Блор, Едвард
Блор, Е́двард (англ. Blore, Edward; 13.09.1787, м. Дербі, графство Дербішир, Англія, Велика Британія — 04.09.1879, м. Лондон, Велика Британія) — архітектор, художник, реставратор, почесний доктор цивільного права Оксфордського університету, член Лондонського королівського товариства (з 1841).
Представник історизму, автор проєкту Алупкинського палацу в АР Крим (див. Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник).
|
Блор, Едвард (Blore, Edward) | |
|---|---|
| Народження | 13.09.1787 |
| Місце народження | Дербі (місто) |
| Смерть | 04.09.1979 |
| Місце смерті | Лондон |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | історизм |
Життєпис
Народився в сім’ї антиквара й історика Т. Блора (1754–1818). Мав схильність до малювання, але спеціальної освіти не здобув. Замолоду став відомим графіком-ілюстратором, працював у різних техніках (рисунок, акварель, гравюра). Ілюстрував численні пам’яткознавчі видання, зокрема й свого батька, пізніше — «Місцеві старожитності й мальовничі місця Шотландії» В. Скотта (1826). Був його близьким приятелем, досліджував разом із ним пізньосередньовічні замки баронів у Шотландії, брав участь у створенні для нього дизайну особняка в Еббостфорді (1816–1821, Шотландія, Велика Британія).
Як художник і авторитетний знавець старожитностей та архітектури, займався реставрацією пам’яток на посаді архітектора Вестмінстерського абатства (1827–1849).
Королівський архітектор Вільгельма IV (з 1830) та королеви Вікторії (з 1837).
У 1831–1838 завершив масштабну перебудову Букінгемського палацу в м. Лондоні, 1847–1850 реконструював західний фасад палацу.
1828–1832 опрацював проєкт Алупкинського палацу (тепер АР Крим), 1837–1845 — губернаторського палацу в м. Сіднеї (Австралія).
Проєктував для Оксфордського університету.
Член-засновник Королівського інституту британських архітекторів (1837) та Британського археологічного товариства (1843). Один із засновників Королівського археологічного інституту.
Відійшов від архітектурної практики 1849, до кінця життя працював як графік.
Творчість
Був майстром стилістичної епохи історизму, або еклектики, яка давала можливість архітектору працювати в будь-якій обраній ним історичній стилістиці та навіть «змішувати» їх. Як знавець шотландського середньовіччя Блор проєктував у стилістиці неоготики, яку пізніше у Великій Британії назвали «Готичне відродження». Був одним із чільних архітекторів цього популярного напряму. В окремих випадках, шануючи регіональні особливості, долучав східну стилістику, пов’язану з Індією та ісламським світом, як у проєкті Алупкинського палацу для графа М. Воронцова.
Твори
Реставрував:
- Вестмінстерське абатство (хори, клуатр, північний фасад базиліки; 1827–1849);
- Ламбетський (1829–1838) та Гемптон-кортський палаци (1838–1848; обидва — у м. Лондоні);
- Віндзорський замок (м. Віндзор, графство Беркшир, Англія; 1840–1847).
Автор проєктів:
- церкви Сент-Мері в м. Пулі (графство Дорсет, Англія; 1830–1833);
- церкви Сент-Джон у районі Стратфорд м. Лондона (1833–1834);
- Латімер-хаузу в м. Латімері (графство Бакінгемшир, Англія; 1834–1838);
- Норвічського собору (графство Норфолк, Англія; 1840);
- церкви Святої Трійці у м. Віндзорі (1842–1844);
- прибудови до кафедрального собору в м. Глазго (Шотландія, 1846–1849).
Визнання
Королівська родина запропонувала Блору лицарський титул, від якого він відмовився.
Література
- Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 43.
- Письмак Ю. А. Эдуард Блор — автор губернаторских дворцов в Алупке и Сиднее // Проблемы теории и истории архитектуры Украины. 2007. Вып. 7. С. 38–48.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Блор, Едвард // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блор, Едвард (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.05.2021
