Бофорта море

Бо́форта мо́ре (англ. Beaufort Sea) — окраїнне море Північного Льодовитого океану.

Картосхема із зображенням моря Бофорта, яке омиває північні береги Канади та п-ва Аляски

Бофорта море (Beaufort Sea)

Площа (кв.км.) 476 000
Максимальна глибина (м) 4 683
Середня глибина (м) 1 004
Острови Гершел, Бартер
Впадають річки Маккензі, Колвіл, Андерсон
Країни Канада, Сполучені Штати Америки
Льодові хребти в морі Бофорта
Білий ведмідь на узбережжі п-ва Аляски, море Бофорта
Тюлень на крижині, море Бофорта
Дослідження в морі Бофорта за допомогою дистанційно керованого апарата, океанологічна експедиція США, 2005
Нортстар — штучний острів на північ від
п-ва Аляски для буріння нафтових і газових свердловин

Географічне положення

Море Бофорта розташоване біля берегів Північної Америки. Омиває північне узбережжя Північно-Західних територій, Юкону та штату Аляска. До моря прилягає західна частина Канадського Арктичного архіпелагу.

Південні межі формують Канадський та Юконсько-Аляскинський арктичний шельф. Море обмежене умовною лінією від мису Барроу (п-ів Аляска) на північ і далі до мису Лендс-Енд (о. Принца Патріка). Східна межа проходить уздовж островів Банкс і Принца Патріка (Канада). На заході межує з Чукотським морем.

Історична довідка

1826 мореплавець і дослідник Арктики Дж. Франклін назвав море на честь гідрографа, контр-адмірала Ф. Бофорта.

1849 його вперше досягли кораблі європейців. Наступного року в цих водах побувало дослідницьке судно «Інвестігейтор», 1851 — «Ентерпрайз». 1854 море Бофорта вперше відвідали американські китобої. Згодом вони виявили зручні бухти на островах Гершел і Бейллі, де надалі залишалися на зимівлю і зберігали запаси.

Із середини 20 ст. в морі Бофорта тривають міжнародні наукові дослідження за участю авіації, криголамного флоту, атомних підводних човнів і полярних станцій, що дрейфують.

Станом на 2020 США й Канада мають суперечку щодо делімітації кордону в морі через клиноподібну ділянку акваторії (площею близько 21 тис. км2) на міжнародному кордоні між територією Юкон і штатом Аляска.

Загальні відомості

Площа — 476 тис. км2, об’єм — 739 тис. км3.

Середня глибина — 1 004 м, найбільша — близько 4 683 м.

Характеристика

Рельєф дна

Рельєф дна складний, шельф до 150 км завширшки (найвужчий в океані) плавно знижується на північ до глибини 200 м, місцями прорізаний підводними долинами. У прибережній зоні є дрібні острови, складені з гальки, гравію та піску, які піднімаються над рівнем моря всього на кілька метрів. Порівняно пологий материковий схил із підводними уступами й ущелинами є більш розчленованим біля берегів Аляски, ніж на сході.

Ложе утворює Канадську улоговину з глибинами понад 3 000 м. У її центральній частині підводним хребтом простягається підняття Бофорта, найменша глибина над гребенем — 913 м. Дно улоговини вкрито потужним шаром осадових порід.

Берегова лінія

Береги переважно низькі. Спостерігається ерозія берегової лінії.

Найбільші острови — Гершел і Бартер — розташовані на захід від гирла р. Маккензі.

Є кілька заток, зокрема Маккензі та Амундсена, а також бухти.

Гідрологічний режим

У море Бофорта впадають річки Маккензі, Колвіл, Андерсон та інші. Щорічно р. Маккензі приносить близько 300 км³ прісної води і близько 85 млн т наносів. Виділяються такі водні маси моря Бофорта:

  • поверхнева (до 100 м; найхолодніші, температура — від –1,4 °C наприкінці літа до –1,8 °C взимку);
  • підповерхнева (формується водами Тихого океану й Берингового моря, що надходять через Берингову протоку);
  • глибинна (формується водами Атлантичного океану; найтепліші, температура — від 0 °C до +1 °C);
  • придонна (температура — від –0,4 °C до –0,8 °C).

Течії утворюють циклональний кругообіг. У серпні на його південній периферії води, прогріті в поверхневому шарі (температура — до +2 °C, солоність — близько 28 ‰), переносяться на схід, а на північній периферії арктичні води (температура — від –0,5 °C до +1 °C, солоність — близько 32 ‰) — на захід. Узимку температура на поверхні повсюдно становить –1,5 °С, на північній околиці — –1,6 °С.

Припливи здебільшого півдобові (до 0,5 м).

Льодовий покрив тримається впродовж усього року, за винятком південної прибережної частини, де лід дещо скресає в серпні — вересні. Через зміни клімату вільна від льоду територія наприкінці літа стає дедалі більшою.

Клімат

Клімат арктичний, із суворою зимою та порівняно теплим коротким літом.

Середня температура повітря в січні — від –28 °С до –30 °С, у липні — +6–8 °С.

Восени і взимку спостерігаються сильні штормові вітри, влітку шторми рідкісні, а швидкість вітру невелика.

Тваринний світ

Акваторія моря утворює окремий екорегіон арктичної зоогеографічної провінції. У складі фітопланктону — 70 видів водоростей, його загальна біомаса незначна. Зоопланктон: 80 видів одноклітинних організмів і близько 700 видів дрібних ракоподібних.

Іхтіофауна налічує 21 вид риб, серед яких промислове значення мають омуль, сиг сибірський, сиг-чир (див. Сигові). Трапляється палія арктична, з Берингового моря заходять оселедець тихоокеанський та лососеві.

На узбережжі гніздиться багато качок, гусей, лебедів, сивок і морських птахів.

Серед ссавців — кит гренландський, білуха, нерпа кільчаста, ведмідь білий.

Значення

Широкого промислового значення не має, особливо після мораторію США на комерційне рибальство в морі Бофорта (ухвалено 2009). Корінне населення (ескімоси) займається морським звіробійним промислом і риболовлею для власних потреб.

На шельфі є поклади нафти і природного газу. Морське буріння почалося в 1970-х, на початку 21 ст. нафту видобували вже з 200 свердловин. 1971 було відкрито перше велике газове родовище. У морі є також штучні острови, де розміщено бурове устаткування.

Море Бофорта є важливим резервуаром для поповнення арктичного морського льоду.

Найбільшим населеним пунктом є Прудо-Бей, який став центром нафтовидобування на Північному схилі Аляски. Звідти сира нафта надходить Трансаляскинським нафтопроводом (довжина — близько 1 300 км) на південь штату в порт Валдиз.

Екологічні проблеми

Бурові роботи на шельфі спричинили значне виймання ґрунту з морського дна. Небезпеку становлять і спеціальні розчини, що застосовуються під час буріння та містять барит, їдкий натр, важкі метали, свинець та інше.

Океанологічні дослідження засвідчили зростання кислотності у водах моря (зниження водневого показника рН). За оцінкою, у разі збереження цієї тенденції вже до 2030 під загрозою опиняться багато популяцій молюсків і ракоподібних, а також риби й китоподібні.

Інша загроза, пов’язана з глобальним потеплінням, — відступ морського льоду, який є природним середовищем проживання кільчастої нерпи.

Література

  1. Limits of Oceans and Seas. Special Publication № 23. 3rd ed. Monte-Carlo : International Hydrographic Organization, 1953. 38 p.
  2. Aagaard K. The Beaufort Undercurrent // The Alaskan Beaufort Sea: Ecosystems and Environment. Orlando : Academic Press, 1984. P. 47–71.
  3. Parsons L. S., Lear W. H. Perspectives on Canadian Marine Fisheries Management. Ottawa : NRC Research Press, 1993. 446 р.
  4. Залогин Б. С., Косарев А. Н. Моря. Москва : Мысль, 1999. 400 с.
  5. Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.
  6. Wood K. R., Overland J. E., Salo S. A. et al. Is there a «new normal» Climate in the Beaufort Sea? // Polar Research. 2013. № 32 (1). Р. 1–9.
  7. Our Living Oceans: Habitat. Status of the Habitat of U.S. Living Marine Resources. Silver Spring : National Oceanic and Atmospheric Administration, 2015. 327 p.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Бофорта море // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бофорта море (дата звернення: 10.05.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ