Балі

Прапор провінції Балі

Герб провінції Балі

Ба́лі — провінція Індонезії.

Балі (Bali)
Тип	провінція
Адміністративний центр	Денпасар
Країна	Індонезія
Площа (кв. км)	5 590
Чисельність населення (тис.осіб)	4 400 000
Густота населення (осіб на кв.км)	763 особи/км²
Найбільші міста	Денпасар, Убуд

Зміст

1 Географічне положення
2 Адміністративний поділ
3 Історична довідка
4 Природа
5 Населення
6 Господарство
7 Наука, освіта, культура
8 Релігія
9 Архітектура
10 Спорт
11 Персоналії
12 Література
13 Автор ВУЕ

Географічне положення

Географічне положення провінції Балі

Розташовано в західній частині Малих Зондських островів. Займає о. Балі, а також прилеглі острови Нуса-Пеніда, Нуса-Лембонган, Нуса-Ченінган. Відокремлено від провінції Східна Ява протокою Балі (на Заході), від провінції Західна Південно-Східна Нуса — протокою Ломбак (на Сході). Омивається на Півночі морем Балі, на Півдні — Індійським океаном.

Адміністративний поділ

Включає 8 регентств (Бадунг, Банглі, Булеленг, Гіаньяр, Джембрана, Карангасем, Клункунг, Табанан), 1 місто. Територія — 5 780 км², за ін. даними — бл. 5 590 км². Адміністративний центр — м. Денпасар.

Історична довідка

Найдавніші знахідки кам’яних знарядь датують добою палеоліту. Виявлено численні зразки кам’яних і кістяних знарядь часів мезоліту. За неоліту, приблизно 3 тис. років тому, почалася міграція австронезійських народів на Балі, розвиток землеробства з вирощуванням рису. Писемні пам’ятки, пов’язані з буддизмом, датують 8 ст. Пізніше поширився індуїзм.

Наприкінці 9 ст. — на початку 10 ст. на Балі виникло королівство, що мало тісні економічні та культурні зв’язки з державами на о. Ява. Від 1343 до 1520-х його територія входила до індуїстської імперії Маджапагіт. Відповідна династія зберігала вплив над Балі до 20 ст., його було поділено на декілька королівств.

Перші контакти місцевого населення з європейцями відбулися у 16 ст. На початку 17 ст. на сусідніх островах розгорнула діяльність Голландська Ост-Індська компанія, роль Балі в торгівлі була обмежена. Після кількох військових експедицій острів 1908 увійшов до Нідерландської Ост-Індії (колонія Нідерландів). Згодом розпочався розвиток туризму.

У роки Другої світової війни Балі окуповано Японією впродовж 1942–1945. Від 1946 — у складі Держави Східна Індонезія, від 1949 — Сполучених Штатів Індонезії, від 1950 — Індонезії. Статус провінції було закріплено 1958.

Природа

Рельєф здебільшого гористий, на узбережжі — рівнинний. Зокрема, гори простягаються в центральній частині о. Балі із Заходу на Схід. Є кілька вулканів. Найвища точка — стратовулкан Агунг (3 142 м). Зона сейсмічної та вулканічної діяльності. Трапляються землетруси й виверження вулкана Агунг (1963–1964, 2017–2019).

Серед корисних копалин — польовий шпат, глина, вапняк, андезит. Поширені червоні ґрунти з високим умістом заліза й алюмінію, родючі вулканічні ґрунти тощо.

Серед найбільших річок, що протікають територією Балі, — Аюнг (62,5 км), Йех Абе (55,1 км), Панг (46 км), Дос (45,5 км), Пенет (45,3 км).

Клімат тропічний мусонний, із сухим і вологим сезонами. Середня температура січня — +26 °С, липня — +25 °С. Середньорічна кількість опадів — бл. 2 000 мм, максимум зі зміною мусону в грудні — березні.

Вхід до Ботанічного саду Балі

У рослинному покриві представлені мангрові зарості, тропічні ліси й болота. На півдні провінції поширені мусонні ліси, в горах — вологі тропічні ліси, а на північних схилах — сезонні сухі тропічні ліси. Території Балі властиве дуже високе біологічне різноманіття. Серед рослин багато гігантських дерев (зокрема, пальми, акації, баньян, джекфрут тощо), папоротеподібних, мохів, лишайників, зростають бамбуки, хижі рослини, десятки видів орхідних, бугенвілія, олеандр звичайний, лотос та ін.

У складі фауни відомо 952 види риб, 393 види коралів. Представлені різноманітні морські мешканці, наприклад: бісса або справжня каретта, гігантська сонячна риба, велетенський скат манта, мурена гігантська, риби-папуги, акули-молоти, баракудові, морські змії тощо. Серед змій також представлені королівська кобра і пітон сітчастий. Налічують близько 280 видів птахів (зокрема, ластівка сільська, вивільга чорноголова, змієїд великий чубатий, ластівка південноазійська, дрімлюга савановий, гуріал смарагдовокрилий тощо), включно з ендеміками (шпак балійський — перебуває під загрозою зникнення). Із ссавців є вивіркові, зокрема мусанг азійський та рідкісний вид ратуфа двокольорова, численні рукокрилі, котові тощо; серед рідкісних ссавців: бенгальський кіт, панголін малайський, ендемічний лутунг яванський. На північному узбережжі трапляються дельфіни. Багато представників фауни Балі занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

Є національний парк «Балі-Барат» (засновано 1995; площа — бл. 19 тис. га), найбільший ботанічний сад Індонезії (засновано 1959; площа — 1,5 тис. га).

Населення

Загальна кількість населення (2020, перепис) — 4,4 млн осіб, густота — 763 особи/км². Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): балійці (85,7 %), яванці (9,6 %), мадурці (0,7 %), малайці (0,5 %) та ін. За релігійними групами (2018, оцінка): індуси (86,9 %), мусульмани (10 %), християни (2,3 %) та ін. За віковими групами (2020, перепис): до 15 р. — 20,8 % осіб, 15–65 р. — 70,3 %, 65 р. і більше — 8,9 %. За статевими групами: чоловіки (50,2 %), жінки (49,8 %).

Переважають балійська, індонезійська та англійська мови.

Населення зростає, 2010 становило понад 3,8 млн осіб. Рівень урбанізації — 66,8 %. Найбільше місто — Денпасар (726 тис. осіб).

Господарство

Номінальний валовий внутрішній продукт провінції 2021 становив 219,8 трлн індонезійських рупій.

Промисловість традиційно відіграє незначну роль в економіці. За оцінкою 2017–2021, вторинний сектор забезпечував 15–18 % ВВП. Працюють понад 350 малих і середніх підприємств, найбільше в м. Денпасарі. Серед основних галузей — харчова й легка.

Для Балі традиційною галуззю є сільське господарство, внесок у ВВП — 15–16 %. Землі сільськогосподарського призначення становили 407,5 тис. га (2017, оцінка). Станом на 2020 найбільша частка виробництва належала манго (57 тис. т), кокосу (67 тис. т), чайоту (84 тис. т), банану (242 тис. т), рису (бл. 300 тис. т) та апельсину (490 тис. т). Вирощували капусту (26 тис. т), перець чилі (43 тис. т) тощо. Високогірний район Кінтамані поблизу г. Батур є регіоном виробництва кави арабіки. Провінція є одним із лідерів країни за поголів’ям свиней (398 тис. голів) та ВРХ (550 тис. голів). Обсяг виробництва яєць — понад 39 тис. т. Популярне також рибальство.

Сфера послуг забезпечує понад 65 % ВВП. Розвинено торгівлю (зокрема, є низка торговельних центрів) та ресторанне господарство (станом на 2020 працювало понад 3,2 тис. ресторанів). Відомий міжнародний курорт. Ключову роль в економіці відіграють туризм і готельне господарство. Щороку Балі відвідують понад 15 млн осіб, зокрема 2019 кількість іноземних туристів становила більш як 6,2 млн осіб, внутрішніх — 10,5 млн осіб. Нараховували 380 класифікованих готелів, з них 5 зірок мали 62 заклади (2020, оцінка).

Міжнародний аеропорт Нгурах Рай, розташований за 13 км від м. Денпасара, є другим за значенням в Індонезії. Середній річний пасажиропотік — понад 17 млн осіб. Загальна протяжність автомобільних доріг становить 8,6 тис. км (2020, оцінка). Найбільша автобусна станція — у м. Денпасарі. Популярні персональні транспортні засоби: автомобілі, авторикші, мопеди та ін. Є 4 морські порти, які щороку обслуговують прибл. 5 млн пасажирів. Громадський транспорт представлено автобусами, мікроавтобусами, таксі тощо.

Наука, освіта, культура

Діють центр вивчення сільськогосподарських технологій (засновано 1995), міжнародний центр дослідження бананів (засновано 2017) тощо.

Станом на 2020 у Балі працювало більш як 1 500 закладів дошкільної освіти, 2 441 заклад початкової освіти, 414 неповних середніх шкіл, 160 старших середніх шкіл, 165 професійних середніх шкіл та понад 100 медресе.

Нараховували 63 ЗВО (світських і духовних), серед яких — коледжі, академії, інститути. Відомі такі державні університети: Удаяна (засновано 1962; м. Денпасар та ін.), Тербука з дистанційним навчанням (1984), педагогічний Ганеша (2006; м. Сингараджа) тощо.

Стародавній центр індонезійської культури й народного мистецтва. Працюють музеї Гедонг Киртя (засновано 1928 як бібліотеку; с. Пакет Агунг округу й регентства Булеленг), Балі (1931; м. Денпасар), Пурі Лукісан (1956); художні музеї Нека (1976; обидва — у м. Убуді), Рудана (1995; с. Пеліатан району Убуд регентства Гіаньяр) та Агунг Рай (1996); музей відродження Бланко (1998; обидва — у м. Убуді); музей Пасифіка (2006; с. Беноа району Кута Селатан регентства Бадунг) тощо.

Відомі художні галереї Рудана (засновано 1974; с. Пеліатан), у колекції якої — понад 8 тис. об’єктів, та Гента (1998; с. Лодтунду, обидві — район Убуд). Є різні театральні майданчики. У м. Денпасарі розташований культурний парк проввнції Балі (засновано 1973).

Серед культурно-мистецьких заходів — Балійський фестиваль мистецтв (проводять з 1979), Санурський сільський фестиваль (з 2006), Балійський МКФ «Балінале» (з 2007), Денпасарський фестиваль (з 2008), фестиваль одягу «Піка Фест» (з 2014) та ін.

Релігія

За даними Міністерства у справах релігії Індонезії, з понад 4,2 млн вірян, що мешкають у провінції: індуїстів — понад 3,68 млн, мусульман — бл. 426 тис., конфуціанців — 72 тис., християн — майже 66 тис. (зокрема, католиків — 33,35 тис.), буддистів — 28,6 тис. (2018, статистика).

Балі — єдина провінція мусульманської Індонезії, де індуїсти складають абсолютну більшість населення. Історично тут сформувалася синкретична релігія (див. Синкретизм), де нашаровано традиційні місцеві вірування (культ предків, розвинутий анімізм), індуїзм Південної Індії (переважно шіваїзм), впливи буддизму Ваджраяни, австронезійської космології даосизму тощо. Відома під назвою «балійський індуїзм» (індонез. Agama Hindu Bali), офіційно позиціонована як монотеїстична (адаптація до державного законодавства, див. Монотеїзм). Релігійні практики надзвичайно різноманітні, включають щоденні магічні ритуали й жертвопринесення. Священні церемонії охоплюють всі сфери життя, прив’язані до складної (сонячно-місячної) календарної системи. Кастовий устрій суспільства вплинув на формування двох основних категорій жрецтва: педанта (походять з касти брахманів, проводять храмові церемонії) і пеманхку (виконавці ритуалів для нижчих каст).

Архітектура

На Балі нараховують приблизно 20 тис. храмів (пура) різного призначення. Відомі вирубані в скелях печерні храми Гунунг Каві (11 ст.), Гоа Гаджа (печера слонів; 9–11 ст.).

Найбільшим храмовим комплексом індуїстів є Бесакіх (час спорудження достеменно невідомий, першу згадку датують 1284). З-поміж інших — Пенатаран Агунг Лемпуянг (бл. 11 ст., відновлено 2001), Далем Сегара Мадху (Джагарага; 12 ст., перебудовано в 19 ст.), Беджи Сангсіт (15 ст.), Улун Дану Братан (бл. 1633), Улун Дану Батур (17 ст., перебудовано 1926) тощо. Поєднання сакральних і світських чинників формування композиції архітектурної представлено в королівському палаці Клунгкунг (поч. 18 ст.). Балі культурний ландшафт — відомий об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Спорт

Культивують плавання, серфінг, дайвінг, бадмінтон і футбол. Є декілька об’єктів спортивної інфраструктури, найбільший — багатоцільовий стадіон Діпта (2003; понад 18 тис. місць). Тут проходили Азійські пляжні ігри 2008.

Персоналії

Тут народилися національні герої Індонезії: військовослужбовець І Густі Нгурах Рай (1917–1946) та політичний діяч Іда Анак Агунг Где Агунг (1921–1999) тощо.

Література

Tenzer M. Gamelan Gong Kebyar: The Art of Twentieth-Century Balinese Music. Chicago; London, 2000.
Pringle R. A Short History of Bali. Crows Nest, 2004.
Kewarganegaraan Suku Bangsa Agama dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Jakarta, 2010.
McDaniel J. Agama Hindu Dharma Indonesia as a New Religious Movement: Hinduism Recreated in the Image of Islam // 2010. Nova Religio. Vol. 14 (1).
Picard М. Balinese Religion in Search of Recognition: From «Agama Hindu Bali»to «Agama Hindu» (1945–1965) // Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde. 2011. Vol. 167. № 4.
McDaniel J. A Modern Hindu Monotheism: Indonesian Hindus as «People of the Book» // Journal of Hindu Studies. 2013. Vol. 6 Is. 1.
Vickers A. A History of Modern Indonesia. 2nd ed. Cambridge, 2013.
Heim E. Flora and Vegetation of Bali Indonesia. Norderstedt, 2015.
Suardi I., Arisena G., Sukewijaya I. et al. Status of Agriculture Resources Sustainability and Agricultural Policy in Denpasar City, Province of Bali, Indonesia // African Journal of Food, Agriculture, Nutrition and Development. 2023. № 23 (3).
Sutomo, Etten J. B. van. Fire Impacts and Dynamics of Seasonally Dry Tropical Forest of East Java, Indonesia // Forests. 2023. № 14 (1).