Бреєр, Марсель Лайош

Бре́єр, Марсе́ль Ла́йош (Бро́єр; угор. Breuer Marcell Lajos, 21.05.1902, м. Печ, тепер Угорщина — 01.08.1981, м. Нью-Йорк, США) — архітектор, дизайнер, педагог, автор ансамблю споруд штаб-квартири ЮНЕСКО у м. Парижі, Франція, почесний доктор Будапештського технологічного університету (1968).

Бреєр Марсель Лайош. Фото 1949 з архіву Баухауза (м. Берлін). Джерело ілюстрації: URL: https://www.yatzer.com/Marcel-Breuer-design-architecture/slideshow/10

Бреєр, Марсель Лайош

(Breuer Marcell Lajos)

Народження 21.05.1902
Місце народження Печ
Смерть 01.08.1981
Місце смерті Нью-Йорк
Alma mater Баухауз
Напрями діяльності Архітектура, дизайн


Відзнаки

Медалі Золота медаль Американського інституту архітекторів (1968)
Ансамбль споруд штаб-квартири ЮНЕСКО у м. Парижі. Вигляд згори. Джерело ілюстрації: URL: https://www.connexionfrance.com/Mag/Big-Picture/60th-anniversary-of-Unesco-s-distinctive-Paris-HQ
Штаб-квартира ЮНЕСКО у м. Парижі. Джерело ілюстрації: URL: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/81/Unesco_Paris.jpg
Міністерство житлового будівництва і міського розвитку у м. Вашингтоні, США. Джерело ілюстрації: URL: https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Robert_C._Weaver_Federal_Building#/media/File:Headquarters_building_of_the_Department_of_Health_and_Human_Resources,_Washington,_D.C_LCCN2011635638.tif

Життєпис

Народився у єврейській сім’ї; батько був зубним техніком. 1920 протягом 6 місяців навчався на скульптора у Віденській академії мистецтв, потім переїхав у м. Ваймар (тепер федеральна земля Тюрінгія, Німеччина), 1920–1924 навчався у Баухаузі на теслю — дизайнера меблів, практикувався в живопису. З 1923 займався проектуванням авангардних меблів, пізніше — освітлювальних приладів. 1925–1928 керував меблевою майстернею Баухауза. Працював в архітектурному бюро В. А. Г. Гропіуса, зберіг із ним співпрацю до початку 1940-х.

З 1928 — приватний архітектор у м. Берліні, проектував інтер’єри, експозиції, житлові будинки (зокрема у містах Вісбадені, тепер федеральна земля Гессен, Німеччина, та Цюриху, Швейцарія). 1930 опрацював проект театру для м. Харкова (не реалізовано). Після приходу до влади нацистів у Німеччині 1934 повернувся в Угорщину, проте там йому не дозволили працювати архітектором і не прийняли до складу Інженерної палати. 1935 виїхав до Великої Британії, звідти 1937 — до США. Викладав як професор архітектури в Гарвардському університеті, працював архітектором разом із В. А. Г. Гропіусом над проектами приватних будинків та корпусів Гарвардського університету. Познайомився і співпрацював з архітекторами Ф. Джонсоном і Пей Юйміном. 1946 переїхав до м. Нью-Йорка, проектував будівлі різного функціонального призначення у багатьох містах США. Був успішним бізнесменом, через бізнесові суперечки розійшовся з В. А. Г. Гропіусом. 1953 виграв конкурс на проект ансамблю споруд штаб-квартири ЮНЕСКО у м. Парижі. 1965 заснував у м. Нью-Йорку архітектурну фірму «Марсель Бреєр і партнери». Відійшов від справ через хворобу 1975.

Творчість

Як архітектор і дизайнер є учнем і сподвижником В. А. Г. Гропіуса. Належав до провідного у 20 ст. напряму сучасної архітектури (функціоналізму, модернізму). Бреєра вважають винахідником сучасних мінімалістичних меблів зі сталевих трубчастих конструкцій. 1926 умеблював приміщення Баухауза у м. Дессау (тепер федеральна земля Саксонія-Ангальт, Німеччина). Найвідомішим його винаходом вважають сталевий клубний стілець моделі В 3, що отримав найменування «Василь» на честь приятеля Бреєра В. Кандинського. В архітектурній творчості дотримувався принципів Баухаузу. Працював із залізобетоном, сталлю і склом як основними конструктивними й формотворчими матеріалами; тяжів до абстрактних геометричних форм, яким умів надавати пластичної виразності. Хибним вважав прагнення до індивідуального творчого самовиявлення архітектора; правильним — зосередженість на результативних пошуках найраціональніших архітектурних вирішень, придатних для повторного, масового використання. Бреєр — один із найбільших і найкомпетентніших майстрів-будівничих 20 ст. У повоєнну добу відійшов від функціоналізму, проектуючи пластичніші будівлі, що наближали його творчу манеру до бруталізму. Найвідоміший його витвір — ансамбль споруд штаб-квартири ЮНЕСКО на площі Фонтенуа у м. Парижі (спільно з архітектором Б. Зерфюсом (1911–1996; Франція) та інженером-конструктором П. Л. Нерві).

Твори

Клубний стілець моделі В 3 «Василь», 1925. Будинок В. Гропіуса в м. Лінкольні, штат Массачусетс, США, 1938. Власний будинок у м. Лінкольні, штат Массачусетс, 1939. Ансамбль споруд штаб-квартири ЮНЕСКО у м. Парижі, 1953–1958. Ансамбль споруд монастиря та університету святого Іоанна у м. Коледжвілі, штат Міннесота, США, 1953–1968. Будівля посольства США у м. Гаазі, Нідерланди, 1958. Дослідницький центр компанії «Ай-Бі-Ем» («ІВМ») у м. Ла-Год, регіон Прованс—Альпи— Лазуровий Берег, Франція, 1961–1968. Музей американського мистецтва Вітні у м. Нью-Йорку, 1966. Федеральна будівля Роберта Вівера (тепер Міністерство житлового будівництва і міського розвитку у м. Вашингтоні, округ Колумбія, США), 1963–1968. Центральна публічна бібліотека, м. Атланта, штат Джорджія, США, 1980.

Нагороди

Золота медаль Американського інституту архітекторів (1968).

Додатково

Консольні стільці зі сталевих труб, винайдені Бреєром, широко виробляють тепер майже без змін дизайну і нерідко є плагіатом. Тому питання про справжнє авторство таких меблів і сьогодні викликає юридичні спори про авторські права.

Цитата

Переклад:
Отримуючи Золоту медаль Американського інституту архітекторів, Бреєр сказав: «Будинки мають бути не похмурими, а відображати загальну, довговічну якість. Архітектура повинна бути укорінена в корисній функції; її позиція має бути безпосереднішою, відповідальною і більш соціальною». Він також закликав збалансувати естетичні, соціальні та функціональні проблеми. «Тільки це поєднання протилежних якостей — підсумував він — може гарантувати нам, що архітектура буде живою і сучасною».
Оригінал:
At the time he received the medal, Mr. Breuer told the A.I.A.: «Buildings should not be moody, but reflect a general, durable quality. Architecture should be anchored in usefulness; its attitude should be more direct, more directly responsible, more directly social». He also called for a balance between esthetic, social and functional concerns. «Only this combination of polar qualities,» he concluded, «can assure us an architecture which is alive and of our time».

 (Цит. за вид.: Goldberger P. Marcel Breuer, 79, dies; architect and designer // The New York Times. 1981. July 2.
Переклад В. В. Вечерського).


Література

  1. Ёдике Ю. История современной архитектуры. Москва : Искусство, 1972. 246 с.
  2. Hyman I. Marcel Breuer, Architect. The Career and the Buildings. New York : H. N. Abrams, 2001. 395 p.
  3. Young V. M. Saint John's Abbey Church: Marcel Breuer and the Creation of a Modern Sacred Space. Minneapolis : University of Minnesota Press, 2014. 216 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бреєр, Марсель Лайош // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бреєр, Марсель Лайош (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
11.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ