Блондель, Андре Ежен

Блонде́ль, Андре́ Еже́н (фр. Blondel, André Eugène; 28.08.1863, м. Шомон, тепер регіон Гранд-Ест, Франція — 15.11.1938, м. Париж, Франція) — інженер, фізик, член Паризької академії наук (з 1913), почесний член АН СРСР (з 1932), почесний член Американського інституту інженерів-електриків (з 1912), винахідник осцилографа, фундатор фотометрії. Двоюрідний брат філософа М. Блонделя.

Блондель, Андре Ежен (Blondel, André Eugène)
Народження	28.08.1863
Місце народження	Шомон
Смерть	15.11.1938
Місце смерті	Париж
Напрями діяльності	оптика, електромагнетизм, акустика, механіка

Життєпис

Народився у сім’ї юриста. Походив з дворянського роду. Закінчив ліцей у м. Діжоні, здобув ступінь бакалавра наук і літератури (1883). Навчався у Політехнічній школі (1883–1885), закінчив Школу мостів і доріг (1888; обидва заклади — у м. Парижі). Здобув ступені ліценціата фізики (1885) і математики (1889). У жовтні 1888 — жовтні 1889 працював у секретаріаті Генеральної ради мостів і доріг.

Обіймав посади у Центральній службі маяків і орієнтирів: інженер (з жовтня 1889), інженер 2-го класу (з 1892), головний інженер 2-го класу (з 1908), 1-го класу (з 1912), головний інженер (з 1919), генеральний інспектор 1-го класу і заступник директора (1924–1927).

Заступник секретаря Комісії з розподілу електроенергії (1897–1910), брав участь у підготовці проєкту закону щодо розподілу електроенергії, виробленого Міністерством громадських робіт і парламентом Франції.

Співпрацював з Центральною установою військової телеграфії (1900–1919).

Під час Першої світової війни був головою Технічної комісії з військового застосування електроенергії (1915–1918).

Член Технічного комітету пошт і телеграфів (з 1916), Технічної комісії Міністерства сільського господарства (з 1917).

Водночас займався науковими дослідженнями. Упродовж 1888–1889 працював у лабораторії М. А. Корню в Політехнічній школі. Професор прикладної електрики Гірничої школи (1892–1893) і Школи мостів і доріг (з листопада 1893), уперше організував навчання цієї дисципліни у школі.

Віцепрезидент Міжнародного товариства інженерів-світлотехніків (з 1908), почесний президент Міжнародного товариства електриків (з 1913).

1892 відчув перші симптоми хвороби, згодом йому частково паралізувало ноги (хвороба була викликана нещасним випадком під час верхової їзди). Однак учений продовжував наукові дослідження, заснував лабораторію в м. Леваллуа-Перре (тепер регіон Іль-де-Франс).

Наукова діяльність

Проводив дослідження в галузі оптики, електромагнетизму, акустики, механіки. Уточнив ряд фотометричних одиниць, ввів поняття світлового потоку й освітленості. Основоположник осцилографічних методів. Автор праць із теорії електричних машин, безпровідного зв’язку.

1893 за допомогою теорії М. А. Корню розв’язав проблему інтегральної синхронізації складних електричних мереж змінного струму; визначив критерії, за яких графік, отриманий високошвидкісним приладом реєстрації, якнайточніше відображає дійсні зміни фізичної величини. Це дозволило йому 1893 винайти і вдосконалити електромагнітний осцилограф із біфілярним підвісом, більш зручний і функціональний, ніж класичний стробоскоп (винайдений 1891). Винахідник резонансних гальванометрів і гармонічних аналізаторів (1912–1918).

Запропонував одиницю виміру світлового потоку люмен (1894) та інші фотометричні одиниці вимірювання.

Разом із інженером-дослідником Ж. А. Реєм (1861, Швейцарія — 1935; Франція) розробив і встановив закон сприйняття світлових спалахів та їхньої тривалості (названий їхніми іменами), який використовують для дослідження імпульсних світлових сигналів (1900, 1911).

Автор понад 250 наукових публікацій. У праці «Емпірична теорія синхронних генераторів» (1899) виклав основні теорії двох реакцій якоря електричної машини.

Марка на честь Андре Блонделя

Нагороди та визнання

Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1900), офіцер (1919), командор (1927), медалями Дж. Скотта від Інституту Франкліна (1898), лорда Кельвіна (1929), Фарадея (1937).

Лауреат премій Г. Планте (1897), Ебера Паризької АН (1908), Монтефіоре (1921) та ін.

Заснована на честь вченого медаль Блонделя присуджується щороку з 1942 Товариством електрики, електроніки та інформаційно-комунікаційних технологій авторам наукових праць у галузі електротехніки.

Література

1. Lamotte. Blondel (André-Eugène) // Dictionnaire de biographie française : en 22 t. Paris : Letouzey et Ané, 1954. T. 6. Col. 697–698.
2. Magnien M. André Blondel 1863–1938. Un savant, un fondateur de la photométrie et del’électrotechnique // Bulletin d’histoire de l’électricité. 1988. № 12. P. 167–188. URL: https://www.persee.fr/doc/helec_0758-7171_1988_num_12_1_1074
3. Capolino G.-A. André Blondel — French Scientist and Engineer // IEEE Industry Applications Magazine. 2004. № 10 (3). P. 12–15. URL: https://ieeexplore.ieee.org/stamp/stamp.jsp?arnumber=1286548
4. Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
5. Blondel André // Institut polytechnique de Paris. 2010. URL: https://www.polytechnique.edu/bibliotheque/actualites/blondel-andre-x1883
6. Andre Blondel // Academie de Poitiers. URL: https://ww2.ac-poitiers.fr/sc_phys/spip.php?article42&debut_page=3
7. Blondel, André (1863–1938) // L’héritage des Ponts et Chaussées. URL: https://heritage.ecoledesponts.fr/enpc/fr/content/trouver-un-ingenieur-des-ponts-la-liste-des-ingenieurs-blondel-andre

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Блондель, Андре Ежен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блондель, Андре Ежен (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.06.2025