Амазонки

Амазо́нки (грец. Ἀμαξόνες, можливо, від іран. ha-mazan, букв. — воїн) — міфологічне плем’я вільних і відважних жінок-воїтельок у Стародавньому світі. Питання про існування амазонок, достовірність оповідей, а також походження назви залишаються дискусійними.

Етимологія слова достеменно невідома. Виведення терміна від грецького слова "безгруда" (ἀ.. — не, без і μαζός — грудь) є лише припущенням і пов'язане з версією, що жінки ампутували собі одну чи обидві груди для зручності стрільби з лука (направду греки ніколи не згадували про таке каліцтво). Існують й інші інтерпретації з давньоперської, івриту, санскриту, за якими значення слова "амазонка" — самотня жінка, без чоловіка, сильна жінка, діва, мати діви, чоловік-жінка, але жодна з версій не доведена.

Характеристика міфу

Давньогрецька міфологія

Помираюча Амазонка на коні

У міфологічній традиції тема стародавньої жіночої вольниці пов’язана з античною Грецією, регіоном Північного Причорномор’я, Малою Азією, Кавказом і Приазов’ям. У давньогрецькій міфології амазонки — діви-воїни, нащадки бога війни Ареса й наяди Гармонії. Основними божествами амазонок вважаються Артеміда, Зевс, Посейдон і Гефест. За одним із варіантів міфу, першою амазонкою була цариця Лісиппа. Жінка зневажливо ставилася до шлюбу, геть не цінувала кохання і почуття, чим страшенно розгнівала богиню Афродіту. Саме коханням богиня і покарала зухвалицю, наславши на неї та її сина Танаїса протиприродну взаємну пристрасть. Бідолашний хлопець наклав на себе руки, кинувшись у річку, яка відтоді отримала його ім’я (Танаїс — давньогрецька назва нижньої течії річки Дон і річки Сіверський Донець). Дух сина не давав матері спокою, тож вона з доньками переселилась у долину річки Фермодонт біля берегів Чорного моря, де збудувала місто Феміскіру (територія сучасної північної Туреччини). Цариця встановила у місті такий лад, що чоловіки мусили виконувати домашню роботу, а жінки — воювати і володарювати. Невтомно воювала з сусідами, на військові трофеї спорудила храми Аполлон (бог) й Артеміди. Згодом Лісіппа героїчно загинула в черговій битві. Начебто її донька перевершила матір у примноженні слави і багатства свого царства. Запровадила навчання дівчаток з семирічного віку – писемності, фізичному вихованню, таємницям зцілення.

Про могутню жіночу державу амазонок на чолі з царицею, переказували не тільки грецькі міфи, але й історики. За Геродотом, амазонки мали двох цариць: одна опікувалася внутрішніми справами держави, друга — військовими, а також стежила за безпекою.

З амазонками античні джерела пов'язували заснeвання древніх полісів – Ефесу, Пафосу, Синопу, Смірни. Їм приписували і військові походи до далеких країн (зокрема до Персії).

Пентесилея

За легендою, під час Троянської війни, де амазонки воювали на боці троянців, у рукопашному двобої Ахілл убив королеву амазонок Пентесилею (та закохався у неї мертву). Більшість амазонок потрапили в полон; греки відправили їх трьома кораблями до своїх берегів. Однак жінки повстали й перебили грецьких воїнів. Оскільки амазонки не зналися на мореплавстві, вони не змогли впоратися з кораблями, які прибило бурею до берегів Меотійського озера біля гавані Кремни — скіфських володінь. Амазонки здійснили напад на скіфів (які спершу сприйняли їх за чоловіків), відібрали їхню зброю й коней. Хоробрість і врода жінок-воїнів вразили скіфів, вони вирішили отримати потомство від амазонок. Амазонки разом із молодими скіфами пішли за Танаїс. Нащадками від цього союзу нібито стали кочівники-савромати, які через віки захопили і майже повністю знищили Скіфію, на теренах якої постала велика держава Сарматія.

У циклі міфів про Геракла теж йдеться про амазонок. Останній подвиг герой здійснив, відібравши (за наказом Евристея) у цариці амазонок Іпполіти золотий пояс, подарований їй Аресом. Під час походу Геракла проти амазонок Тесей закохався в сестру Іпполіти Антіопу, запросив її на борт свого корабля й, коли амазонка піднялася на палубу, викрав і відвіз в Афіни. За іншим варіантами міфу, Антіопа закохалася в Тесея й добровільно передала йому укріплення міста амазонок Феміскіри. За однією з версій, викрадена Антіопа покохала Тесея й народила від нього сина Іпполіта. Це спричинило трагічність подальших дій: коли інші амазонки прибули в Афіни задля її визволення, вступила з ними в бій і загинула. Після чотирьох місяців війни був укладений мир і амазонки відступили.

Про мужніх войовничих жінок-амазонок, які жили окремо від чоловіків, оповідають легенди також інших країн світу.

Літературні джерела

Про амазонок йдеться в літературних пам’ятках: «Іліаді» й «Одіссеї» Гомера, «Ефіопіді» Арктина Мілетського (усі — 8 ст. до н. е.), «Історії» Геродота (5 ст. до н. е.), творах Гіппократа (5–4 ст. до н. е.), «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського (3 ст. до н. е.), «Історичній бібліотеці» Діодора Сицилійського (1 ст. до н. е.), «Географії» Страбона (кінець 1 ст. до н. е. — початок 1 ст. н. е.), «Міфологічній бібліотеці» Аполлодора (2 ст. н. е.), «Порівняльних життєписах» Плутарха (1–2 ст. н. е.) та ін. У літературних джерелах міститься опис територій розселення амазонок, їхнього способу життя, звичаїв, релігійних культів, зовнішності тощо.

За твердженнями міфографів Курція, Діодора та ін., у 330 до н. е. до Александра Македонського з’явилась цариця амазонок Фалестрис із степів неподалік від Каспійського моря і заявила, що хоче мати від нього дитину: якщо народиться хлопчик, віддасть його царю, якщо дівчинка — залишить собі. Пристрасть жінки затримала Александра Великого на 13 діб.

Історичні свідчення

Амазонка в уяві художника

Достеменність існування амазонок залишається в науці полемічною. На користь гіпотези свідчать численні поховання жінок-войовниць у курганах Приазов’я, у Північному Причорномор’ї, на Кавказі та Алтаї. Зокрема, у скіфів і сарматів жіночі поховання зі зброєю, кінською збруєю, обладунками, прикрасами тощо становлять майже третину від усіх захоронень. Середній вік жінок — близько 20–25 років, трапляються й войовниці 60–65 років. На зріст високі — у межах 170 см. Деякі скелети мають деформацію фаланг пальців через стрільбу з лука та стегнових кісток внаслідок верхової їзди.

Озброєння амазонок становили лук і стріли, сокира, дротики, спис та аркан; обладунки — невеликі легкі щити у формі півмісяця. Жінки-воїни носили чоловічий одяг, шоломи, плащі й пояси зі звіриних шкур.

Про амазонок згадує Геродот. За його словами, скіфи називали савроматських жінок-амазонок оіорттята (оіор — мул; тгата — вбити), бо жінки, за своїм звичаєм, не могли вийти заміж, доки не вб’ють ворога у битві. Записи мандрівника 10 ст. Ібрагіма Ібн Якуба містять свідчення про місто жінок на захід від Русів (між Польщею і Руссю — теперішнє Полісся). У літописі «Повість минулих літ» (12 ст. н. е.) описано життя амазонок біля Понтійського (Чорного) моря та біля берегів Меотії (Азовського моря). Про «жіночі племена» на Кавказі, в яких жінки володіють зброєю, а чоловіки у покорі лише займаються господарством, згадував лейб-медик Петра I Г. Шобер (поч. 18 ст.).

Образи амазонок у давніх джерелах висвітлені неоднозначно: з одного боку, з певною ворожістю (як уособлення хаосу, інверсії грецьких звичаєвих норм), з іншого — із захопленням перед їхньою звитягою, силою та вродою.

Амазонки в мистецтві

Амазономахія, фриз Галікарнаського мавзолею, Британський музей

Війни давньогрецьких міфологічних героїв з амазонками отримали назву «амазономахія» («боротьба з амазонками») й породили напрям у мистецтві — численні зображення сюжетів баталій у скульптурі, на фризах, кераміці, ужитково-декоративних предметах, коштовностях тощо.

До теми амазонок звертається кінематограф: фільм «Тарзан і амазонки» (1945), серіали «Геркулес: Легендарні подорожі» (1995–1999) та «Ксена: принцеса-воїн» (1995–2001) тощо.

На честь амазонок названі астероїди: 1042 Амазонка (астероїд головного поясу, відкритий 1925), 104 Клімена (відкритий 1868), 658 Астерія (відкритий 1908), 10295 Іполіта (відкритий 1988).

Додатково

В часи завоювання Америки іспанським мореплавцям здалося, що вони потрапили в країну амазонок: їм довелося битися з розлюченими індіанцями, котрі майстерно володіли списами і луками, мали довге волосся і короткі спіднички. Відтоді з'явилася назва «річка Амазонок» (тепер Амазонка) у Південній Америці.

Література

  1. Геродот. Історії: В дев’яти книгах. Київ : Наукова думка, 1993. 576 с.
  2. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 10 т. 3-тє вид. Київ : [б. в.], 1913. Т. 1. 648 с.
  3. Денисюк І. О. Амазонки на Поліссі. Луцьк : Надстир’я, 1993. 28 с.
  4. Кун М. А. Легенди і міфи стародавньої Греції / Пер. з рос. О. М. Іванченко. Київ : Мистецтво, 1996. 472 с.
  5. Русяева А. С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев. Киев : Стилос, 2006. 560 с.
  6. Фіалко О. Є. Чи воювали скіфські амазонки? // Магістеріум. Археологічні студії. 2015. Вип. 60. С. 51–55. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Magisterium_2015_60_11.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Амазонки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амазонки (дата звернення: 14.05.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
02.05.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ