Боголюдство

Портрет В. Соловйова. Художник М. Ярошенко, 1892

Боголю́дство — одне з основних понять філософської концепції В. Соловйова на позначення вищого, ідеального стану людства як цілісності та особистої досконалості кожної людини, втілення Бога в християнському людстві. Справило значний вплив на релігійно-філософську й богословську думку Срібного віку російської культури.

Ідейні передумови

Філософія Боголюдства виникла як подальше осмислення та синтез декількох учень: християнських ідей Боголюдськості Христа та Церкви як таємничого Тіла Христового (а отже — єдиного організму), ідеї обоження людини у православному ісихазмі (відомі афоризми Афанасія Великого: «Бог став людиною, щоб ми стали богами» та Василія Великого: «Людина є твар, яка отримала повеління стати Богом»), а також поглядів О. Конта і Г. Спенсера на людство і соціум як на організм.

Фундаментальні положення

Ідея Боголюдства розглядалася Соловйовим як світоглядна проекція християнського догмату про Боголюдину-Христа на загальнофілософську ідею людства, яке Соловйов вважав не просто сукупністю людей, а єдиним і реальним організмом. Філософ підкреслював: вести мову про розвиток людства можна лише за однієї умови — якщо сприймати людство за єдиний організм, де окремі народи є аналогіями органів у людському тілі, а окрема людина — аналогією клітини. У християнський Церкві, яку в річищі новозавітної традиції (див. Новий Завіт) Соловйов тлумачить як Тіло Боголюдини-Христа, відбувається поєднання Бога і людства як цілісності. Відповідно, Соловйов визначає Церкву як «живе тіло Боголюдини», а також «обожене через Христа людство».

Процес вселюдського об’єднання в ідеальне братерство, а відтак у Боголюдство, розуміється як поетапне завдання всього загальноісторичного поступу. При цьому Соловйов поділяє універсально-християнські позиції й розглядає Церкву як єдиний організм не тільки у 1-му тисячолітті її історії (з його погляду, розколи всередині християнства не порушили цієї ідеальної єдності). На заваді процесові Боголюдського становлення і досягнення людством стану соціальної гармонії та духовно-тілесного безсмертя стають, на думку мислителя, єресі, матеріалізм та раціоналізм, експансія ісламу та, не останньою чергою, розколи самої Церкви на православну, католицьку та протестантську складові. Цим розколам, на думку Соловйова, сприяв одвічний антагонізм Сходу і Заходу. Захід (античні Греція і Рим) висуває в центр людину, натомість Схід з античних часів схильний поміщати в центр відліку надлюдську, в максимумі — абсолютну, Божественну реальність. Антагонізм цих начал в 2-му тисячолітті н. е. розриває Церкву на східну і західну частини, і подолання цього розриву — найважливіше завдання майбутнього.

Для розуміння концепції Боголюдства важливими є погляди Соловйова на ідейне осягнення Божественного Абсолюту у дохристиянських релігіях Індії, Персії, Єгипту, Ізраїлю, Греції й Риму. На цих шляхах людство духовно пізнає Бога, а з приходом Христа, на думку мислителя, настав час практичного єднання. Значущим є тлумачення Соловйовим ідеї Софії як, з одного боку, Премудрості (Божественний концепт), а з іншого — ідеального людства (людський концепт), а також його концепції людської любові, прообразами якої він вважав єднання Бога і Всесвіту та шлюб Христа і Церкви.

Розвиток концепції

Філософська творчість М. Бердяєва збагатила концепцію Боголюдства низкою антиномічних формулювань: 1) до приходу Христа людство прямувало до Боголюдини, після приходу Христа — до Боголюдства; 2) спочатку Бог народився в людині, тепер людина має народитися у Бозі; 3) спочатку Бог втілився в одній людині, в кінці історії Бог має втілитися в цілому людстві.

Ідею Боголюдства розвинуто у софіології С. Булгакова. Оригінальним чином вона потрактована в історіософських побудовах Д. Андреєва, який вважав, що задача переходу людства на еволюційну стадію Боголюдства висувалася ще в минулому, у часи першого приходу і земного життя Ісуса Христа.

Концепція Боголюдства певним чином вплинула на західну богословську та філософську думку кін. 20 — поч. 21 ст. У православному контексті О. Мень вважав ідею Боголюдства провідною для сучасного релігійного відродження; вона присутня у сучасних богословських працях, присвячених темі обоження людини.

Додатково

  • Багато хто з філософів, що зверталися до ідеї Боголюдства, зокрема сам В. Соловйов, а також М. Бердяєв, С. Булгаков, Д. Андреєв, походженням чи діяльністю були пов’язані з Україною.

Джерела

Соловьёв В. С. Чтения о богочеловечестве. Статьи. Стихотворения и поэма. Из «Трёх разговоров…»: краткая повесть об Антихристе / Сост. и примеч. А. Б. Муратова. Санкт-Петербург : Художественная литература, 1994. 528 с.

Література

  1. Борозенец Т. Таинство обожения или апофатико-катафатические размышления о Богочеловечестве // Синопсис: богослов`я, філософія, культурологія. 2001. № 4–5. С. 284–303.
  2. Гайденко П. П. Владимир Соловьев и философия Серебряного века. Москва : Прогресс-Традиция, 2001. 472 с.
  3. Кіхно О. В. Ідеї цільного знання і християнської єдності в історіософії В. Соловйова і мислителів Срібного Віку // Колегія: Альманах християнської традиції. 2013. № 9. С. 102–113.
  4. Буллер А. В. С. Соловьёв и современность: О некоторых аспектах философии В. С. Соловьёва. Москва : Наука, 2018. 174 с.
  5. Бердяев Н. А. Смысл творчества. Опыт оправдания человека. Мосва : Юрайт, 2019. 256 с.
  6. Соловьев В. Чтения о Богочеловечестве. Москва : Академический Проект, 2020. 293 с.

Автор ВУЕ

О. В. Кіхно


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кіхно О. В. Боголюдство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боголюдство (дата звернення: 19.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.10.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ