Фергусоніт

Фергусоніт.jpg

Фергусоніт

Синоніми фергюсоніт, брагіт, тіріт, сипіліт
Клас мінералу оксиди
Колір від жовтого і кремового до темно-бурого і чорного
Форма кристалів довгопризматична, голчаста, бочкоподібна, дипірамідальна
Сингонія тетрагональна
Твердість 5, 0–6, 5
Блиск смоляний, алмазний
Прозорість просвічує
Густина 4, 18–6, 03 г/см3
Радіоактивність радіоактивний

Фергусоні́т [фергюсоніт; англ. fergusonite, від прізвища політика Р. Фергюсона (англ. Ferguson)], брагіт, тіріт, сипіліт — мінерал підкласу складних оксидів, танталоніобат ітрію і лантаноїдів.

Історична довідка

Фергусоніт-(Y) відкрив 1826 В. Гайдінгер на о. Гренландія (п-ів Кекертаасак — типове місце розташування мінералу). Названо на честь політика, колекціонера мінералів Р. Фергюсона (1769–1840; Велика Британія).

Спочатку фергусоніт вважали окремим мінералом. Пізніше його визнано мінеральним рядом, в якому розрізняють різні мінерали. Низку різновидів виділено в самостійні мінеральні види групи фергусоніту — фергусоніт-(Y), форманіт-(Y), фергусоніт-(Ce), фергусоніт-(Nd) тощо.

Характеристика

Хімічний склад

Загальна хімічна формула: (Y,REE)NbO4, де REE — рідкісноземельні елементи у твердому розчині з Y. Ітрій зазвичай домінує [мінерал у цьому випадку називають фергусоніт-(Y)], але іноді Ce або Nd можуть бути основними рідкісноземельними компонентами [у фергусоніті-(Ce) та фергусоніті-(Nd) відповідно]. Інші рідкісноземельні елементи присутні в менших кількостях, тантал іноді заміщує частину ніобію. Існують також форми фергусоніт-бета-(Nd), фергусоніт-бета-(Y), фергусоніт-бета-(Ce).

Інша версія запису хімічної формули фергусоніту: (Y, TR) [(Nb, Ta)О4].

За виданням «Глосарій Флейшнера» (англ. «Fleischer’s Glossary»; 2022):

  • фергусоніт-Се — (Ce,La,Y)NbO4;
  • фергусоніт-Nd — (Nd,Ce)(Nb,Ti)O4;
  • фергусоніт-Y — YNbO4;
  • фергусоніт-beta-(Ce) — (Ce,La,Nd)NbO4;
  • фергусоніт-beta-(Nd) — (Nd,Ce)NbO4;
  • фергусоніт-beta-(Y) — YNbO4.

Уміст Nb2O5 досягає 51,5 %; сума оксидів ітрію і важких лантаноїдів — 32,5–51,5 %. Різновид ризерит містить 6,0–7,8 % TiO2. Танталовий аналог фергусоніту — форманіт — 47,5–55,5 % Ta2О5. У разі заміни ітрієвих земель церієвими фергусоніт переходить у рідкісний церофергусоніт (броценіт).

Домішки, %: ThO2 — до 6,8, UO2 — 1–4.

Фізичні властивості

Полігенний мінерал. Сингонія тетрагональна. Тетрагонально-дипірамідальний вид. Кристалічна структура близька до структури шеєліту.

Утворює довгопризматичні і голчасті, бочкоподібні та дипірамідальні кристали розміром до 2 см. Спайність відсутня. Злам раковистий.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 5,0–6,5.

Густина — 4,18–6,03 г/см3.

Колір — від жовтого і кремового до темно-бурого і чорного.

Блиск смоляний або алмазний.

Крихкий. Радіоактивний.

Різновиди

Виокремлюють:

  • фергусоніт-моногідрат, фергусоніт-дигідрат, фергусоніт-тригідрат — гіпотетичні гідратні форми фергусоніту;
  • фергусоніт ербіїстий — містить 13,95 % Er2O3;
  • фергусоніт титановий, або ризорит — містить до 6 % Ті;
  • α-фергусоніт — зайва назва фергусоніту;
  • β-фергусоніт — природна моноклінна модифікація фергусоніту.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється в пегматитових породах (див. Пегматит), що містять лантаноїди. Досить поширений, але локалізується в низьких концентраціях.

Супутні мінерали: аланіт, біотит, гадолініт, евксеніт, магнетит, монацит, таленіт, циркон.

Присутній у рідкіснометалічних гранітах і альбітитах нефелінових сієнітів. Найбільш характерний для урано-рідкісноземельних пегматитів, де асоціює з гадолінітом, монацитом, ортитом. У незначних кількостях трапляється у скарнах, фергусоніт-(Ce) — в карбонатитах.

Знахідки: Норвегія (родовища Арендаль, Гундголмен), Швеція (Рісьор, Іттербі), Танзанія (Морогоро), Зімбабве (Бікіта). Знайдений також в Уральських горах (Росія), на о. Мадагаскар, в Італії (область П’ємонт), Швейцарії (кантон Вале), США (штати Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Массачусетс, Колорадо, Техас), Фінляндії, Гренландії.

В Україні трапляється у Приазов’ї, на Поліссі.

Значення

У значних скупченнях становить промисловий інтерес переважно як джерело ітрію.

Література

  1. Dana E. S. Dana’s System of Mineralogy. 5th ed. New York : Yale University Press, 1868. 827 p.
  2. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фергусоніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
  4. Фергусоніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
  5. Handbook of Mineralogy // Fergusonite-(Y) https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/fergusonite-Y.pdf

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Фергусоніт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фергусоніт (дата звернення: 10.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.10.2025


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶