Кос-Анатольський, Анатолій Йосипович

Кос-Анато́льський, Анато́лій Йо́сипович (справжнє прізвище — Кос; 01.12.1909, м. Коломия, тепер Івано-Франківської області, Україна — 30.11.1983, м. Львів, тепер Україна) — композитор, педагог, піаніст, музикознавець, музично-громадський діяч. Народний артист УРСР (1969).

Кос-Анатольський, Анатолій Йосипович
Справжнє прізвище	Кос
Народження	01.12.1909
Місце народження	Коломия
Смерть	30.11.1983
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Личаківський цвинтар
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка, Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка
Напрями діяльності	Музичне мистецтво, педагогіка

Відзнаки
Премії	Сталінська премія; Національна премія України імені Тараса Шевченка

Життєпис

Народився в інтелігентній родині. Батько був лікарем, мати — піаністкою. 1931 закінчив юридичний факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). 1922–1927 навчався музики у філії Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка (ВМІ; тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) у м. Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ) та у ВМІ у м. Львові (1928– 1929).

1934 закінчив Львівську консерваторію ім. К. Шимановського (1939 разом з іншими закладами об’єднана у Львівську державну консерваторію, тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) у класі фортепіано Т. Шухевича, клас теорії музики — С. Лобачевської (1888; тепер Україна — 1969; Польща).

1934–1937 навчався композиції в С. Барбаґа (1891; тепер Україна — 1944; Польща). Водночас 1935–1937 — викладач теоретичних предметів Стрийської філії Львівської консерваторії, від 1940 — Львівського музичного училища (тепер Львівський музичний коледж імені С. П. Людкевича), від 1944 — Львівської середньої спеціальної музичної школи. Від 1952 — викладач Львівської консерваторії, доцент (1954), професор (1973).

У 1930-х разом із Л. Яблонським, Б. Весоловським та С. Гумініловичем входив до складу популярної на Львівщині джаз-капели «Ябцьо-джаз».

1950–1970-х був лідером культурно-мистецького життя в західних областях України.

1952–1983 — голова правління Львівської обласної організації Спілки композиторів України (тепер Національна спілка композиторів України).

Депутат Верховної Ради СРСР (1970, 1978).

Похований на Личаківському цвинтарі. Надгробний пам’ятник виконав скульптор Е. Мисько.

Творчість

Від 1940-х провадив культурно-освітню роботу, організовував авторські концерти композиторів, гастрольні турне провідних колективів і солістів, сприяв створенню нових колективів, поповнював концертний репертуар музикантів власними, спеціально написаними для них творами, читав лекції, друкував наукові розвідки і статті в періодиці, опікувався пам’ятками культури.

Написав музичні твори на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, поетів-сучасників — Р. Братуня, Д. Павличка, І. Кутеня (1919–1988; тепер Україна), П. Воронька, деякі композиції — на власні поетичні тексти.

Вокальну та інструментальну творчість композитора вирізняє ліризм та романтичний мелодизм. У його оригінальних хорових творах та численних обробках пісень народних органічно збережено стилістику першоджерела.

Стильові ознаки творчості митця закорінені в національних джерелах: народних піснях, творчості галицьких композиторів (І. Воробкевича, М. Вербицького, В. Матюка, О. Нижанківського та ін.). Водночас у ній наявні ознаки поширеної на польських і австрійських теренах салонно-розважальної музики, а також естетики естрадного жанру, джазу, французького шансону, популярної кіномузики (М. Легран, І. Дунаєвський, М. Таривердієв, А. Петров та ін.).

Співпрацював із капелою «Трембіта», тріо сестер Байко (див. Байко, сестри), піаністами О. Криштальським (1930–2010; Україна), М. Крушельницькою (нар. 1934; тепер Україна), скрипалькою О. Деркач (1924; Чехія — 2004; Росія), арфістками К. Ерделі (1878; тепер Україна — 1971; Росія), В. Полтарєвою (1919 –1991; тепер Україна), диригентами Я. Вощаком (1921; тепер Україна — 1989; тепер Білорусь), І. Лацаничем (1935–2003; Україна), П. Муравським (1914–2014; Україна), балетмейстером М. Трегубовим (1912; тепер Росія — 1997; Україна), співаками П. Кармалюком (1908–1986; тепер Україна), В. Кобржицьким (1906; тепер Україна — 1985; тепер Білорусь).

Твори Кос-Анатольського у виконанні Є. Чавдар, Д. Гнатюка, А. Солов’яненка, Є. Мірошниченко, сестер Байко записано на грамплатівки.

Твори

Музичні твори:

опера «Назустріч сонцю» (лібрето Р. Братуня, 1957, 2-а ред. «Заграва», 1959);
балети: «Хустка Довбуша» (1950), «Сойчине крило» (лібрето О. Гериновича [нар. 1936; тепер Росія] за І. Франком, 1956), «Орися» (лібрето О. Гериновича, 1964, 2-а ред. 1967);
оперета «Весняні грози» (лібрето Є. Кравченка [1907–1975; тепер Україна], 1960);
вокально-симфонічні твори: кантати «Давно те минуло» (слова Т. Шевченка, 1961), «Безсмертний заповіт» (слова власні, 1963), ораторія «Від Ніагари до Дніпра» (слова Р. Братуня, 1969); поема «Львівська легенда» (слова Р. Братуня, 1970) тощо;
твори для симфонічного оркестру: сюїти з власних балетів (1950–1964); концертна увертюра «Гаудеамус» (1961), «Поема» (1966); 2 концерти (1955, 1962) для фортепіано з оркестром; концерт для арфи з оркестром (1954); рапсодія для скрипки з оркестром «На верховині» (1982);
твори для скрипки — «Закарпатська рапсодія» (1952), «Поема» (1962);
твори для фортепіано — «Гомін Верховини» (1954), 12 прелюдій (1955), «Гуцульська токата» (1958), «Скерцо» (1959), «Буковинська сюїта» (1982);
хори;
романси: «Солов’їний романс» (слова власні, 1954), «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (слова І. Франка, 1956), «Ой піду я межи гори» (слова власні, 1958); пісні: «Думи німі» (слова Лесі Українки), «На горах Карпатах», «Зустріч на стерні» (обидві на слова П. Воронька, 1949), «Коломия-місто» (1954), «Ой коли б я сокіл» (обидві на власні слова, 1957), «Гей, браття опришки» (слова М. Устияновича, 1965);
естрадні пісні: «Білі троянди» (слова Р. Братуня), «Зоряна ніч» (1965) тощо;
обробки народних пісень;
музика до театральних вистав: «На сьомому небі» М. Зарудного (1921–1991; тепер Україна), «Ніч на полонині» Олександра Олеся (1969), «Дами і гусари» А. Фредро (1976).

Літературні твори: «С. Людкевич. Життя і творчість» (Київ, 1951); «Спогади про С. Крушельницьку. Славетна співачка» (Львів, 1956); майже 100 статей у періодиці.

Нагороди, визнання

Лауреат Сталінської премії (1951), Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1980; тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Іменем композитора названо вулицю Сихівського району в м. Львові, вулицю у м. Коломиї, музичну школу № 3 в м. Івано-Франківську, дитячу музичну школу № 1 у м. Коломиї.

Творчості й пам’яті Кос-Анатольського присвячені організовані О. Козаренком щорічний Міжнародний музичний фестиваль і наукові конференції (від 1987, м. Коломия).

Література

Сусловський О. Митці Львова. Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1959. 76 с.
Волинський Й. Анатолій Йосипович Кос-Анатольський. Київ : Мистецтво, 1965. 74 с.
Загайкевич, М. Співець Прикарпаття // Музика. 1971. № 2. С. 8.
Терещенко А. Анатолій Кос-Анатольський. Київ : Музична Україна, 1986. 80 c.
Мельник-Гнатишин О. Обробки народних пісень Анатолія Кос-Анатольського // Народна творчість та етнографія. 1999. № 5/6. С. 94–101.
Козаренко О. Творчість А. Кос-Анатольського в контексті становлення національного музичного стилю // Питання стилю і форми в музиці. 2001. Вип. 4. Т. 11–12. С. 123–130.
Конончук В. Невідомий А. Кос-Анатольський: забуті сторінки розважальної музики композитора // Мистецькі обрії–2003. 2004. Вип. 6. С. 114–125.
Дубровний Т Фортепіанна творчість А. Кос-Анатольського в проекції стилю доби. Львів : НТШ, 2007. 184 с.
Конончук В. О. Музично-театральна творчість Анатолія Кос-Анатольського: від класики до розважального жанру // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2012. № 1. С. 92–101.
Німилович О. М. Фортепіанна творчість Анатолія Кос-Анатольського в контексті українського музично-виконавського мистецтва // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Мистецтвознавство. 2020. Вип. 36. С. 77–84.

Автор ВУЕ

А. К. Терещенко

Покликання на цю статтю: Терещенко А. К. Кос-Анатольський, Анатолій Йосипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кос-Анатольський, Анатолій Йосипович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2025