Літієві руди

Лі́тієві ру́ди — природні мінеральні утворення, що містять літій у концентраціях, достатніх для економічно вигідного видобутку літію або його сполук.

Літій у формі сполуки відкрив 1817 вчений-хімік Й. А. Арфведсон (1792-1841; Швеція), досліджуючи петаліт.

Характеристика

Відомо близько 40 мінералів, у яких літій складає понад 0,1 % атомної маси. До них входять як власне літієві, так і породотвірні мінерали (слюди, турмаліни та ін.), у яких є літій у вигляді ізоморфних домішок у невеликій кількості. Основні літієвмісні мінерали, що мають промислове значення: сподумен, петаліт, амблігоніт, евкриптит, а також літієві слюди — цинвальдит, лепідоліт, полілітіоніт. Високі концентрації літію властиві ендогенним родовищам, пов’язаним із кислою гранітною магмою.

Літієві руди утворюються під час постмагматичних процесів на глибині 3–7 км за температур 500–700 °С. Основний промислово-генетичний тип родовищ літієвих руд — гранітні рідкіснометалічні пегматити.

Класифікація і поширення

За морфологічними особливостями, складом і внутрішньою будовою виділяють 3 різновиди літієвих пегматитів:

1) крутоспадні жильні гілки переважно сподумен-альбітового складу потужністю від 0,5–1 до 20–25 м, довгасті за простяганням (від 1–3 до 15–20 км). Вертикальний розмах зруденіння 3–3,5 км. Це основний тип літієвих родовищ, які розташовані у штаті Північна Кароліна, США (Александер Каунті та ін.), у провінції Квебек, Канада (Літіа, гірський масив Ла Корн), в Іспанії (Лалін), в Афганістані (Друмгал, Джаманак, Пасгушта);

2) пологі зональні тіла мікроклін-сподумен-альбітового і мікроклін-петаліт-альбітового складу. Містять Та, Cs, Li і Ве; важливі як першорядні танталові і цезієві родовища. Вирізняються пологим заляганням і підповерховим розташуванням пегматитових тіл. Верхнім із них властиве істотно танталове зруденіння, нижнім — літієве. До таких родовищ належать унікальні родовища Бернік-Лейк у провінції Манітоба (Канада), Бікіта (Зімбабве), а також пегматитові поля у країнах пострадянського простору;

3) потужні круті трубоподібні, штокоподібні (див. Шток) і лінзоподібні (див. Лінза) повнодиференційовані тіла мікроклін-сподумен-альбітового складу з Та, Ве і Cs, яким притаманний нерівномірний гніздовий розподіл мінералізації та поява в центральних частинах гігантських кристалів сподумену завдовжки до 15 м. До них належать пегматити гірського масиву Блек-Гіллс у штаті Південна Дакота (США), родовища Китаю.

Приблизно 60 % світових запасів літію припадає на мінеральні води, серед яких виокремлюють кілька різновидів: міжкристалізаційна ропа озер, що висохли, розсоли водних басейнів, що висихають, розсоли підземних природних вод, підземні води нафтових і газових родовищ, термальні води областей сучасного активного вулканізму.

Добувають і переробляють літій та його сполуки США, Канада, Велика Британія, ФРН, Японія, Чилі, Бразилія, Китай, Росія, Австралія. Світові ресурси літію станом на 2018 складали близько 62 млн тонн.

Літієві руди в Україні

В Україні розвідані родовища літієвих руд, що мають промислове значення, є на Донбасі (Єсаулівське на Нагольному кряжі) та на Українському кристалічному щиті (Полохівське, Станкуватське в Кіровоградській обл., Шевченківське — в Донецькій). На південно-західному фланзі Корсунь-Новомиргородського плутону виявлено дві ділянки з літієвою мінералізацією.

Єсаулівське родовище містить близько 3 % Li2O. Представлене кукеїтом, який пов’язаний із місцями гідротермального впливу на глинисті та пісково-глинисті сланці карбону.

Полохівське родовище укладене мікроклін-альбіт-петалітовими пегматоїдними гранітами. Рудна мінералізація представлена петалітом (80-90 %), сподуменом та трифіліном (разом 10-15 %). Рудні зони простежені за простяганням і на глибину до 500 м. Кут падіння — 60–80°. Вміст Li2O — понад 1 %. Шевченківське родовище літієносних пегматитів альбіт-сподуменового типу простежене за простяганням до 1300 м, за глибиною до 500 м, ширина зони розвитку — до 300 м. Вміст Li2O понад 1 %. Спосіб видобутку — підземний.

Пегматити Полохівського, Станкуватського та Шевченківського родовищ містять також ніобій, тантал та цезій.

Збагачення

Основним методом збагачення літієвих і комплексних руд, які містять тонковкраплені літієві мінерали: сподумен, лепідоліт, амблігоніт, цинвальдит і петаліт, є флотація. Найбільше промислове значення мають сподуменові руди. Сподумен легко флотується збирачами оксигідрильного і катіонного типів після лужної обробки руди в густій пульпі (50–70 % твердої речовини) і наступної відмивки лужного розчину і шламів.

Література

  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  2. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
  3. Омельчук О. В., Загнітко В. М., Курило М. М. Пошуки та розвідка родовищ корисних копалин. Київ : Інститут геології, 2017. 198 с. URL: http://www.geol.univ.kiev.ua/lib/poshuky_ta_rozvidka_RKK.pdf
  4. Полуніна Г. В., Башкірова Г. О., Коваль О. М. та ін. Мінеральні ресурси України. Київ : Державний інформаційний геологічний фонд україни, 2018. 270 с. URL: http://geoinf.kiev.ua/M_R_2018_1.pdf
  5. Mineral commodity summaries 2020. Reston : U.S. Department of the Interior, 2020. 204 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Літієві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Літієві руди (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.10.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ