Бернардацці, Олександр Йосипович

Бернардацці Олександр Йосипович.
Фото поч. 20 ст.
Bernardacc-oleksandr-yosipovich-vue.png

Бернарда́цці Олекса́ндр Йо́сипович (02.08.1831, м. П’ятигорськ, тепер Ставропольський край, Росія — 26.08.1907, м. Фастів, тепер Київська область, Україна) — архітектор, представник історизму (еклектики); автор низки споруд у містах Кишиневі, Одесі та на півдні України.

Бернардацці, Олександр Йосипович

Народження 02.08.1831
Місце народження П’ятигорськ
Смерть 26.08.1907
Місце смерті Фастів
Напрями діяльності архітектура

Життєпис

Будинок Нової Біржі в Одесі
Будинок Одеського відділення Російського технічного товариства. Листівка поч. 20 ст.
Готель «Брістоль» в Одесі
Готель «Брістоль» в Одесі. Наріжна частина
Прибутковий будинок Анатра в Одесі

Народився в сім’ї архітектора на російській службі Дж. Бернардацці, який разом із братом приїхав зі Швейцарії. З 1843 навчався в Будівельному училищі Головного управління шляхів сполучення і публічних будівель (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет). Училище закінчив 1850 з відзнакою, отримав звання архітекторського помічника.

З 1850 — помічник архітектора в Бессарабській будівельній і шляховій комісії.

Відзначився під час Кримської війни 1853–1856 спорудженням переправи через р. Дністер біля с. Маяки (тепер Одеського району Одеської області).

1856–1877 працював міським архітектором м. Кишинева (тепер Молдова), де керував упорядженням міста, брукуванням вулиць. Збудував понад 20 будівель, серед яких: міська дума, залізничний вокзал, гімназії, грецька й вірменська церкви, клуб, окружний суд, водонапірна вежа, житлові будинки. 1877 працював в управлінні будівництва Бендеро-Галацької залізниці — проектував залізничні станції. 1878 переїхав до м. Одеси (з метою спорудження залізничного вокзалу).

1878–1893 служив архітектором Імператорського Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), 1893–1907 — архітектор Одеського градоначальства.

В Одесі збудував понад 60 житлових, громадських, навчальних, сакральних, меморіальних будівель і споруд.

Проектував також для міст Євпаторії, Феодосії, Варшави, с. Качкарівка (тепер Бериславського району Херсонської області).

Творчість

Бернардацці — типовий представник еклектики другої половини 19 ст. Працював у стилістиці історизму в різноманітних його напрямах: необароко, неоренесансі, неоготиці, неороманському стилі, мавританському стилі, неовізантійському стилі, неоросійському стилі, а також із використанням національних мотивів вірменської та молдавської архітектури. Фасади й інтер’єри його будівель поліхромні, насичені скульптурною пластикою, застосованою з великим художнім смаком.

Твори

Грецька церква св. Пантелеймона у м. Кишиневі, 1887–1891;

  • водонапірна вежа в м. Кишиневі, 1892;
  • прибутковий будинок Анатри в м. Одесі, 1892;
  • будинок Одеського відділення Російського технічного товариства, 1892–1894;
  • Миколаївський собор у м. Євпаторії, тепер АР Крим, Україна, 1893–1899;
  • будинок Нової Біржі в Одесі, 1894–1899;
  • готель «Брістоль» в м. Одесі, 1898–1899;
  • клініка очних хвороб медичного факультету Новоросійського університету в м. Одесі, 1902–1905;
  • Покровська церква у с. Качкарівка, 1910.

Визнання

З 1875 — почесний громадянин м. Кишинева. З 1900 — почесний член ради Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет), почесний член Санкт-Петербурзького товариства архітекторів. 1900 на відзначення 50-річчя архітектурної діяльності Бернардацці перед входом у будинок Нової біржі в Одесі встановлено бронзове погруддя (скульптор Б. Едуардс).

Більшість збережених будівель і споруд авторства Бернардацці в Україні і Молдові мають статус пам’яток архітектури. 1981 його іменем названо вулицю у м. Кишиневі та встановлено дві меморіальні дошки.

Додатково

Бернардацці був активним громадським діячем: з 1881 — член Російського технічного товариста, експерт, член численних комісій і журі архітектурних конкурсів, доповідач на з’їздах російських зодчих. Активно друкувався у фаховій періодиці. Був гласним (депутатом) Кишинівської міської думи, мировим суддею.

Виконуючи протягом кількох десятиріч обов’язки міського архітектора міст Кишинева й Одеси, багато зусиль доклав до перероблення, доопрацювання та реалізації чужих проектів. Працював також як будівельний підрядник.

Цитата

Крім форм неоренесансу і необароко, Бернардацці майстерно вживав прийоми середньовічних тосканської і венеціанської архітектур, візантійського і московського зодчества, декоративні засоби т. зв. мавританського стильового напряму».

 (Цит. за кн.: Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 35)


Праці

  1. Народный музей будущого // Зодчий. 1900. № 8. С. 105–108.

Література

  1. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 34–38.
  2. Пилявский В. А. Зодчие Одессы: Историко-архитектурные очерки. 2-е издание. Одесса : Optimum, 2010. 212 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бернардацці, Олександр Йосипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернардацці, Олександр Йосипович (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ