Аргонавти (у міфології)

Аргонавти. Геракл і аргонавти. Зображення на кратері 460—450 р. до н. е. Музей Лувру

Аргона́вти (грец. Ἀργωναύται — ті, що пливуть на «Арго») — у давньогрецькій міфології — герої — учасники походу за золотим руном на кораблі «Арго» до Колхіди (регіон у Західній Грузії на узбережжі Чорного моря, названий за іменем племені колхів).

Характеристика

За міфом, дорогоцінну баранячу шкуру із золотої вовни (руно) цар Колхіди і чаклун Еет розмістив на великому дубі у священному гаї Ареса під охороною вогнедишного і безсонного дракона. Чарівне руно збагатило Колхіду, чимало сміливців мріяло її здобути.

Намір героя Ясона зорганізувати похід аргонавтів міф пов’язує із його прагненням повернути владу над м. Іолком, що була силою відібрана в його батька Есона. Узурпатор Пелій (зведений брат Есона) дав обіцянку повернути законні володіння, якщо Ясон доправить до міста золоте руно. Юнак погодився й зібрав героїв з усієї Греції в небезпечну подорож. Серед них міфи називають: Геракла, разом із вихованцем Гіласом та другом Адетом; братів Кастора і Полідевка Діоскурів (див. Діоскури); афінського героя Тесея; Мелеагра з Калідона; володаря Ітаки Лаерта; братів Пелея і Теламона; лікаря Асклепія; співця Орфея; синів Борея Зета і Калаїда; мореплавця Тифія; гострозорого Лінкея та ін. Аргонавтам допомагали могутні богині, особливо Гера: саме вона порадила доручити спорудження судна уславленому корабельникові Аргу (звідси й назва «Арго»), на її прохання майстрові допомагала Афіна Паллада.

Наратив міфу об’єднав образ дороги, сповненої пригод і небезпек, кожна з яких стала окремим мікросюжетом. Так, аргонавти побували на о. Лемносі, де гостювали у самоправних жінок (алюзія на амазонок), ледь не забувши про мету подорожі. За Геллеспонтом, на півострові Ведмежої гори, перемогли шестируких велетнів (тут Геракл із волі Зевса зостався на березі задля здійснення великих подвигів). У м. Салмідесі крилаті сини Борея врятували від гарпій колишнього фракійського володаря й віщуна Фінея, завдяки його порадам аргонавти пройшли поміж плавучих скель у найвужчому місці Босфору. Захистилися від нападу зграї мідних птахів, які обсипали «Арго» пір’їнами-стрілами тощо.

Діставшись Колхіди, Ясон, за вказікою Фінея, здійснив жертвоприношення Афродіті та ін. богам. Втішена богиня вмовила свого сина Ерота поцілити любовною стрілою в серце царівни Медеї — дочки Еета і жриці богині Гекати. Закохана в Ясона дівчина стала його вірною помічницею.

Міф про аргонавтів побудований на мотивах випробувань героя антагоністом: цар Еет, дізнавшись про наміри Ясона забрати золоте руно, загадав тому нездійсненні завдання (запрягти подарованих Гефестом дужих биків із мідними ногами і вогнедишними пащами в залізний плуг, зорати ними Аресове поле й посіяти драконові зуби, подолати озброєних воїнів, які за день повиростають із них). Герой виконав усі завдання завдяки допомозі й чарівному зіллю Медеї; виявив не лише надлюдську відвагу, силу і спритність, а і кмітливість. Подвиги Ясона є кульмінаційним моментом усього циклу й надають образові героя ознак божественності.

Разом із Медеєю, яка чарами й замовляннями напустила сон на дракона, Ясон викрав золоте руно. Аргонавти швидко відпливли від Колхіди; злочинною хитрістю позбавилися від переслідувань колхів на чолі з братом Медеї — Апсиртом. Зворотний шлях аргонавтів так само був сповнений небезпечних пригод: сильний шторм погнав корабель геть від грецьких берегів; «Арго» мало не розбився на підводних скелях, коли сирени зачарували героїв своїм співом; мореплавцям довелося пройти поміж чудовиськ Скіллою і Харибдою; тривала буря викинула «Арго» в Лівійську пустелю та ін. Остання пригода сталася на о. Крит, де чари Медеї допомогли подолати мідного велетня Талоса. В дорозі Ясон і Медея одружилися.

Зрештою, аргонавти дісталися м. Іолка, але Пелій не дотримав слова і не поступився троном. Медея жорстоко помстилася за чоловіка: міф у різних версіях переповідає про страшну смерть лиходія в омані омолодитися. Пеліїв син Акаст (один із аргонавтів) не вибачив колишньому побратиму цього злочину і змусив Ясона з дружиною покинути місто.

Логічним завершенням міфу стає оповідь про віднайдення самотнім Ясоном залишків «Арго»; потрощений буревієм корабель поховав під уламками забутого героя.

Значення

Подорож аргонавтів мислиться творцями сюжетів як подія 14 — 1-ї третини 13 ст. до н. е. (оскільки наступне за аргонавтами покоління описано як учасників Троянської війни). Міфи про неї вважають рефлексією на встановлення греками торговельних зв’язків із Колхідою у 8–6 ст. до н. е. та заснування колоній. На думку Страбона, поняття «золоте руно» символізує стародавній засіб добування золота з р. Фасису (у воду занурювали шкуру барана, на якій осідав золотий пісок). Таке руно було символом влади й достатку. За сучасними гіпотезами (О. Федорова), «золоте руно» — метафорична назва цілющих рослин (омели), які греки привозили з Колхіди. Це пояснює образ Медеї як чаклунки — архаїчне потрактування жінок, що зналися на травах.

Упродовж 6 століть міфи про аргонавтів переспівували античні поети: Піндар («4-а Піфійська ода»; 5 ст. до н. е.), Еврипід («Медея»; 5 ст. до н. е.), Теокрит («Ідилія XIII»; 4–3 ст. до н. е.), Аполлоній Родоський («Аргонавтика»; 3 ст. до н. е.), Псевдо-Аполлодор («Бібліотека», Книга І; бл. 1 ст. до н. е.), Діодор Сицилійський («Історична бібліотека», Книга IV; 1 ст. до н. е.), Гай Валерій Флакк («Аргонавтика»; 1 ст.), Сенека («Медея»; 1 ст.), Овідій («Метаморфози»; 2–8), та ін. Списки арргонавтів різняться: автори сукупно згадують понад 90 імен, називаючи бл. 50 мореплавців на «Арго» (так, Аполлодор вказує 45 імен, Діодор — 54, Теокрит — 60 тощо).

Тема аргонавтів широко відображена і в античному мистецтві — численні зображення героїв походу на барельєфах, кераміці, ужитково-декоративних предметах тощо. В європейському живопису до цієї теми зверталися П. Веронезе, Гверчино (1591–1666; Італія), Е. Делакруа, Л. Карраччі (1555–1609; Італія), Н. Пуссен, Дж. В. Вотергаус (1849–1917; Велика Британія), В. Р. Флінт (1880–1969; Велика Британія) та ін.

М. Зеров присвятив вірш «Аргонавти» М. Рильському, порівнюючи його з Тифієм — стерничим на кораблі.

Метафорично «золотим руном» називають омріяну мету, аргонавтами — сміливців, піонерів, які вперто прямують до неї.

Література

  1. Міфи давньої Греції. Київ : Веселка, 1980. 265 с.
  2. Грейвс Р. Мифы древней Греции / Пер. с англ. К. П. Лукьяненко. Москва : Прогресс, 1992. 624 с.
  3. Кун М. А. Легенди і міфи стародавньої Греції / Пер. з рос. О. М. Іванченко. Київ : Мистецтво, 1996. 472 с.
  4. Spence S. The Image of Jason in Early Greek Myth: An Examination of Iconographical and Literary Evidence of the Myth of Jason up until the End of the Fifth Century B.C. Charleston : CreateSpace Independent Publishing Platform, 2010. 292 p.
  5. Макарова И. С. Эволюция образа корабля в античной литературе (на материале «Аргонавтики» А. Родосского и «Одиссеи» Гомера) // Вестник Кемеровского государственного университета. 2014. Т. 1. № 1 (57). С. 133–138.
  6. The Book of Greek & Roman Folktales, Legends, & Myths / Ed. by W. Hansen. Princeton : Princeton University Press, 2017. 584 p.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Аргонавти (у міфології) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аргонавти (у міфології) (дата звернення: 25.07.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ