Стоя (архітектура)
Сто́я (грец. στοά) — галерея-портик для спілкування мешканців міста і вирішення громадських справ у античній Греції.
Видовжена прямокутна у плані громадська споруда зі стіною з довгого боку і критою колонадою вздовж стіни. У спекотному кліматі створювала затінок і комфортні умови перебування громадян поліса. Виконувала різні функції: адміністрування, суду, навчання, торгівлі тощо. Як окремий архітектурний тип споруди в античності була такою ж важливою, як і храм.
Відома у Давній Греції з 7 ст. до н. е. як частина архітектурних комплексів агор і святилищ. Стоя могла оточувати чотирикутний у плані простір агори з одного, двох або з усіх боків. Могла бути одно- і двоповерховою (Стоя Аттала в Афінах, стоя в Асосі), включати одну, дві (Священна стоя в Прієні) і три колонади, які ділили її простір на нави. З тринавової стої у добу Еллінізму розвинувся новий тип споруд — базиліка. Стої прикрашали статуями й живописом.
В афінській «Стоя Пойкіле» (Розмальована Стоя), декорованій поліхромними розписами художника Полігнота, промовляв і спілкувався з учнями філософ Зенон із Кітіона, звідси його вчення отримало назву стоїцизм.
Тепер найкращим прикладом стої є Стоя Аттала на агорі в м. Афінах, споруджена 159–138 до н. е. як дар місту від пергамського царя Аттала ІІ Філадельфа (220–138 до н. е.), котрий тут замолоду навчався. Зруйновано 267, відбудовано 1953–1956 Американською школою класичних досліджень в Афінах коштом Дж. Д. Рокфеллера-молодшого (1874–1960; США) як Музей античної агори.
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 393.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 26.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Стоя (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стоя (архітектура) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2022