Біла куріпка

Бі́ла курі́пка (Lagopus) — рід птахів родини фазанові ряду куроподібні.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Географічне поширення та екологія
3 Практичне значення та охорона
4 Додатково
5 Література
6 Автор

Таксономія і характеристика

У складі роду відомо 3–4 види і багаточисленні підвиди. Здебільшого дослідники розглядають у цьому роді 3 види: куріпка біла (L. lagopus), куріпка тундрова або куріпка полярна (L. muta), куріпка білохвоста (L. leucurus). Четвертий вид, — куріпка шотландська (L. scotica), ендемік Британських островів, який окремі фахівці також розглядають як підвид куріпки білої.

Осілі птахи невеликого розміру. Тіло завдовжки 37–42 см, масою до 480 гр. Розмах крил 55–66 см. Біле оперення взимку мають усі види за винятком куріпки шотландської. Воно допомагає птахам не лише зливатися зі снігом і бути непомітними, але й замість пігментів містить кисень, що дозволяє краще зберігати тепло і переносити низькі температури повітря. Зокрема, біла куріпка має унікальну здатність підтримувати нормальну температуру тіла за екстремально низьких температур атмосферного повітря (до -93 °C).

Навесні шия і голова самців набувають шоколадного або червонувато-коричневого забарвлення, ближче до основи шиї — темнішого, до чорного. Решта оперення залишається білою, а на спині трапляються безладно розкидані вкраплення коричневого пір’я. Таких коричневих вкраплень більше у самців, які мешкають у Лісостепу і тайзі. Наприкінці весни біле оперення в обох статей змінює строкато-руде, влітку — вохристо-руде. Статевий диморфізм виражений характером розташування коричневого пір’я: у самців воно наявне на голові та шиї.

Узимку на пальцях птахів розвиваються довгі плоскі кігті, які полегшують пересування по снігу. Улітку кігті стають коротшими, а густе оперення пальців зникає після першого линяння. Линяють тричі на рік.

Живляться рослинами, пташенята — мурахами.

Гніздяться на більш-менш сухих місцях на болотах, здебільшого по краях. У кладці 5–20, найчастіше 8–12 блідо-жовтих з коричневими або буруватими плямами різного розміру яєць.

Географічне поширення та екологія

Усі види роду пристосовані до життя в холодних кліматичних умовах, поширені в Північній півкулі. Куріпка біла мешкає в тайзі, куріпка білохвоста — у лісах Північної Америки, куріпка полярна — в арктичних і гірських районах Євразії та Північної Америки.

Трапляються на болотах у лісовій зоні і в перелісках у лісостеповій зоні Західного Сибіру, країнах Балтії та Білорусі. В Україні до 19 ст. було відомо про місця гніздування куріпки білої, тепер птахи залітають узимку в північні райони Сумської області, Чернігівської області, Житомирської області. У голоцені проникали в Лісостеп і Степ до Карпат і Криму включно.

Практичне значення та охорона

Мисливські види. Охорони не потребують. Глобальною загрозою, що впливає на скорочення популяцій і загального ареалу є зміни клімату. Локальними загрозами для існування видів є прямі та опосередковані наслідки видобутку корисних копалин, особливо нафти й газу природного, розвиток транспортних маршрутів і рекреаційна діяльність в арктичних і субальпійських регіонах.

Додатково

Куріпка біла і куріпка полярна входили до складу так званої «мамонтової фауни», роквіт якої припадає на другу половину плейстоцену. Ареали обох видів на той час були максимальними й значно скоротилися в голоцені. На відміну від багатьох видів плейстоценової мегафауни, які вимерли у Євразії в кінці плейстоцену, види роду біла куріпка все ще процвітають.

Література

Фесенко Г. В., Шидловський І. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів. Частина 1. Нотогейська і Неогейська суші // Біологічні Студії. 2012. Т. 6. № 3. С. 197–222.
Sotherton N., Baines D., Aebischer N. J. An Alternative View of Moorland Management for Red Grouse Lagopus lagopus scotica // Ibis. 2017. № 159 (3).
Scridel D., Brambilla M., de Zwaan D. R. et al. A Genus at Risk: Predicted Current and Future Distribution of All Three Lagopus Species Reveal Sensitivity to Climate Change and Efficacy of Protected Areas // Diversity and Distributions. 2021. № 27 (9). P. 1759–1774.
Фесенко Г. В. Різноманіття сучасної орнітофауни України. Київ : Академперіодика. 2022, 184 с. doi: https://doi.org/10.15407/akademperiodyka.467.184