Антисептики та дезінфектанти

Фенол

Антисе́птики та дезінфектанти — природні й синтетичні речовини протибактеріальної, противовірусної, протигрибкової, протипаразитарної дії, які затримують ріст і розвиток мікроорганізмів або вбивають їх.

Історична довідка

Здатність деяких речовин пригнічувати процеси гниття, бродіння, відлякувати й знищувати комах-шкідників і паразитів людство використовувало з давніх-давен. В античному світі під час бальзамування померлих їхні нутрощі занурювали в пальмове вино. У Стародавньому Єгипті серйозні рани та опіки покривали срібними пластинами для знезараження й швидкого загоєння. У Індії за допомогою срібних предметів очищали питну воду. В Стародавньому Римі зберігали будь-яку рідину в срібних глечиках, адже катіони срібла в розчині — сильний антисептик. Від часів Гіппократа для обробляння ран використовували вино. У Середньовіччі під час епідемій чуми помешкання обкурювали ялівцем, речі обробляли оцтом. Ефірні олії в складі парфумів і пахощів, які використовували в релігійних обрядах, окрім приємного запаху справляли ще й антисептичну та дезінфікувальну дію. Давній народний метод запобігання скисанню молока, який полягав у вміщенні в посудину з ним жаби, нині підтверджено експериментально. Виявлено, що біологічно активні складники слизу, яким укрито жаб’ячу шкіру, мають антисептичну дію. Для боротьби з комахами-шкідниками, шкірними захворюваннями здавна використовували відвари та порошки ромашки, чистотілу, полину гіркого тощо. Антисептичні властивості часнику, цибулі, евкаліпту, калини, шавлії відомі людству здавна й не втратили свого значення дотепер (див. Фітонциди). Використання дьогтю для дезінфікування та лікування багатьох захворювань шкіри в людей і тварин свідчить про антисептичні та дезінфікувальні властивості його складників, зокрема фенолу. Він також містився в диму лазень без димаря, тому в таких лазнях зруб був стійкішим до руйнування, не пліснявів. 1846 І. Ф. Земмельвайс запровадив серед лікарів миття рук водним розчином хлорного вапна перед хірургічним утручанням і медичними маніпуляціями. М. І. Пирогов застосовував для лікування ран антисептичні речовини: Арґентум(+1) нітрат, хлорне вапно, винний і камфорний спирти, цинку сульфат. У 1865 Дж. Лістер запропонував використовувати як антисептик водний розчин фенолу. З розвитком хімічної науки й промисловості кількість синтетичних сполук з вираженою антисептичною й дезінфікувальною дією невпинно зростала.

Характеристика

Механізм дії антисептиків та дезінфектантів

Попри різноманітність природи антисептиків і дезінфектантів типовий механізм їхньої дії полягає в хімічному впливі на молекули білків у клітинних оболонках мікроорганізмів. Унаслідок цього білки зазнають денатурації, втрачають активність, порушується проникність клітинних стінок, що призводить до тимчасового порушення здатності мікроорганізмів до розмноження в організмі (бактеріостатична дія) або до їхньої загибелі, якщо антисептик або дезінфектант проникає в протоплазму мікробної клітини й спричиняє зсідання її білків (бактерицидна дія). Ефективність антисептиків і дезінфектантів залежить не лише від їхньої природи, а й від концентрації та тривалості дії, температури, чутливості до них мікроорганізмів тощо.

Мішені дії антисептиків і дезінфектантів

Альдегіди, феноли порушують структуру клітинної стінки. Феноли — мембранний потенціал; хлорогексидин й етилен оксид інгібують мембранну АТФ-азу. Поверхнево активні речовини, спирти, феноли порушують проникність мембрани, що спричиняє витік цитоплазми. Хлоргексидин, фенол згубно діють на цитоплазму, гідроген пероксид — на рибосоми, акридинові барвники — на дезоксирибонуклеїнову кислоту, галогени, метаналь (формальдегід), глутаровий альдегід — на білки.

Вимоги до антисептиків та дезінфектантів

Антисептики та дезінфектанти мають відповідати таким критеріям:

  • добра розчинність у певному розчиннику або здатність змішуватися з ним з утворенням стійких сумішей;
  • низькі токсичність і здатність до подразнень шкіри й слизових оболонок;
  • широкий спектр антимікробної активності та якнайшвидше її виявлення;
  • здатність добре змочувати об’єкти й не справляти на них корозійної або іншої руйнівної дії;
  • легке видалення з об’єкта слідів речовин;
  • стабільність під час зберігання;
  • дозвіл на використання речовини як антисептика чи дезінфектанта в певній галузі.

Застосування

У медицині

За допомогою антисептиків та дезінфектантів знезаражують шкіру, слизові оболонки, опікові й раневі поверхні та порожнини тіла, обробляють руки членів хірургічної бригади та операційне поле під час оперативного лікування пацієнтів, стерилізують хірургічні інструменти. З-поміж антисептиків і дезінфектантів є неорганічні речовини (галогени та галогеновмісні сполуки, окисники, кислоти й основи, сполуки важких металічних елементів) й органічні сполуки (фенол та його похідні, спирти й альдегіди, барвники, похідні нітрофурану, детергенти).

У будівництві й деревообробній промисловості

Антисептики та дезінфектанти використовують для захисту й боротьби з ураженням будівельних матеріалів грибками, цвіллю, бактеріями та комахами, для підвищення вологостійкості й захисту від легкозаймистості. Найчастіше уражень зазнає деревина. Деревні антисептики поділяють на універсальні та спрямованої дії. Вибір антисептика чи дезінфектанта для оброблення деревини залежить від її вологості та від умов подальшої експлуатації. За складом антисептики та дезінфектанти поділяють на класи. Неорганічні водорозчинні застосовують для захисту дерев’яних споруд, які безпосередньо не контактують з водою, тобто для закритих приміщень. Деревина, просочена цими засобами, набуває високих антипіренових (див. Антипірени) властивостей. До таких антисептиків належать натрій флуорид, натрій гексафлуоросилікат, суміш боратної кислоти й натрій тетраборату (бури), суміш цинк хлориду й дихромату натрію або калію, пентахлорофенол. Органічні або олійні — не вимиваються водою й утворюють на поверхні щільну плівку, яка перешкоджає висиханню деревини; їх застосовують для зовнішніх робіт, ними просочують деревину, призначену для нежитлових приміщень, опори електропередавальних ліній, шпали. До таких засобів належать кам’яновугільна креозотова олія, антраценова олія, сланцеві (див. Сланці горючі), дров’яні, коксові, торф’яні смоли. Комбіновані засоби гарантують не тільки біологічний захист, а й здатні зменшувати горючість деревини.

У харчовій промисловості

Для збереження харчових продуктів застосовують консерванти з антисептичними властивостями, що пригнічують розвиток мікрофлори, і які в уживаних дозах не чинять токсичної дії на організм та не утворюють токсичних сполук, не накопичуються, не руйнують вітамінів і не знижують активності ферментів шлунково-кишкового тракту. Основні види антисептиків, застосовуваних у харчовій промисловості:

  • сорбінова кислота та її солі — в боротьбі з дріжджами й цвіллю, ефективні для збереження як сильно-, так і слабкокислих продуктів;
  • бензоатна кислота та її солі — в приготуванні майонезів, кетчупів, рибопродуктів, безалкогольних напоїв, консервуванні овочів і фруктів тощо; гальмують ріст аеробних мікроорганізмів, а за вищої концентрації — пригнічують дріжджові та цвілеві гриби;
  • пропанова кислота та її солі — як основний консервант для сироваріння. Пропанат також використовують у виробництві інших молочних продуктів і в хлібопеченні;
  • метанова (мурашина) кислота та її похідні — переважно для консервування овочів та у виробництві безалкогольних напоїв;
  • сульфур (+4) оксид та його похідні — у виробництві багатьох продуктів і напівфабрикатів, а також для дезінфікування тари. Ці речовини активно діють на цвілеві гриби, дріжджі та аеробні бактерії й меншою мірою — на анаеробні бактерії.

Антисептики і дезінфектанти також є складниками мийних засобів, які застосовують у побуті, на підприємствах громадського харчування, промислових підприємствах та в інших установах для запобігання поширенню патогенних мікроорганізмів і задля дотримання правил гігієни рук у місцях громадського користування.

Література

  1. Артеменко К. А., Самгина Т. Ю., Лебедев А. Т. и др. Бови Защитные пептиды, выделенные из кожного секрета европейской озерной лягушки Ranaridibunda // Масс-спектрометрия. 2007. Т. 4 (2). С. 79–88.
  2. Вінтонів І. С., Сопушинський І. М., Тайшінгер А. Деревинознавство. 2-ге вид., допов. Львів : Апріорі, 2007. 312 с.
  3. Білей П. В., Павлюст В. М. Сушіння і захист деревини. Львів : Ліга-Прес, 2008. 312 с.
  4. Машковский М. Д. Лекарственные средства : в 2 т. 16-е изд., перераб., испр. и доп. Москва : Новая волна, 2010. Т. 1. 1216 с.
  5. Осипова В. Л. Внутрибольничная инфекция. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2012. 240 с.
  6. Палій Г. К., Назарчук О. А., Бобир В. В. та ін. Оцінка антибактеріальних та протигрибкових властивостей сучасних антисептиків // Мікробіологія і біотехнологія. 2015. № 4. С. 67–74.
  7. Кіт О. М., Ковальчук О. Л., Вардинець І. С. та ін. Хірургія. Тернопіль : Укрмедкнига, 2016. 644 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Антисептики та дезінфектанти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антисептики та дезінфектанти (дата звернення: 28.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ