Антипірени


Антипірени (від анти… та грец. πῦρ — вогонь) ― вогнезахисні речовини чи суміші, які додаються в матеріал органічного походження для зниження його горючості.

Характеристика

Антипірени утруднюють займання матеріалів, знижують швидкість поширення полум’я, надають матеріалам вогнестійкості, перепиняють доступ кисню до захищуваного матеріалу. Вогнезахист дерев’яних конструкцій будівель спершу здійснювали у примітивні способи ― білили вапном або мастили глиною. Згодом загоряння ліквідовували за допомогою пінокислотних вогнегасників, де як піноутворювач застосовували екстракт кореня солодки. До антипіренів відносять лише просочувальні засоби, але не вогнезахисні покриття (лаки, фарби, глини тощо).

Використання

Антипірени застосовують здебільшого для оброблення деревини як матеріалу будівельних конструкцій (дахи будівель і матеріали їхнього покриття). У гірничій промисловості їх використовують у вигляді розчинів, якими насичують горючі елементи кріплень гірничих виробок та надшахтних будов. Обробку будівельної деревини антипіренами на глибину 5 мм і більше здійснюють просочуванням у кілька циклів у спеціальних ваннах із використанням вакууму. При обробці на глибину до 5 мм застосовують поверхневе просочування ― також у ваннах чи на місці ― поверх зібраних конструкцій за допомогою валиків, щіток, пензлів тощо. Окрім деревини, вогнезахисту потребують також полімери, паперові вироби, тканини з волокна тощо. Уведення антипіренів до їхнього складу відбувається здебільшого на етапах виготовлення. Антипірени можуть бути інертними (не реагувати з полімером) і хімічно активними (вступати з ним у хімічну реакцію). Найчастіше у складі антипіренів використовують фосфати, сульфати й карбонати Натрію та амонію як найбільш безпечні речовини. Сполуки Флуору (фтору), Брому (брому), Бору (бору) мають обмежене застосування через те, що у процесі експлуатації вознезахищеного у такий спосіб матеріалу ці компоненти, потрапивши до навколишнього середовища, створюють небезпеку для здоров’я людей. У таких випадках застосовують додаткові (фарбові, клейові) покриви поверхні. Окрім вогнезахисту матеріалів органічного походження антипірени можуть виконувати також функцію антисептиків, тому особливу увагу дослідники в галузі пожежної безпеки надають створенню антипіренів із відповідними комплексними властивостями

Джерела

  1. ДСТУ 4479:2005. Речовини вогнезахисні водорозчинні для деревини. Загальні технічні вимоги та методи випробувань. Київ : Держспоживстандарт України, 2010. 17 с.
  2. ДСТУ 2272:2006. Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять. Київ : Держспоживстандарт України, 2007. 28 с.

Література

  1. Воробьев В. А., Андрианов Р. А., Ушков В. А. Горючесть полимерных строительных материалов. Москва : Высшая школа, 1978. 248 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  3. Жартовський В. М., Цапко Ю. В. Профілактика горіння целюлозовмісних матеріалів. Теорія та практика. Київ : ДП «Друкарня МВС України», 2006. 248 с.
  4. Борис О. П., Половко А. П., Юзьків Т. Б. Експрес-методика оцінювання вогнезахисної здатності вогнезахисних матеріалів // Науковий вісник Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки. 2012. № 2 (26). С. 95–99.
  5. Цапко Ю. В. Вплив модифікування на вогнестійкість деревини // Науково-технічний збірник «Енергоефективність в будівництві та архітектурі». Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2014. Вип. 6. С. 304–309.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Орел В. П. Антипірени // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Антипірени (дата звернення: 17.10.2019).