Ценз виборчий

Це́нз ви́борчий (лат. censeo — роблю опис, перепис) — встановлена законом умова, що обмежує допуск особи фізичної до набуття і здійснення виборчого права.

Виборчий ценз регламентує пасивне (право бути обраним) і активне (право голосувати) виборчі права. Ценз пасивного виборчого права жорсткіший ніж ценз активного права.

Історична довідка

Дефініція з’явилася у Римі Стародавньому, позначала періодичний перепис громадян та оцінку їхнього [[майно[|майна]] з метою поділу їх на соціально-політичні, військові та податкові розряди.

У 19 — на початку 20 ст. були поширені становий і майновий цензи. Перший позбавляв виборчих прав осіб, що належали до певних прошарків суспільства (робітників, селян, військовослужбовців та ін.). Майновий ценз надавав виборче право особам із певним рівнем доходів чи обсягом власності (обмежував активність незаможних громадян). 1848 був скасований спочатку у Франції й Швейцарії, але тільки для чоловіків. Участь жінок у виборах тривалий час обмежував статевий ценз (у деяких мусульманських країнах існує донині). Наприкінці 19 ст. у Новій Зеландії (1893), на початку 20 ст. в Австралії (1902) і Фінляндії (1906) жінки отримали виборче право. У багатьох європейських країнах статевий ценз відмінили після Другої світової війни.

Расовий ценз діяв у ПАР, де чорношкіре населення було позбавлене виборчого права, у США до 1963 представники нечисленних народів корінних, що проживали у резервації, не брали участі у виборах (останні обмеження на участь у виборах чорношкірого населення знято у 1950–1970-х). У 20 ст. (особливо після закінчення Другої світової війни) умови надання активного виборчого права суттєво демократизувалися, виборчий ценз еволюціонував у бік лібералізації і скасування більшості цензів (расового, майнового, національного, статевого тощо).

Характеристика

Виділяють технічний, охоронний і дискримінаційний виборчі цензи.

Технічний виборчий ценз

Технічний ценз усуває з числа виборців осіб, які не спроможні здійснити адекватне (з погляду законодавства виборчого держави) волевиявлення. До таких обмежень відносять вік, термін осілості, громадянство, дієздатність, судимість, освіту, мову, приналежність до певної релігії тощо. Віковий ценз дозволяє особі брати участь у виборах із відповідного віку, переважно із досягненням повноліття.

Стосовно пасивного виборчого права: вибори до верхньої палати парламенту вимагають значно вищого вікового цензу ніж до нижньої.

Розвиток виборчого права демонструє тенденцію до зниження вікової межі пасивного і активного виборчого права. Причини зменшення вікового цензу: помолодшання віку громадянського повноліття; підвищення політичної свідомості молоді, чому сприяє глобалізація, доступ до інформації, високий рівень освіти; зміни суспільних поглядів — визнання молоді соціально активною і відповідальною частиною суспільства; упровадження ширших демократичних реформ на залучення більшого числа громадян до політичних процесів із метою формування більш репрезентативного уряду. 1971 із ухваленням 26-ї поправки до Конституції США у країні знизили вікову межу для участі у виборах з 21 до 18 років. Багато європейських країн знизили віковий ценз для активного виборчого права до 18 років. У деяких країнах межа для національних виборів знижена до 16 років, зокрема Австрії (від 2007) й Аргентині (від 2012), а громадяни Бразилії від 16 років мають право голосувати на виборах усіх рівнів. У Великій Британії вік, з якого можна бути обраним до парламенту, знижений із 21 до 18 років (від 2006). Пасивне виборче право у Франції знижено з 23 до 18 років для виборів до Національної асамблеї (від 2011).

Ценз осілості висуває умовою допуску до виборів термін проживання на території держави чи в окремій її місцевості. Цей термін може варіюватися від кількох місяців до кількох років. Ценз осілості для здійснення пасивного виборчого права (наприклад, для кандидата у президенти) у більшості країн достатньо високий, років проживання: не менше 10 — в Україні та РФ; 14 — у США; 15 — у Грузії і Казахстані. Покликаний обмежити електоральну активність мігрантів, дає можливість громадянам обрати того представника, який добре знайомий із проблемами округу і сприймає їх як частину власних.

Ценз громадянства означає, що виборчі права надаються тільки громадянам держави. У низці держав до виборів місцевих органів влади допускаються «негромадяни», які тривалий час постійно проживають у країні, сплачують податки тощо. У деяких країнах не закріплено принцип рівного громадянства, тому при визначенні виборчих прав враховується факт набуття і часу перебування у громадянстві. Відома світова практика участі у формуванні вищих органів влади громадян, які проживають за кордоном: у Швейцарії (1991) — шляхом поштового голосування; Італії (1993) — утворенням закордонних виборчих округів; Туреччині –– голосуванням на прикордонних пунктах під час в’їзду чи виїзду з країни. Ценз дієздатності обмежує виборчі права психічно хворих, що обов’язково повинно бути підтверджено судовим рішенням.

Ценз судимості обмежує чи позбавляє виборчих прав осіб, які перебувають за вироком обвинувальним у місцях позбавлення волі чи мають судимість. Технічний ценз судимості не слід плутати із охоронним цензом судимості, коли позбавлення виборчого права здійснюється за вчинення злочинів проти державного ладу тощо.

Мовний і освітній (або грамотності) виборчі цензи є антидемократичними (у США їх відмінили лише у 1975; освітній ценз існує в Бразилії, Лаосі, Туреччині).

Релігійний ценз встановлює вимогу, щоб носій виборчого права сповідував певну релігію (зустрічається рідко, зазвичай поширюється на пасивне виборче право, має ознаки дискримінації).

Охоронний виборчий ценз

Охоронні виборчі цензи — службовий, судимість за злочини проти держави, банкрутство й ін. — покликані позбавити виборчих прав осіб, вплив яких на політику може виявитися небезпечним для державного ладу, суперечить суті політичного режиму.

Службовий ценз — вимога закону, що обмежує виборчі права громадян за ознакою займаної посади, професійної діяльності чи духовного сану. Стосується державних службовців і військових, військовозобов’язаних, які не пройшли військову підготовку (відсторонення військовослужбовців від участі в голосуванні формально пояснюється концепцією «Армія — поза політикою»).

Дискримінаційний виборчий ценз

Дискримінаційний виборчий ценз встановлює умови, які виключають із числа виборців осіб за ознаками майна, стану (див. Соціальний статус), статі, раси, національності тощо.

Уведення статевого цензу в арабських країнах (Кувейт, Іран, Об'єднані Арабські Емірати) обґрунтовують приписами ісламу щодо статусу жінок. Ценз національності — вимога виборчого закону, згідно з яким для володіння активним і/чи пасивним виборчим правом необхідно належати до певної національності.

Партійний ценз висуває вимогу належності до однієї з партій політичних (в одно- чи двопартійних системах — до правлячої партії). Ценз несумісності забороняє обрання особи, яка обіймає певну посаду чи займається певною діяльністю, або вимагає виходу кандидата у відставку ще перед балотуванням. Щодо пасивного виборчого права у багатьох країнах встановлюється т. з. ценз невиборності, тобто заборона брати участь у виборах (наприклад, президентських) особі, що обіймала цю посаду два терміни поспіль, чи обіймала посаду два терміни загалом. Різновидом дискримінаційного цензу є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виборчу комісію (не повертається і спрямовується в бюджет державний, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців).

У деяких країнах упроваджені специфічні цензи — моральний, партійний, несумісності, невиборності. Так, у Пакистані кандидат повинен бути розсудливим, справедливим, не схильним до марнотратства, чесним і аміном («надійним», «правовірним»). У Мексиці не голосують особи, що вживають наркотики; у Нідерландах — позбавлені батьківських прав (див. Батьківські права та обов'язки). В Ісландії від виборця вимагають, щоб він вів пристойний спосіб життя, володів доброю вдачею, вільно розпоряджався своїм майном.

Література

Ващенко К. О., Малишенко В. С., Рябов С. Г. Ценз // Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд. В. П. Горбатенко. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : Генеза, 2004. С. 712.
Дем’яненко Б. Цензи виборчі. // Денисенко В. М., Сорба О. М., Угрин Л. Я. та ін. Політологія. Львів : Новий Світ — 2000, 2014. С. 734–735.
Дем’яненко Б. Цензи виборчі. // Вдовичин І. Я., Угрин Л. Я., Шипунов Г. В. та ін. Сучасна політична лексика. Львів : Новий Світ — 2000, 2015. С. 310.
Шведа Ю. Р. Вибори від А до Я. Львів : Астролябія, 2015. 384 с.
Дем’яненко Б. Л. Виборчі цензи. // Політична лексика сучасного українського політика і громадянина: енциклопедичний словник-довідник / Уклад. В. М. Піча. Львів : Магнолія 2006, 2021. С. 45–47.

Автор ВУЕ

Б. Л. Дем’яненко

Покликання на цю статтю: Дем’яненко Б. Л. Ценз виборчий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ценз виборчий (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.08.2024