Блондель, Моріс

Maurice Blondel.jpg

Блонде́ль, Морі́с [франц. Blondel, Maurice; повне ім’я — Артюр Арман Моріс (Arthur Armand Maurice); 02.11.1861, м. Діжон, Франція — 04.06.1949, м. Екс-ан-Прованс, Франція] — філософ, представник католицького модернізму та спіритуалізму, член-кореспондент Академії моральних і політичних наук (з 1914), член-кореспондент Національної академії деї Лінчеї (з 1947).

Блондель, Моріс

(Blondel, Maurice)

Справжнє ім’я Артюр Арман Моріс
Справжнє прізвище Блондель
Народження 02.11.1861
Місце народження Діжон
Смерть 04.06.1949
Місце смерті Екс-ан-Прованс
Напрями діяльності філософія

Життєпис

Народився у сім’ї нотаріуса. Мати Блонделя була набожною, в дитинстві він хотів стати священиком. Брат історика Ж. Блонделя, кузен фізика А. Блонделя.

Середню освіту отримав в колежі у м. Діжоні, склав іспити на ступінь бакалавра з філософії, а згодом з математики. Проти бажання батьків записався на факультет права Діжонського університету (а не в Політехнічну школу), у 1881 вступив до Вищої нормальної школи (м. Париж). 1886 (з третьої спроби) здобув ступінь агреже і з вересня став викладати у ліцеї м. Монтабана, з листопада — у ліцеї м. Екс-ан-Прованса, де працював три роки.

07.06.1893 захистив дисертацію «Дія. Нарис про критику життя й науки про практику» («L'action. Essai d'une critique de la vie et d'une science de la pratique»). 1894 Блонделя призначено викладачем університету в м. Лілль. У 1895–1927 — професор філософії на факультеті літератури Університету м. Екс-ан-Прованс, з 1927 — почесний професор.

Брав участь у міжнародних філософських конгресах (Париж, 1900; Гейдельберг, 1908; Берлін, 1914), Декартовському конгресі (м. Париж, 1937), у створенні «Технічного і критичного словника філософії» під керівництвом А. Лаланда (1902–1927). У 1926 втратив зір.

Під час Другої світової війни допомагав учасникам Руху Опору.

Наукова діяльність

Зазнав упливу поглядів А. Бергсона, Б. Спінози, Г. Гегеля та ін.

Блондель розробив філософію дії, яка поєднала елементи неоплатонізму, томізму, містицизму та прагматизму в контексті християнської філософії. На думку Блонделя, дія — це «жива лабораторія», де ми набуваємо унікальних знань. Під концепт дії підводив усі форми людської діяльності: практичної, наукової, моральної, політичної, філософської, естетичної тощо. Для нього дія — всеохопний термін, що означає буття в усіх виявах, поєднання думки та життя, науки та віри, оригінальності та порядку, те, що становить єдність кожної істоти. Думку відтак розглядав як форму дії, яка робить саму дію вільною. Міркував про двоїстість людської волі, диспропорцію між здійсненим за власним бажанням і запитаним. В усіх сферах людська діяльність, висуваючи щодалі нові цілі, не може їх цілковито реалізувати. Тоді людина, вимушена щоразу долати власну недостатність, звертається до надприродного, в єдності з яким шукає джерел внутрішньої сили. Висновував про одночасну трансцендентність та іманентність Бога, розвиваючи ідеї католицького модернізму; обґрунтовував союз філософії й віри.

В річищі бергсонізму міркував про богонатхненний динамізм природи та історії, вважав, що Божественна думка в сфері органічної природи виявляє себе в формі життєвого поривання, а з появою людини — спіритуального пориву.

Основні філософські праці Блонделя: «Дія» (1893; нова версія 1937; внесена Ватиканом до переліку заборонених книг), «Мислення» (т. 1–2; 1934), «Буття та істоти» (1935), «Філософія і дух християнства» (т. 1–2; 1944–1946), «Філософські запити християнства» (1950) та інші. Після появи праці «Дія» католицька преса та релігійні кола обвинувачували Блонделя в «модернізмі», «кантіанстві», «натуралізмі», раціоналізації християнства тощо. З іншого боку, Міністерство народної освіти 1893 відмовлялося затвердити його на посаді викладача університету.

У праці «Боротьба за цивілізацію та філософію миру» (1940) філософ викривав тоталітаризм, расизм, колоніалізм, нацизм. На думку Блонделя, трагедія полягає в тому, що гітлерівці сповідують переконання, протилежні Євангелію, ведуть смертельну боротьбу проти християнства та юдаїзму, спираючись на псевдонаукову ідеологію. Будь-які расистські теорії зводять людство до рівня тварин, теорії про расову вищість, навіть подані як наукові, є поверненням до дикунства, варварства.

Блондель писав також нотатки з філософських тем (з 1883), опубліковані 1961 під назвою «Особисті записники».

Нагороди і визнання

Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1927), офіцер (1948).

Лауреат премії Ж. Рейно Академії моральних і політичних наук (1943).

Додатково

  • У праці «Дія» Блондель задається питанням, чи має сенс людське життя і чи має людина долю. Якщо у людини є доля, яка надає сенс життю, філософія не може не цікавитися нею. Якщо ця доля, як стверджує християнство, надприродна, неможливо, щоб філософія осягла її. Людина відчуває себе ланкою в ланцюгу дій, які розпочалися до неї та без неї та тривають разом із нею.
  • На думку мислителя, правильним є повчання, щоб добре діяти, треба добре мислити, але правильнішим: щоб добре мислити, треба добре діяти.

Праці

  • L’Action. 2e éd. Paris : PUF, 2013. 495 p.

Література

  1. Bouillard Н. Blondel et le christianisme. Paris : Seuil, 1961. 286 p.
  2. Saint-Jean R. L’apologétique philosophique. Blondel 1893–1913. Paris : Aubier, 1966. 448 p.
  3. Virgoulay R. Blondel et le modernisme. La philosophie de l’action d’après les sciences religieuses (1896–1913). Paris : Cerf, 1980. 577 p.
  4. L'Action de Maurice Blondel, 1893. Paris : Beauchesne, 1992. 148 p.
  5. Saint-Sernin B. Blondel. Un univers chrétien. Paris : Vrin, 2009. 185 p. URL: https://books.google.com.ua/books?id=cW3maJpiWNsC&printsec=copyright&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
  6. Maurice Blondel et métaphysique. Paris : Parole et silence, 2016. 400 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Блондель, Моріс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блондель, Моріс (дата звернення: 16.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.06.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності