Артемія

Артемія. Artemia salina

Арте́мія (Artemia) — рід нижчих ракоподібних родини артемієві (Artemiidae) класу зяброногі типу членистоногі.

Таксономія і характеристика

Артемія — комплекс споріднених видів і внутрішньовидових таксонів, описаних на основі критерію репродуктивної ізоляції. На ранніх етапах таксони видового рангу описані за відмінностями морфології з урахуванням конкретних екологічних особливостей (водойми з різною температурою, засоленням) умов існування досліджених особин. Будова цих дрібних креветок залежить від екологічних умов середовища, тому популяції одного виду, або навіть окремі кластери однієї популяції можуть мати різну морфологію і ці ознаки не є діагностичними на видовому рівні. Головними критеріями в таксономії роду є:

  • репродуктивна ізоляція;
  • біохімічні особливості;
  • цитогенетичні відмінності досліджуваних особин.

Без наявності чітких відмінностей за цими ознаками таксони розглядають як Artemia sp. Загалом у складі роду найчастіше розглядають 7 видів і кілька підвидів:

  • Artemia salina (є синонімом Artemia tunisiana);
  • Artemia franciscana (у межах цього таксона виділяють 2 підвиди Artemia (franciscana) franciscana та Artemia (franciscana) monica);
  • Artemia parthenogenetica;
  • Artemia sinica;
  • Artemia persimilis;
  • Artemia urmiana.

Особливості будови

Розміри двостатевих артемій — у межах 10–15 мм, партеногенетичні особини досягають 20 мм; тіло складається з головного, грудного, черевного і хвостового відділів. Забарвлення тварин варіює від зеленуватого до яскраво-червоного і залежить від уживаної ними їжі. На голові — 2 великих, складних, сидячих ока, наупліусове око, ротовий апарат і антени. У грудному відділі 11 сегментів, кожен з яких має пару листкоподібно розширених ніжок із трьома зовнішніми придатками (виконують функцію зябер) і п’ятьма — внутрішніми (виконують рухову функцію), зі щетинками для фільтрації води. Черевний відділ без кінцівок, із 8 сегментів, перші 2 з яких злиті у статевий орган. У самців на цьому сегменті розташований статевий орган, у самиць — виводкова камера. Хвостовий відділ складається з 2 видовжених сегментів зі щетинками. У товщі води ці дрібні рачки рухаються черевцями доверху. Більшість видів артемій — різностатеві, з чітким статевим диморфізмом: самці менші за розмірами, мають гачкоподібні органи, які утворюються з антен і необхідні для захвату самиць під час копуляції; самиці мають виводкові камери. У природі також часто трапляються партеногенетичні популяції артемії, що складаються виключно із самиць. Для артемії характерні як живородіння, так і яйцеживородіння — спосіб розмноження генетично обумовлений або залежить від умов існування тварин. За яйцеживородіння запліднені яйця надходять в непарний мішок на черевці самиць, а потім — у воду, де ембріогенез завершується за кілька годин, якщо умови сприятливі. За несприятливих умов артемії продукують яйця у вигляді цист. Ембріон у цистах знаходиться у стані діапаузи, в такий спосіб зберігаючи життєздатність тривалий час. Це дозволяє переносити тривалі періоди несприятливих умов: пересихання водойм, екстремально низькі чи високі температури, зберігаючи генофонд видів. За живородіння розвиток проходить без діапаузи: самиці народжують наупліусів (планктонні личинки ракоподібних). Температура водойм, в яких мешкають артемії, коливається від –28 °С до +30 °С, оптимальна температура для артемій 25–28 °С, витримують вони і 35–37 °С. За зниження температури життєві процеси у тварин уповільнюються, а за 5 °С — тварини гинуть. Статеве дозрівання настає у 18–30 днів, тривалість життя — до 6 місяців. Плодючість самиці — від 50 до 250 яєць, виводки — кожні 5–7 днів, 15–18 виводків за життя. Під час масового розмноження артемії водойми часто набувають інтенсивного червоного забарвлення.

Географічне поширення

Артемії — поширені по всьому світу планктонні організми морських мілководь, солоних озер, лиманів. Живляться мікроскопічними водоростями — фітопланктоном, фільтруючи воду за допомогою грудних кінцівок. За нестачі для харчування фітопланктону, артемії піднімають донний мул. Здатні жити й розмножуватися в надзвичайно солоній воді, не вибагливі до вмісту кисню в ній. Наупліуси (личинки артемії) здатні існувати навіть в анаеробних умовах. Мешкають переважно в хлоридних, сульфатних і карбонатних водах, солоність яких подекуди становить до 300 ‰. Тварини витривалі щодо забруднення та підвищених концентрацій сірководню в середовищі існування. Найвідоміший вид роду — Artemia salina, однак через щезнення місця існування (в Англії), вважається зниклим, його синонімізують з Artemia tunisiana.

В Україні

Ймовірно, поширені підвиди двох видів: Artemia parthenogenetica і Artemia tunisiana, або географічні раси чи підвиди в межах Artemia sp. Розповсюджені в кримських і одеських морських лиманах та солоних озерах; відомі в о. Сиваш, о. Сліпне (м. Слов’янськ), зрідка — в солоних водоймах інших регіонів.

Значення

Наупліуси артемій є важливою частиною зоопланктону і частиною харчових ланцюгів інших тварин. Дорослі артемії — пожива для фламінго. Види артемії розводять і використовують на всіх стадіях розвитку (від цисти до дорослих тварин) як корм для риб в аквакультурі та акваріумістиці.

Література

  1. Stappen G. van. Introduction, Biology and Ecology of Artemia // Lavens P., Sorgeloos P. Manual on the Production and Use of Live Food for Aquaculture. Rome, 1996. P. 79–163.
  2. Mura G., Nagorskaya L. Notes on the Distribution of the Genus Artemia in the Former USSR Countries (Russia and Adjacent Regions) // Journal of Biological Research. 2005. № 4. P. 139–150.
  3. Монченко В. І., Балан П. Г., Трохимець В. М. Карцинологія. Київ, 2011. 527 с.
  4. Das P., Mandal S., Bhagabati S. et al. Important Live Food Organisms and Their Role in Aquaculture // Frontiers in Aquaculture. 2012. Vol. 5. Is. 4. P. 69–86.
  5. Lenormand T., Nougué O., Jabbour-Zahab R. et al. Resurrection Ecology in Artemia // Evolutionary applications. 2017. Vol. 11. № 1. P. 76–87. https://doi.org/10.1111/eva.12522
  6. Artemia Biology / Ed. by R. Browne, P. Sorgeloos, C. Trotman. Boca Raton : CRC Press, 2017. 503 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Артемія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артемія (дата звернення: 13.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ