Булат, Тамара Павлівна

Була́т, Тама́ра Па́влівна (03.02.1933, м. Запоріжжя, тепер Україна — 25.08.2004, селище Едісон, штат Нью-Джерсі, США) — музикознавець, музично-громадська діячка. Мати Т. Філенка (нар. 1958; тепер Україна) — піаніста, педагога, музиколога.

Булат, Тамара Павлівна
Народження	03.02.1933
Місце народження	Запоріжжя (місто)
Смерть	25.08.2004
Місце смерті	Едісон
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Місце діяльності	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, Українська вільна академія наук
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Навчалась у Львівському музичному училищі (тепер Львівський музичний фаховий коледж імені С. П. Людкевича) у А. Кос-Анатольського, М. Колесси, С. Людкевича, Є. Козака (1907–1988; Україна). 1956 закінчила історико-теоретичний факультет Київської консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) у класі О. Шреєр-Ткаченко (1905–1985; Україна). Навчалася в Л. Ревуцького та сина М. Лисенка — О. Лисенка (1885–1968; Україна) і співпрацювала з ним. 1956–1958 працювала вчителем у музичній школі, 1959–1960 — викладачем музично-теоретичних дисциплін та фортепіано Запорізького музичного училища (тепер Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури ім. П. І. Майбороди). 1962 закінчила аспірантуру в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (науковий керівник — М. Гордійчук [1919–1995; Україна]). Згодом працювала в цьому Інституті молодшим (1963–1965), старшим (1965–1980), провідним (1981–1990) науковим співробітником. 1963 —кандидат мистецтвознавства. 1981 захистила докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства. 1967 — член Національної спілки композиторів України. Професор Київського державного інституту культури (тепер Київський національний університет культури і мистецтв). Була членом редколегії журналів «Музика», «Народна творчість та етнографія» (м. Київ), «Універсум» (м. Львів).

Від 1992 проживала у США, продовжувала наукову працю. Була Генеральним секретарем Української вільної академії наук (м. Нью-Йорк, США), Українського музичного інституту Америки (УМІ, м. Нью-Йорк, США) в м. Нью-Йорку та членом НТШ (США), популяризувала українське музичне мистецтво в Америці й Канаді, виступала з лекціями й доповідями, працювала як педагог в УМІ та в музичній школі (селище Едісон, штат Нью-Джерсі, США). Була редактором інформаційного видання Української вільної академії наук «Новини з Академії» (США), членом редколегії журналу «Бандура» (1981–2002), який видавала Школа кобзарського мистецтва в м. Нью-Йорку (заснована 1972, США), «Альманаху Українського Народного Союзу» (УНС), тижневика «Українські вісті» (США).

Наукова діяльність

Авторка наукових праць про значення й популяризацію історії української музики, зокрема творчості М. Лисенка, О. Вересая, К. Квітки, О. Кошиця, М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, Ф. Якименка, М. Грушевського, С. Людкевича, Б. Лятошинського, Г. Майбороди, А. Кос-Анатольського, О. Білаша, В. Балея, Л. Грабовського. Низка розвідок присвячена музичній шевченкіані, українсько-європейським музичним контактам, розвитку вокальної, хорової музики та оперного мистецтва (див. Опера). У радянські часи наукові праці дослідниці зазнавали цензури.

Авторка десяти розділів «Історії української музики», розділів у наукових і колективних монографіях, статей у збірниках, журналах і часописах, гасел в енциклопедіях, довідниках, Шевченківському словнику. Упорядкувала й редагувала збірки романсів і солоспівів. Брала участь у теле- й радіопередачах.

Праці опубліковано в Україні, Польщі, США і Канаді.

Визнання

Нагороджена кількома грамотами, подяками й відзнакою Президії НАН України за пр. у проєкті «Історія української музики». Книга «Світ Миколи Лисенка. Національна ідентичність, музика і політика України XIX — початку XX століття» (2001; 2009) відзначена як краща книжка серед видань української діаспори, номінована на Шевченківську премію, отримала премію міжнародного фонду видавців у м. Мюнхені, визнана найкращою англомовною книжкою про українську музику в м. Нью-Йорку від УВАН, відзначена найвищою нагородою Української музичної фундації в Канаді «Міленіум» («Millenium», м. Едмонтон, Канада).

Додатково

Мати Т. Філенка (нар. 1958; тепер Україна) — піаніста, педагога, музиколога.

У радянський час під час роботи в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України зазнавала утисків і звинувачень в українському буржуазному націоналізмі.

Праці

Героїко-патріотична тема в творчості М. В. Лисенка. Київ : Наукова думка, 1965. 152 с.
Пісні звитяги (З історії революційної пісні на Україні). Київ : Товариство «Знання» Української РСР, 1968. 48 с.
Рильський і музика. Київ : Наукова думка, 1969. 280 с. (у співавт.)
М. Лисенко. Київ : Музична Україна, 1973. 106 с.
Питання музично-поетичної єдності в солоспівах С. Людкевича // Творчість С. Людкевича. Київ : Музична Україна, 1979. С. 54–81.
Художня самодіяльність на сучасному етапі. Київ : Наукова думка, 1979. 260 с. (у співавт.)
Український романс. Київ : Наукова думка, 1979. 320 с.
Син пісенного Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження А. Й. Кос-Анатольського) // Наука і культура. Київ : Знання, 1980. С. 5–11.
Яків Степовий. Київ : Музична Україна, 1980. 80 с.
Українські народні пісні та романси в репертуарі І. С. Козловського // Народна творчість та етнографія. 1980. № 3.
Микола Лисенко. Київ : Музична Україна, 1981. 118 с.
До питання збагачення традицій камерно-вокальної творчості // Музична критика і сучасність. 1984. Вип. 2. С. 39–57.
Лисенко, Микола Віталійович (1842–1912). Солоспіви [Ноти] : [голос з фп.]. [Т.] 1. Вокальні твори на вірші Т. Г. Шевченка / *М. В. Лисенко ; вступна стаття та наук. ред. Т. П. Булат. Київ: Музична Україна, 1991. 302, [2] с.
Ювілей «Українського історика» // Універсум. 1994. № 1–2 (2–3). Січень-лютий.
Проблеми культури на сторінках журналу // Український історик. 1994. № 1–4. С. 45–39.
Задля зросту національної свідомости // Наше життя. 1995. Ч. 2. Лютий. С. 5–9.
Музикант з «дужим інстинктом до звукової барви». Слово про українського піяніста, композитора, органіста, педагога Вадима Кіпу // *Кіпа В. Романси на вірші українських поетів. Київ : Музична Україна, 1998. С. 8.
Ланцюгова реакція в культурі (до історії української музики та музикознавства 20-х — 50-х років XX століття) // Науковий збірник (1945–1950–1995). 1999. Вип. 4. С. 75–102.
Музичні імпульси в поезії Шевченка та композиторській інтерпретації віршів // Записки товариства імені Шевченка. 2001. Т. 215: Філологічна секція. С. 316–332.
Питання мистецької обробки та виконавської інтерпретації української народної пісні // Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади. Едмонтон : [б. в.], 2002. С. 313–321.
Світ Миколи Лисенка. Національна ідентичність, музика і політика України XIX — початку XX століття. Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук у США ; Київ : Майстерня книги, 2009. 408 с.

Література

Митці України / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. С. 94.
Ювілейний рік Михайла Грушевського // Український історик. 1995. Том 32. С. 357–364.
Мистецтво України: біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 90.
Тамара Павлівна Булат. Некролог // Народна творчість та етнографія. 2004. № 5. С. 126.
Кашкадамова Н. Тарас Філенко розповідає про Миколу Лисенка // Українська музика. 2012. Ч. 2. С. 33–34.
Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. С. 125; 189; 547; 701; 722; 741; 767; 769; 795; 831.

Автор ВУЕ

О. М. Німилович

Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Булат, Тамара Павлівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Булат, Тамара Павлівна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2025