Хай-тек (архітектура)

Проєкт Національного центру мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду будівлі в м. Парижі

Будинок страхової компанії Ллойда у м. Лондоні. Проєкт. Авторський кресленик Р. Роджерса

Офісний центр у м. Лондоні, збудований за проєктом Н. Фостера

Конструкції Аудиторії Клайда у м. Глазго, збудованої за проєктом Н. Фостера

Офісний центр «Метрополітен» у м. Варшаві, збудований за проєктом Н. Фостера

Хай-тек, гай-тек (від англ. high technology — високі технології) — один із напрямів світової архітектури, що виник у 1970-х й активно використовує новітні досягнення науки і техніки.

Як архітектура технологічного оптимізму найпоширеніша в економічно розвинених країнах Західної Європи, США, Японії і дотепер справляє значний вплив на більшість країн світу, зокрема й Україну.

Історична довідка

Поняття і термін сформулювали у США 1978 журналістки Дж. Крон (нар. 1928) і С. Слезін (нар. 1944; обидві — США) у книзі «Хай-тек: індустріальний стиль і довідник для дому», написаній за матеріалами виставки у Музеї сучасного мистецтва у м. Нью-Йорку. У ній ішлося про використання промислових технологій і новітніх матеріалів у дизайні інтер’єрів житлових приміщень та предметів побуту. Щодо архітектури термін застосував професор архітектури Університету Північного Лондона (тепер Лондонський столичний університет) К. Девіс (нар. 1929; Велика Британія) у книзі 1988 «Архітектура хай-тек».

Походження напряму хай-тек пов’язують із індустріальною архітектурою 2-ї половини 19 ст., впливом Баугауза (як напряму й творчого об’єднання), архітектурою сучасною (модернізмом, пізнім функціоналізмом) та постмодернізмом. З останнім хай-тек пов’язаний хронологічно та відсутністю чітких правил стилістики, тому нерідко твори архітектури хай-тек помилково зараховують до постмодернізму.

Першим всесвітньо відомим витвором цього напряму стала будівля Національного центру мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду в м. Парижі архітекторів Р. Піано і Р. Роджерса. Тут втілено характерне для цього напряму підкреслення тримальних і огороджувальних будівельних конструкцій, систем інженерного забезпечення споруди, їхнє нарочите виявлення і підкреслення, зокрема хроматичними кольорами і такими матеріалами, як різні метали (найпоширеніший — сріблясто-білого кольору), скло, пластик. Нейтральний посторовий каркас для експозиційної функції зумовив ніби вивертання споруди навиворіт: усередині залишено порожній внутрішній простір, а всі транспортні й інженерні комунікації винесено назовні й естетично опрацьовано у стилістиці нафтопереробного підприємства. Розвитком цієї тенденції стали: будинок страхової компанії Ллойда у м. Лондоні 1978–1986 архітектора Р. Роджерса; будинок Інституту арабського світу у м. Парижі 1981–1987 архітектора Ж. Нувеля. Активно у цьому напрямі працює архітектор Н. Фостер, керівник архітектурної фірми «Фостер і партнери», що створює масштабні будови по всьому світу. Серед його творів незвичною пластичністю форми виділяються хмарочос офісного центру у м. Лондоні 2004, нова будівля Лондонської мерії 2000–2002, Аудиторія Клайда у м. Глазго 1995–1997, хмарочос Герста у м. Нью-Йорку 2000–2006 тощо.

Характеристика

Основними засадами хай-тек є:

схильність до експериментів і цілеспрямованого новаторства при проєктуванні будь-яких об’єктів;
конструктивна ясність споруди, чітке розрізнення і підкреслення тримальних і огороджувальних конструкцій;
застосування новітніх матеріалів, технологій оброблення та їх використання;
естетизація інженерного обладнання споруд;
застосування яскравих контрастних кольорів і ретельно спланованого освітлення як ззовні, так і в інтер’єрах.

В кінці 20 ст. — на початку 21 ст. для хай-теку провідним стало прагнення до максимальної енергоефективності будівель і споруд за рахунок використання сонячних панелей і акумуляторних батарей, вітрових турбін тощо, а також екологізація, яку розуміють як мінімізацію впливу на природне середовище.

Поширене уявлення про те, що хай-тек є напрямом, пов’язаним зі створенням «механічних монстрів», тобто грандіозних споруд, які ігнорують архітектурне середовище, є помилковим: Н. Фостер є автором водночас: найвищого у країнах Європейського Союзу (на 2025) хмарочоса Варсо 2022 у м. Варшаві за межами історичного центру міста і скромного семиповерхового офісного центру Метрополітен на площі Ю. Пілсудського в історичному центрі м. Варшави.

Хай-тек Україні

Найяскравішим прикладом цього напряму є Південний термінал Центрального залізничного вокзалу в м. Києві 2001 (архітектор С. Юнаков та ін.). Для м. Києва Н. Фостер у 2000-х опрацював проєкт висотного готелю на майдані Незалежності, пластична форма якого асоціювалася з розгорнутим синьо-жовтим прапором (не реалізовано). 2024–2025 Н. Фостер опрацьовує концепцію повоєнних відбудови і розвитку м. Харкова на засадах хай-тек.

Цитата

Історик архітектури Л. Стародубцева:
«Діалог постмодернізму і хай-теку — не суперечка непримиренних полюсів, а взаємодоповнююча бесіда двох архітектурних партнерів.»
Цит. за: Стародубцева Л. Архітектура постмодернізму: Історія. Теорія. Практика. Київ : Спалах, 1998. С. 112.

Додатково

1982 архітектурний напрям хай-тек заперечував у публічних дискусіях британський принц Чарльз (тепер король Карл ІІІ), котрий займався архітектурою і прагнув уберегти образ м. Лондона від споруд, які його спотворять. Проти такої «диктатури принца в архітектурі як нової хвилі монархізму» публічно виступив теоретик архітектури Ч. Дженкс, котрий порадив королям залишити архітектуру архітекторам. Така дискусійність не завадила лідеру хай-тек Н. Фостеру отримати найвищі королівські відзнаки Великої Британії, зокрема стати бароном, лордом, пером (членом Палати Лордів британського парламенту).

Джерела

Kron J., Slesin S. High-Tech: The Industrial Style and Source Book for the Home. New York : C. N. Potter, 1978. 286 p.
Davies C. High Tech Architecture. London : Thames & Hudson, 1988. 160 p.

Література

Стародубцева Л. Архітектура постмодернізму: Історія. Теорія. Практика. Київ : Спалах, 1998. С. 112.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze; Milano : Giunti, 2003. P. 194–195.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 233–234.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 237–238.
Macdonald A. High Tech Architecture: A Style Reconsidered. Wiltshire : The Crowood Press, 2020. 176 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Хай-тек (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хай-тек (архітектура) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.04.2025