Страсний тиждень
Страсни́й ти́ждень, Страсна седмиця (від праслов’ян. strastь — страждання, мука, сильне почуття) — у християнському культі — останній тиждень перед святом Світлого Воскресіння Христового (Пасхою, Великоднем), духовним і літургійним змістом якого є спомини й переживання Церквою і вірянами останніх днів земного життя Ісуса Христа.
Загальна характеристика
Є водночас останнім і найсуворішим тижнем Великого посту. Через особливе значення не включений у богослужбове коло Великого посту, а посідає відособлене місце як перехід від Чотиридесятниці до Воскресіння Христового. Покликаний нагадати вірянам про страждання («страсті») Ісуса, Його мученицьку хресну смерть за гріхи людей, спонукати до розмислів щодо власної гріховності та покаяння.
Усі дні Страсного тижня називають «Великими» (Великий понеділок, Великий вівторок тощо, уживають також епітет «Страсний»). Богослужіння у Страсний тиждень містять мотиви світлого смутку, скорботи. Стають особливо виразними у Страсний четвер, коли згадують євангельські події — моління Ісуса Христа в Гефсиманському саду, зраду Ісуса Юдою Іскаріотом, арешт і суд у первосвященника, а також у Страсну п’ятницю — суд Понтія Пілата, муки Ісуса на хресті, смерть і поховання.
Особливості богослужб у Східних церквах
У перші три дні Страсного тижня відправляють вечірні служби, літургію Напередосвячених Дарів, утрені, із читанням уривків Євангелій (задають певний настрій для кожного з днів). У Великий понеділок згадують євангельський сюжет про безплідну смоківницю, якій Господь наказав засохнути (символ людської душі, що не приносить духовних плодів). У Великий вівторок розважують над словами й притчами Ісуса в Єрусалимському храмі. Велика середа — спомин про рішення первосвященників віддати Ісуса на смерть, корисливий намір Юди зрадити Вчителя.
Особливе значення має служба у Великий четвер — день згадки Таємної вечері та установлення таїнства євхаристії (саме в цей день у церквах заготовляють для зберігання Святі Дари — на потреби причастя хворих та ін.). У архієрейських храмах, кафедральних соборах часто здійснюють обряд обмивання ніг (на згадку описаної в Євангелії від Івана події, коли Ісус під час вечері обмив ноги учням). Деякі народні звичаї й традиції у цей день, пов’язані з приготуванням до Великодня, можуть суперечити церковним правилам (проте священнослужителі ставляться до цього зазвичай поблажливо).
У Страсну п’ятницю служать так звані Царські часи, читають 12 уривків з чотирьох Євангелій, що описують останні години Господньої присутності на землі (від бесіди з учнями на Таємній вечері до поховання в Гробі Господньому). У цей день літургійного богослужіння немає. На вечірні Великої п’ятниці урочисто виносять плащаницю, що символізує відправу похорону Христового.
Утреня Великої суботи (правлять увечері в п’ятницю, відома як Єрусалимська утреня) включає особливий розспів, нагадує моменти розлуки, суму за Спасителем; богослужіння пройняте атмосферою світлої скорботи. Але вже в суботу вдень настає емоційна зміна служби, вперше читають уривки Євангелія про Воскресіння Христове. Увечері в суботу здійснюють останнє богослужіння Великого посту (серед особливостей — парафіяни почергово, за бажанням, читають Діяння Святих Апостолів). Плащаницю заносять у вівтар і кладуть на престолі (де вона перебуватиме до свята Вознесіння Господнього). Відбувається перехід до святкового великоднього богослужіння, вступом до якого є хресний хід навколо храму (символізує прихід жінок-мироносиць до Гробу Господнього).
Джерело
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Страсний тиждень // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Страсний тиждень (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 27.02.2025
