Болонська філармонічна академія
Боло́нська філармоні́чна акаде́мія (італ. Accademia Filarmonica di Bologna) — один із найстаріших музичних закладів Європи, центр європейської музичної культури. Засновано 1666 в м. Болоньї.
Зміст
Історична довідка
Ініціатором заснування академії був граф В. М. Карраті (1634–1675; тепер Італія), який з дитинства захоплювався музикою. Він віддав перший поверх сімейного палацу спілці викладачів, виконавців і композиторів. Академія об’єднала понад сорок музичних закладів.
Покровителем установи обрали святого Антонія Падуанського, на честь якого запровадили щоденне читання молитов «Отче наш» і «Аве Марія». Першим офіційним заходом закладу стало свято на вшанування покровителя (18.07.1667), у межах якого організовано конкурс музикантів. У наступні роки свято проводили в різних церквах, кількість учасників заходу збільшувалася. 1672 церкві каноніків Святого Сальватора взяли участь 110 виконавців, серед яких співаки, інструменталісти та майстри поетичного слова. За настановами В. М. Карраті, щорічно звершували урочисту месу й вечірню за участю всіх академіків і запрошених музикантів.
1673 в одній із трьох кімнат на першому поверсі палацу встановили унікальний за характеристиками орган Траєрі. Він належав до рідкісного типу камерних інструментів (organo da camera), призначених не для церковного богослужіння, а для потреб академії. Його використовували під час іспитів, занять, теоретичних дискусій та прослуховування музичних творів, особливо композицій, написаних до свята Антонія Падуанського. У другій половині 19 ст. кімнати першого поверху палацу об’єднали в єдиний простір, відомий тепер як Зала Моцарта — одне з найкращих концертних приміщень (завдяки своїй акустиці). Після реставрації орган перенесли до Зали Россіні на другому поверсі академії, що забезпечує кращі умови для збереження інструменту.
Зображення органу стало гербом академії, на якому зазначено також девіз: «Музика в єднанні» («Unitate melos»), — що відобразив головну ідею спілки майстрів, для яких важливіше за особисті амбіції були злагода та служіння мистецтву.
23.06.1690 затверджено статут академії.
1716 Папа Климент XI підтвердив статут установи. У 18 ст. заклад контролював стан церковного співу та музики в церквах м. Болоньї; надавав дозвіл на професію капельмейстера (хормейстера), що раніше реалізовувала лише Конгрегація музикантів святої Цецилії.
02.02.1749 ці привілеї підтвердив Папа Бенедикт XIV, а 13.03.1749 указ схвалили академіки на загальних зборах.
У 19 ст. академія зберегла свій статус, але адаптувалася до нових державних умов. 1881 королівським указом заклад реорганізовано в Королівську філармонічну академію Болоньї, затверджено її новий статут.
У першій половині 20 ст. активізовано концертне життя академії, розгорнуто мистецьку діяльність, продовжено присвоєння академічних звань тощо. Після Другої світової війни активізувалася співпраця академії з університетським середовищем м. Болоньї, Італії та інших країн.
1966 відзначено трьохсотріччя установи, започатковано систематичне вивчення та впорядкування архівно-бібліотечної спадщини академії, яку описано й інвентаризовано.
Станом на 2026 заклад функціонує переважно як культурно-меморіальний центр. Проте академія продовжує приймати нових членів, які підтверджують свій професійний рівень.
Збережено традицію вшанування діячів світового музичного мистецтва та музикознавства. Академія організовує концерти класичної музики, виставки, освітні курси та проєкти.
Музей академії зберігає колекцію музичних інструментів.
Галерея
Болонська Філармонічна академія, головний вхід. Accademia Filarmonica di Bologna. (Особистий архів і фото Каплієнко-Ілюк Ю. В.)
Хол Болонської Філармонічної академії. Accademia Filarmonica di Bologna / A cura di Romano Vettori. Bologna : Alfa Studio Editoriale, 2005. P. 41.
Титульна сторінка законів Академії, початок XVIII століття. Accademia Filarmonica di Bologna / A cura di Romano Vettori. Bologna : Alfa Studio Editoriale, 2005. P. 17.
Орган академії, збудований К. Траєрі у 1673 р. Accademia Filarmonica di Bologna / A cura di Romano Vettori. – Bologna : Alfa Studio Editoriale, 2005. – P. 39.
Концертна зала Моцарта. Accademia Filarmonica di Bologna / A cura di Romano Vettori. Bologna : Alfa Studio Editoriale, 2005. P. 40.
Старовинна емблема-герб закладу. Accademia Filarmonica di Bologna / A cura di Romano Vettori. Bologna : Alfa Studio Editoriale, 2005. P. 14.
Емблема Болонської Філармонічної академії. Morini N. L’accademia Filarmonica di Bologna (1666–1966). Bologna : Tamari Editori, 1967. V. I : Fondazione e vicende storiche. 206 p.
Падре Джованні Баттіста Мартіні (1706-1784). Crescimbeni A. Ritratto di Giambattista Martini / Museo internazionale e Biblioteca della Musica. – Bologna. – (Особистий архів і фото Каплієнко-Ілюк Ю. В.)
Почесні академіки Болонської Філармонічної академії (1666–2002 роки). Accademia Filarmonica di Bologna. (Особистий архів і фото Каплієнко-Ілюк Ю. В.)
Характеристика
Титул члена Болонської філармонічної академії був почесним як для італійців, так і для іноземних студентів. Останнім він надавав право бути капельмейстером на батьківщині.
Рівні членства в академії:
- академік співак (accademico cantore);
- академік виконавець на інструменті (accademico suonatore);
- академік композитор (accademico compositore).
Претенденти на найвище академічне звання — академіка композитора — мали здобути попередні ступені. Потім, за статутом академії, упродовж річного випробувального терміну повинні були проявити свої творчі здібності. Після цього складали іспит із теорії музики та композиції.
Академіки збиралися раз на тиждень, виконували музичні п’єси, обговорювали теоретичні питання твору.
На регулярних зборах голосували за ухвалення рішення щодо зарахування в академіки (що потребувало дві третини голосів).
1773 з ініціативи композитора, музикознавця Дж. Б. Мартіні (1706–1784; тепер Італія), який керував академією 1758–1781, запроваджено нові правила складання іспитів і набору композиторів та викладачів музики. Для композиторів передбачено знання історії музики (античної та сучасної), володіння композиційними та виконавськими принципами стилів а капела і концертного письма, компетентністі в галузі музики вокальної та музики інструментальної. Вступні іспити поділили на три етапи. Завдання першого — написати антифон на зазначену тему для чотирьох або п’яти голосів. Оцінювали також майстерність використання правил контрапункту, оскільки поліфонія строгого стилю була основою для всіх практичних робіт композиторів. Другий етап передбачав створення 4–5-голосної фуги на тему, яку пропонувала комісія. Під час третього етапу вступники мали написати твір на 4–5 голосів.
Практичні заняття проводили двічі на тиждень (у понеділок і четвер). Заняття по четвергах були обов’язковими, а по понеділках — за бажанням.
Академія була атестаційним закладом, навчання в якому було переважно платним, а заняття проводили індивідуально.
Кожен член академії впродовж життя щороку сплачував до так званої каси закладу три срібні монети та одноразову суму для виконання після його смерті поминальної меси чи кантати.
У 19 ст. Болонська філармонічна академія збирала музикантів, які вже здобули популярність, особливо в оперних театрах і салонах. Водночас до закладу надходила значна кількість творчих доробків, пожертвувань і колекцій знаних митців світу, що уможливило формування фондів архіву та музею академії.
Члени Академії
До складу академії спочатку входили музиканти з м. Болоньї та центральної частини Італії: Дж. П. Колонна, Б. Дж. Лауренті (1644–1726), Дж. Б. Віталі (1632–1692) та ін. Пізніше до них приєдналися А. Кореллі, Дж. Б. Бассані (бл. 1650 — 1716), Дж. Тореллі (1658–1709; усі — тепер Італія) та ін.
Серед членів установи були: Н. Йоммеллі, В. А. Моцарт, Дж. А. Россіні, Н. Паганіні, Дж. Меєрбер, Дж. Верді, Ф. Ліст, Р. Вагнер, Ж. Массне, К. Сен-Санс, Дж. Філд, Дж. Пуччині, Й. Брамс, Ф. Бузоні, М. Березовський та ін.
Значення
Болонська філармонічна академія була одним з найпрестижніших музичних навчальних закладів, який надавав ґрунтовні знання й навички з композиції та виконавства. Як атестаційний заклад, академія надавала змогу місцевим і зарубіжним музикантам здобути право обіймати високі посади.
Література
- Penna O. Cronologia, o sia istoria generale di questa Accademia : [manoscritto] : in 2 t. 1736. Archivio dell’Accademia Filarmonica di Bologna. P. 535–538.
- Morini N. L’Accademia Filarmonica di Bologna (1666–1966). Bologna : Tamari Editori, 1967. Vol. 1 : Fondazione e vicende storiche. 206 p.
- Callegari L. L’Accademia Filarmonica di Bologna, 1666–1800. Bologna : A.M.I.S., 1991. 465 p.
- Accademia Filarmonica di Bologna / A cura di Romano Vettori. Bologna : Alfa Studio Editoriale, 2005. 68 p.
- Каплієнко-Ілюк Ю. В. Вступні іспити та Падре Мартіні (до питання історії Болонської філармонічної академії) // Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової. Одеса : Друкарський дім, 2006. Вип. 7. Кн. 1. С. 286–297.
- Горенко Л. І. Болонська філармонійна академія та її зв’язки з Україною кінця XVIII — першої половини XIX ст. // Культура України : зб. наук. пр. Харків : Харківська державна академія культури, 2007. Вип. 20. С. 57–67.
- Каплієнко-Ілюк Ю. В. Почесні Академіки болонської філармонічної музичної академії // Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник ОДМА ім. А. В. Нежданової. Одеса: Друкарський дім, 2010. Вип. 12. С. 240–248.
- Каплієнко-Ілюк Ю. В. Українська професійна музика в контексті міжкультурних зв’язків XVII–XVIII століть. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2012. 280 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Каплієнко-Ілюк Ю. В. Болонська філармонічна академія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болонська філармонічна академія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.03.2026
