Мироносиці
Мироно́сиці (від миро), жінки-мироносиці — у Новому Завіті — жінки, віддані послідовниці Ісуса Христа, які опікувались Ним за життя і першими вдосвіта прийшли до місця Його поховання, щоби за юдейською традицією намастити тіло померлого запашними сумішами, миром. Проте застали Гроб Господній порожнім, а при вході — світлосяйного ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес, і наказав повідомити про це Його учням.
У християнській традиції
Євангелія повідомляють про різну кількість жінок-мироносиць. Так, у Євангелії від Матвія згадано тільки двох: «прийшла Марія Магдалина та інша Марія, щоб навідатися до гробу» (Мт. 28:1). У Євангелії від Марка названі Марія Магдалина, Марія — мати Якова Молодшого (див. Яків Алфеїв) та Саломія (Мк. 15:40). У Євангелії від Луки — Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова «та інші з ними» (Лк. 24:10). Євангеліє від Івана згадує тільки Марію Магдалину (Ів. 20:1).
Сюжет зустрічі жінок-мироносиць з ангелом часто фігурує в християнській іконографії.
З новозавітних текстів випливає, що жінки першими дізналися про воскресіння Христа. Першими й побачили воскреслого Спасителя, коли спішили повідомити апостолів (Мт. 28:9-10).
Церковна література описує жінок-мироносиць як приклад правдивої жертовної любові та самовідданого служіння Господу. Пам’ять жінок-мироносиць Східні церкви вшановують на 15-й день (тобто в другу неділю) після Великодня. Свято вважають «жіночим», «святом усіх жінок-християнок», вітають у цей день дружин, матерів, сестер. У народі цей день називали також Бабиним днем.
Сестри-мироносиці в Україні
Назву «мироносиці» нерідко використовували жіночі релігійні спільноти, сестринства, що сповідували ідеали християнського служіння. Від часів гетьманської України при православних церквах діяли сестри-мироносиці, які збирали пожертви на церкву, доброчинність.
Від 1910 в м. Кристинополі (тепер м. Шептицький Львівської області) розпочала діяльність греко-католицька спільнота сестер-мироносиць, серед завдань якої — доброчинна праця, духовна й матеріальна опіка над літніми, немічними, хворими, сиротами, гідний похорон нужденних. Як чернече згромадження офіційно розпочало діяльність 30.06.1914 (початкова назва — Згромадження сестер-мироносиць для утримання і обслуговування убогих і сиріт під покровом святої Марії Магдалини), перший монастир об’єднав 15 сестер. 1925 митрополит Андрей Шептицький затвердив статут згромадження. У жовтні 1939 монастирі розігнано органами радянської влади. Сестри-мироносиці поновили свою діяльність 1941, діяли до 1946 (до ліквідації УГКЦ), далі — у підпіллі (до 1989). Натепер монастирі Згромадження сестер-мироносиць розташовані на території трьох єпархій УГКЦ: Івано-Франківської архієпархії, Коломийсько-Чернівецької та Мукачівської. Сестри задіяні до катехитичної підготовки дітей і молоді, працюють у медичних закладах та ін.
Джерела
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Мироносиці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мироносиці (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.11.2024
