Беркут

Беркут (Aquila chrysaetos).

Бе́ркут (Aquila chrysaetos) — вид хижих птахів роду орел родини яструбові ряду соколоподібні; занесений до Червоної книги України.

Зміст

1 Характеристика
2 Поширення та екологія
3 Охорона
4 Література
5 Автор ВУЕ

Характеристика

Довжина тіла самиці досягає 90–100 см, самця — на 10 см менше. Розмах крил самців становить 190–210 см, самиць — 200–230 см. Самиці важать 3,8–6,7 кг, самці — 2,8–4,6 кг.

Верх голови і задня частина шиї дорослих птахів рудувато-вохристі з золотистим відтінком, інше оперення темно-буре; хвіст сіруватий з вузькими темними поперечними смугами і широкою темною смугою на кінчику; восковиця і пальці жовті.

Молоді птахи темно-бурого забарвлення; основа махових пер біла; хвіст білий із широкою темною смугою на кінчику. За 5 років оперення поступово набуває забарвлення дорослих птахів.

Беркут — моногамний (див. Моногамія) вид. На місцях гніздування з’являються в лютому, яйця відкладають наприкінці березня — у квітні. У кладці 1–2 яйця. Насиджування триває 43–45 діб. Зазвичай виживає одне пташеня. У другій половині липня — серпні пташенята залишають гнізда. Статевої зрілості досягає на 4–5 році. Тривалість життя 40–50 років. Перші пролітні птахи з’являються наприкінці вересня. Живиться птахами і ссавцями (полює на зайців, лисиць, молодих сарн), взимку — падлом.

Поширення та екологія

Поширений на території Євразії та у Північній Америці. В Україні на міграції та зимівлі відомий скрізь. Гніздиться лише на високогірних ділянках у хвойних лісах та широколистяних лісах Карпат. У гніздовий період трапляється у Львівській області, Івано-Франківській області, Чернівецькій області, Закарпатській області.

Охорона

Вид включено до Додаток ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, Додатку ІІ Бернської конвенції та Додатку ІІ Боннську конвенції. В Україні має природоохоронний статус виду «вразливий», під час гніздування охороняється в Карпатському біосферному заповіднику.

Наприкінці 19 — початку 20 ст. гніздився не лише в Карпатах Українських, але й на територіях сучасних Кіровоградської області, Чернігівської області, Житомирської області, Рівненської області, Дніпропетровської області. Чисельність осілої карпатської популяції 1940–1954 не перевищувала 10–11 пар. На середину 1960 в Карпатах налічували 6–8 пар, на початку 21 ст. — 10–15 пар. Європейську гніздову популяцію оцінювали у 8,4–11 тис. пар (Оцінка, 2004).

На стан збереження популяцій беркута негативно впливають такі чинники як знищення старих ділянок лісу як потенційних місць гніздування; скорочення кормової бази; вбивство птахів для виготовлення опудал; випадкове потрапляння у мисливські пастки; браконьєрство.

Для покращення охорони виду необхідне збалансоване ведення лісового господарства, створення невеликих заказників навколо гнізд, облаштування штучних гніздівель і пунктів підгодівлі на місцях зимівлі, підвищення контролю за незаконним відстрілом, моніторинг забруднення довкілля.

Література

Watson J. Status of the Golden Eagle Aquila chrysaetos in Europe // Bird Conservation International. 1992. Vol. 2. Is. 3. P. 175–183.
Годованець Б. Й. Сучасний стан популяції беркута (Aquila chrysaetos) в Українських Карпатах // Вестник зоологии. 2003. Т. 37. № 2. С. 41–50.
Soutullo A., Urios V., Ferrer M., Peñarrubia S. G. Dispersal of Golden Eagles Aquila chrysaetos During their First Year of Life // Bird Study. 2006. Vol. 53. Is. 3. P. 258–264.
Ciot L., Carbajal A., Gamonal Talens J. et al. Human Pressure May Pose a Threat to Mediterranean Golden Eagle’s (Aquila chrysaetos homeyeri) Nestlings’ Welfare // Journal of Ornithology. 2025. Vol. 166. Is. 3. P. 703–714.