Брукса гори

Бру́кса го́ри, Брукса хребет (англ. Brooks Range, від прізвища дослідника А. Г. Брукса (англ. Brooks)) — найпівнічніша велика гірська система Північної Америки.

Зміст

1 Назва
2 Географічне положення
3 Характеристика
4 Значення
5 Література
6 Автор ВУЕ

Назва

Названо на честь А. Г. Брукса (1871‒1924; США) — вченого, дослідника геології п-ва Аляски початку 20 ст.

Географічне положення

Брукса гори належать до Північноамериканських Кордильєр. Розташовані переважно на півночі штату Аляска (США) з незначним продовженням на Юкон (територію) (Канада). Простягаються із заходу на схід приблизно на 1 100 км; ширина — 100‒300 км. Найвищі вершини: Істо (2 736 м над рівнем моря), Чеймберлін (2 713 м), Майклсон (2 699 м).

Характеристика

Геологічна будова

Сформувалися переважно в мезозойську еру. Їхня будова представлена осадовими, метаморфічними та магматичними гірськими породами віком від докембрію до кайнозою. Значного поширення набули вапняки, сланці, кварцити, пісковики та гранітоїдні інтрузії (див. Гранітоїди). Характерні скелі й кам’янисті розсипи. Район багатий на поклади цинку, свинцю, міді, фосфоритів, вугілля кам'яного та інших корисних копалин.

Клімат

Клімат арктичний і субарктичний, із тривалою холодною зимою й коротким прохолодним літом.

Середньорічна температура повітря — від –10 °C (на північних схилах) до –5 °C (у південних передгір'ях). Кількість атмосферних опадів — 200–600 мм. На більшій частині території поширена мерзлота вічна. У високогір'ях зберігаються льодовики та багаторічні сніжники.

Рослинний і тваринний світ

На північних схилах переважає арктична тундра з мохами, лишайниками та карликовими чагарниками. Південні схили вкриті рідколіссям із ялини чорної (Picea mariana) та ялини білої (Picea glauca), берези й осики.

Найчисленнішими великими ссавцями є північні олені. У річкових долинах і лісотундрі трапляються лось, вівцебик, ведмідь бурий, барибал, рись канадська, песець. На узбережжі Північного Льодовитого океану зрідка з'являється ведмідь білий. Серед дрібних ссавців — ховрахи арктичні, лемінги, полівки, зайці, у заплавах річок — бобри та ондатри. Орнітофауна налічує понад 150 видів (біла куріпка, сова біла, кречет, беркут, сапсан, канюк, крук, численні види куликів, мартинів і качок). У річках і озерах поширені харіусові, палія американська, форель та інші види лососевих, що піднімаються річками на нерест.

Річки

Брукса гори є головним вододілом Північної Аляски. З їхніх схилів беруть початок численні річки, що належать до басейнів Північного Льодовитого океану (через море Бофорта) та Тихого океану (через р. Юкон і Берингове море). Зазвичай скуті кригою 7–9 місяців на рік. Річки характерні швидкою течією, численними порогами й перекатами у верхів'ях, високою чистотою води та рибним різноманіттям. Більшість водотоків зберегла природний стан і має важливе екологічне значення як місце нересту риб та оселище водоплавних птахів і ссавців. Найбільшою річкою північного схилу є Колвілл протяжністю близько 560 км, що бере початок у центральній частині гір і впадає в море Бофорта. З південних схилів гір стікають притоки Юкону Коюкук (понад 680 км), Чандалар (161 км). Серед інших великих річок арктичного басейну — Ноатак (понад 680 км; бере початок у західній частині гір) і Кобук (близько 450 км; протікає південніше хребта); обидві впадають у затоку Коцебу.

Значення

Екологічне значення Брукса гір зумовлене добре збереженими природними екосистемами арктичної тундри, лісотундри та гірських ландшафтів. Територія є одним із найважливіших місць існування та міграції карибу (Rangifer tarandus) в Північній Америці, а також оселищем рідкісних і характерних для Арктики видів тварин. У межах гір розташовані великі природоохоронні території, зокрема Національний парк і заповідник Гейтс-оф-зе-Арктик (Ворота Арктики; Gates of the Arctic National Park and Preserve), Національний парк Кобук-Веллі (Kobuk Valley National Park) та значна частина Арктичного національного заповідника дикої природи (Arctic National Wildlife Refuge). Це один із найменш освоєних і найкраще збережених гірських регіонів світу. Є одним із ключових полігонів для геологічних, гляціологічних, геокріологічних і біологічних досліджень. Господарське значення гір полягає насамперед у значних запасах корисних копалин. Як рекреаційний об’єкт Брукса гори приваблюють мисливців, рибалок і прихильників екологічного туризму, а також є територією традиційного природокористування корінних народів п-ва Аляски.

Література

Wahrhaftig C. Physiographic Divisions of Alaska. Washington : U.S. Geological Survey, 1965. 52 p.
Foster H. L., Keith T. E. C., Menzie W. D. Geology of Alaska. New York : Oxford University Press, 1994. 828 p.
Till A. B., Dumoulin J. A., Moore T. E. Geologic Map of the Brooks Range. Reston : U.S. Geological Survey, 2008.
Stevens D. S. P. Guidebook to Permafrost and Quaternary Geology of the Fairbanks Area, Alaska. Fairbanks : Alaska Division of Geological & Geophysical Surveys, 2023. 99 p.
Brooks-British Range tundra // WWF Tundra. 2024. URL : https://ecoregions.worldwildlife.org/ecoregions/na1108/
National Park Service. Convergent Plate Boundaries — Collisional Mountain Ranges // National Park Service. 2026. URL : https://www.nps.gov/subjects/geology/plate-tectonics-collisional-mountain-ranges.htm