рот і верхні дихальні шляхи (див. Дихальна система), а відтак можуть бути пов’язані з респіраторними розладами (астма, трахеїт, пневмонія, алергічний риніт і силікоз). Дрібніші частинки можуть проникати в нижні дихальні шляхи і потрапляти в кровотік, а в такий спосіб впливати на всі внутрішні органи та спричиняти серцево-судинні розлади. Підраховано, що 2014 у всьому світі вплив частинок пилу спричинив близько 400 000 передчасних смертей від серцево-легеневих захворювань у осіб старших за 30 років.
Непрямий вплив пилових відкладень позначається на заповненні зрошувальних каналів, знищенні посівів сільськогосподарських культур, занесенні транспортних шляхів, погіршення якості води в річках і струмках.
Зниження видимості через пил, що переноситься повітрям, впливає на повітряний і наземний транспорт. Погана видимість становить небезпеку під час посадки та зльоту суден повітряних. Пил також може пошкоджувати двигуни літаків. Окрім аграрного та транспортного сектору, вразливим є енергетичний: пил може впливати на продуктивність сонячних електростанцій; за сильних бур пошкоджуються лінії електропостачання та зв’язку тощо.
Згідно зі звітом ВМО, у 2024 році піщані та пилові бурі вплинули на 330 млн осіб у 150 країнах, що позначилося на здоров’ї населення та економіці. А за період 2018‒2022 близько 3,8 млрд, або майже половина населення світу, зазнали впливу пилу, рівень якого перевищував поріг безпеки.
В Україні
На території України пилові бурі найчастіше трапляються з березня до вересня, взимку — лише 1‒2 рази на десятиліття. Cильні пилові бурі можуть охоплювати значні території на півдні та сході, тоді як на півночі й заході України вони мають локальний характер і нетривалі.
Сильні пилові бурі в Україні найчастіше трапляються наприкінці зими — на початку весни з імовірністю 30‒40 %. Взимку утворення пилових бур пов’язано з відсутністю або незначним сніговим покривом після встановлення періоду з низькою температурою повітря і слабким зволоженням ґрунту з осені. Влітку більшість пилових бур короткочасні, мають локальних характер. Для території України характерні чорні пилові бурі (найчастіше утворюються в областях, де поширені чорноземи та темно-каштанові ґрунти).
Основні регіони проходження пилових бур в Україні розташовані поблизу ділянки Херсон — Каховка, м. Луганська та у північно-західній частині Одеської області з центром біля c-ща Сарати — м. Болграда. Найчастіше, в середньому 9‒12 днів на рік, іноді понад 30 днів, їх фіксують у регіоні Херсон — Дніпро — Мелітополь.
Пилові бурі завдають значної шкоди господарству, зокрема сільському, порушують роботу транспорту. Основні заходи захисту від пилових бур — створення лісозахисних смуг, впровадження грунтозахисних сівозмін і безвідвального обробітку ґрунту.
Додатково
- У липні 1898 в Азовському краї кількаденна пилова буря оголила ґрунт до глибини 30 см. Лише у Бердянському повіті загинуло 90 тис. гектарів ярових та озимих посівів, а в Маріупольському — від вітру постраждали 190 тис. га полів.
- Пилова буря, яка захопила м. Київ 16.04.2020, призвела до кількох дорожньо-транспортних пригод, а також обрушила конструкції Подільсько-Воскресенського моста. За оцінками, рівень забруднення повітря перевищив норму в 6‒8 разів.
Література
- Клімат України / За ред. В. М. Ліпінського, В. А. Дячука, В. М. Бабіченко. Київ : Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, 2003. 343 с.
- Terradellas Е., Nickovic S., Zhang X.-Y. Airborne Dust: A Hazard to Human Health, Environment and Society // World Meteorological Organization. 2015. URL: https://wmo.int/media/magazine-article/airborne-dust-hazard-human-health-environment-and-society
- Lancaster N. Aeolian Processes and Landforms // Climate and Anthropogenic Impacts on Earth Surface Processes in the Anthropocene. Amsterdam : Elsevier, 2024. P. 177‒191.
- WMO Airborne Dust Bulletin No. 9 – July 2025 // World Meteorological Organization. 2025. URL: https://wmo.int/publication-series/wmo-airborne-dust-bulletin-no-9-july-2025?access-token=pvHODKAjLPiNdnSZgM6zOQOLMxwxjq8t4oVsqjbo6KU
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Холявчук Д. І. Буря пилова // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буря пилова (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2025
