Бриколаж (філософія)

Брикола́ж (фр. bricolage — майстрування, саморобка, від фр. bricoler — майстерно оброблювати) — у філософії — а) тип мислення, властивий міфологічній рефлексії та заснований на встановленні смислових взаємозв’язків між розмаїтими предметами чи ідеями на рівні цілісного образу; б) спосіб творчої діяльності та стиль мислення в науці та мистецтві, який передбачає використання різноманітних доступних ідей, знань, концепцій шляхом їх рекомбінації, нерідко без наперед визначеного плану; в) пізнавальна і дослідницька стратегія, базована на русі думки від конкретного й обмеженого набору доступних елементів знань до ухваленого рішення.

Історична довідка

Термін бриколаж увів К. Леві-Стросс у праці «Первісне мислення» (франц. «La pensee sauvage»; 1962) для означення властивого міфологічному мисленню логічного узагальнення, базованого на встановленні смислових взаємозв’язків між предметами чи ідеями на рівні цілісного образу. Бриколажна логіка наче калейдоскоп творить нову цілісність на основі уламків колишнього досвіду та припущенні того, що зібрані разом різнорідні ідеї, фрагменти, знання завжди можуть знадобитися. Такий тип мислення не нижчий, а первісний, присутній у міфологічній рефлексії, науці та мистецтві. К. Леві-Стросс розрізняв позиції бриколера та інженера як ідеальні типи. Інженер шукає ресурси під конкретні задачі, знає будову об’єктів та впевнений у можливості знайти всі чітко визначені деталі. Бриколер майструє, добирає запас з усього, що помічає довкола, і керується принципом «працює — не працює», без плану застосування всіх знахідок.

Філософське розуміння бриколажу набуло поширення у постмодерній філософії та постструктуралізмі. Ж. Дерріда у лекції «Структура, знак та гра в дискурсі гуманітарних наук» (франц. «La structure, le signe et le jeu le discoura des sciences humaines»; 1966) трактував його як метафору філософської й літературної критики, інтелектуальної діяльності та дискурсу. Ж. Дельоз і П.-Ф. Гваттарі з 1970-х використовували для характеристики способу виробництва, притаманного постмодерній добі. Біолог Ф. Жакоб застосував ідею бриколажу у концепції еволюційного вдосконалення, уподібнивши еволюційні процеси роботі ретушувальника, що використовує підручні засоби. Антрополог Тімоті Інголд (англ. Timothy Ingold, нар. 1948; Велика Британія) критикував можливість її застосування для пояснення творчості, запропонувавши натомість вбачати основу креативних практик у появі нового, а не в комбінуванні наявного. Ідея бриколажу близька до принципу «все згодиться» в епістемологічному анархізмі П. Феєрабенда.

Від кінця 20 ст. термін використовують як універсальне поняття в епістемологічних дослідженнях, а з початку 21 ст. — в осмисленні медіамережевої та цифрової культури.

Характеристика

Бриколажну раціональність помічають у творчих імпровізаціях та способі накопичення знань на основі рекомбінацій. В інтелектуальному бриколажі людина вільно комбінує фрагменти міркувань та ідей, не йде за прикладом чи торованим шляхом, що впливає на формування своєрідного стилю мислення. Бриколажна логіка цінна для адаптації в умовах невизначеності, у пошуку відповідей на нові виклики за обмежених ресурсів. Бриколаж є способом мислення та пізнання, опозиційним інженерно-конструктивістському підходу, базується на здатності співставляти і передбачає практику роботи з несподіваними поєднаннями наявних ідей і речей.

Філософське розуміння бриколажу має епістемологічне та методологічне значення в гуманітарних науках. У філософії культури його використовують для пізнання процесуального характеру культурних взаємодій; у феноменологічних і семіотичних дослідженнях — життєсвіту, самоідентифікації та феномену Чужого; у культурології — специфіки нових культурних ідентичностей і субкультур. У соціально-психологічних дослідженнях термін допомагає пояснити, яким чином соціальні спільноти розробляють нові рішення проблем, використовуючи знання та ресурси, що раніше не були пов’язані між собою. У клінічній психології розуміння бриколажу як стратегії зумовило появу способу діяльності, що дозволяє психологу творити знання про унікальну особистість як відповідь на ситуацію.

Цитати

«…існує одна форма діяльності, яка дозволяє достатньо добре сприймати в технічному плані те, що в умоглядному плані могло б виступати як наука, яку краще називати «первісною» (première), ніж примітивною — таку діяльність зазвичай позначають словом бриколаж».

 Цит за: Леві-Строс К. Первісне мислення / Пер. з франц. С. Йосипенка. Київ : Український Центр духовної культури, 2000. С. 32–33.

«Бриколаж — це техніка, що використовується підчас „першого підходу” до засвоєння чужого. Це перший варіант засвоєння чужого, перша спроба лікування інтенційного збою, повернення світу контурів обжитості та безпеки».

 Цит. за: Довгополова О. А. Бриколаж як механізм створення образу чужого в просторі культури // Культурологічна думка. 2011. № 4. С. 62.

Додатково

• Клод Леві Строс уподібнив науковців бриколерам, які мають справу з певним аспектом відносин між культурою і природою, тому отримують свободу дії не більше, ніж майстер бриколажу.
• Ідею деконструкції Жака Дерріда можна розглядати як інтелектуальний бриколаж.
• Як спосіб пізнання бриколаж нині широко застосовують в освіті, де він має зв’язки з міждисциплінарністю у формуванні навчальних курсів, проєктним навчанням, практиками розвитку креативності, критичного мислення і когнітивної гнучкості. Бриколажна раціональність в освітній комунікації дозволяє поєднувати непов’язані об’єкти чи ідеї та сприяє формуванню здатності людини бачити різні способи використання предметів чи ідей.

Джерела

• Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред.. М. Зубрицької. Львів : Літопис, 1996. 633 с.
• Леві-Строс К. Первісне мислення / Пер. з франц. С. Йосипенка. Київ : Український Центр духовної культури, 2000. 324 с.

Література

1. Kincheloe J. L. Describing the Bricolage: Conceptualizing a new rigor in qualitative research // Qualitative Inquiry. 2001. Vol. 7. Is. 6. P. 679–692.
2. Rigour and Сomplexity in Educational Research: Conceptualizing the bricolage / Ed. By J. L. Kincheloe, K. S. Berry. Maidenhead : Open University Press, 2004. 208 p.
3. Baker T., Nelson R. E. Creating Something From Nothing: Resource construction through entrepreneurial bricolage // Administrative Science Quarterly. 2005. Is. 50 (3). P. 329–366.
4. Markham A. N. ‘Go Ugly Early’: Fragmented Narrative and Bricolage as Interpretive Method // Qualitative Inquairy. 2005.Vol. 11. Is. 6. P. 813– 839.
5. Deuze M. Participation, Remediation, Bricolage: Considering Principal Components of a Digital Culture // The Information Society. 2006. Is. 22 (2). P. 63–75.
6. Ingold T. Lines: A Brief History. London : Routledge, 2007. 186 p.
7. Довгополова О. А. Бриколаж як механізм створення образу чужого в просторі культури // Культурологічна думка. 2011. № 4. С. 57–62.
8. Johnson Chr. Bricoleur and Bricolage: From metaphor to universal concept // Paragraph. 2012. Vol. 35 (3). 2012. P. 355– 372.
9. Smedslund J. The Bricoleur Model of Psychological Practice // Theory & Psychology. 2012. № 22 (5). P. 643–657.
10. Tarkington D. E. Bricolage: Natural Epistemology // Philosophy Now. 2023. Is. 154. P. 22–24.

Автор ВУЕ

Ю. Д. Доброносова

Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Бриколаж (філософія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бриколаж (філософія) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 07.04.2026