Сталінізм

Сталінізм — система державного управління, сукупність державної політики та ідеології, що виникли внаслідок розвитку створеної більшовиками політичної системи, започаткованої жовтневим переворотом 1917, яка отримала назву за ім’ям її творця та вождя Й. Сталіна.

Термін «сталінізм» використовують здебільшого для позначення суспільно-політичної системи кінця 1920-х — початку 1950-х. У ширшому сенсі термін використовується по відношенню до країн, політична система яких в основних рисах нагадувала політичну систему СРСР часів Й. Сталіна (до режимів Мао Цзедуна в КНР, Кім Ір Сена і Кім Чен Іра в КНДР, Хо Ши Міна і Ле Зуана у Вєтнамі, Е. Ходжі в Албанії та ін.), а також до політичних партій. Тоталітарна сутність системи (етатизм, моноідеологія, масовий терор та ін.) уподібнює сталінізм і тоталітаризм.

Характерні риси

Ключовими рисами сталінізму є:

  • тотальна етатизація;
  • унітаризм;
  • сувора централізація;
  • максимальна концентрація влади в одних руках і формування одноосібної диктатури; культ особи;
  • панування авторитарно-бюрократичних методів управління державою і суспільством; свавілля бюрократичного апарату;
  • злиття партійних і державних органів влади; відокремлення влади та її апарату від суспільства; утворення особливого класу — партноменклатури;
  • політичні методи вирішення економічних проблем;
  • реставрація напівфеодального закріпачення населення та ізоляція від навколишнього світу за допомогою «залізної завіси»;
  • мілітаризація економіки та суспільства,
  • відсутність будь якої політичної опозиції;
  • нехтування нормами права, закону, повна відсутність прав і свобод громадян;
  • перманентна внутрішня та зовнішня агресія, воєнна експансія;
  • жорсткий ідеологічний контроль над суспільством, колективом і особистістю з метою формування особливого типу ментальності, уґрунтованої на сакралізації та культі вождя, його політики;
  • максимальний примус; створення потужного репресивного апарату; терор і репресії;
  • знищення не тільки всіх реальних супротивників, а навіть гіпотетично можливих опонентів правлячого режиму та ін.
  • політика денаціоналізації союзних республік та ін.

Після смерті В. Леніна в 1924 Й. Сталін став генеральним секретарем ЦК ВКП(б), ідейно та організаційно продовжив ленінізм і очолив процес переродження більшовицької партії та радянської держави. У цьому Й. Сталін спирався на партійно-державний апарат, радянську бюрократію, котра перетворилася на касту привілейованих управлінців. До середини 1930-х Й. Сталін сконцентрував у своїх руках усю повноту державної влади і фактично став одноосібним вождем радянського народу. Більшовицьких лідерів антисталінської опозиції поетапно усувалось з владної верхівки, а згодом вони зазнали репресій.

У другій половині 1930-х в країні встановився режим жорстокого терору, який досяг апогею 1937–1938. Пошук і знищення «ворогів народу» торкнулися не тільки найвищих партійних органів і армії, але й усіх верств радянського суспільства. Мільйони радянських громадян за надуманими, бездоказовими звинуваченнями в шпигунстві, шкідництві, саботажі, були репресовані, заслані в табори або страчені в атівнях НКВС.

Після смерті Сталіна суспільно-політична система поступово зазнає змін, розпочалась десталінізація, але «культ особи» засуджено лише частково, не розкрито всіх злочинів сталінського режиму, суттєві ознаки тоталітаризму залишились XXII з’їзд КПРС (1961) продовжив поверхову десталінізацію. Поштовхом до продовження процесів стало рішення забрати забальзамоване тіло Й. Сталіна з мавзолею і поховати під Кремлівською стіною, тотальне перейменування міст, селищ, вулиць, площ, закладів тощо, що носили його ім’я, знищення його пам’ятників, побудованих за життя.

З приходом до влади Л. Брежнєва (1964) розпочалася поступова реабілітація Й. Сталіна, відроджувався неосталінізм, застосовувався геноцид, масові арешти, закриті суди, психіатричні лікарні для опонентів режиму, було застосовано примусову русифікацію, вмотивовану теорією «радянського народу», спостерігалося відродження «культу особистості» тощо.

У квітні 2010 ПАРЄ ухвалила постанову, згідно з якою злочинна політика сталінського режиму, яка призвела до мільйонів невинних жертв, визнана злочином проти людяності.

Література

  1. Шаповал Ю. І. У ті трагічні роки: сталінізм на Україні. Київ : Політвидав України, 1990. 144 с.
  2. Даниленко В. М., Касьянов Г. В., Кульчицький С. В. Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки. Київ : Либідь, 1991. 344 с.
  3. Білас І. М. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1957: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз : у 2 кн. Київ : Либідь ; Військо України, 1994. Кн. 1. 424 с.
  4. Рубльов О. С., Черченко Ю. Л. Сталінщина і доля західноукраїнської інтелігенції 20-50-ті роки ХХ ст. Київ : Наукова думка, 1994. 350 с.
  5. Ярош Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях 30-50-ті роки ХХ століття (історико-політологічний аспект). Луцьк : Настир’я, 1995. 176 с.
  6. Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст. / Авт. кол.: Д. В. Архієрейський, О. Г. Бажан, Т. Б. Бикова та ін.; відп. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2002. 952 с.
  7. Баберовскі Й. Червоний терор: Історія Сталінізму. Київ : К.І.С, 2007. 248 c.
  8. Куртуа С., Верт Н., Панне Ж.-Л. та ін. Чорна книга комунізму: Злочини, терор і репресії / Пер. з фр. Я. Кравець. Львів: Афіша, 2008. 712 с.
  9. Верт Н. Террор и безпорядок. Сталинизм как система / Пер. с фр. А. И. Пигалева. Москва : РОССПЭН, 2010. 447 с.
  10. Хлевнюк, О. В. Хозяин. Сталин и утверждение сталинской диктатуры. Москва : РОССПЭН, 2010. 478 с.
  11. Терлецька І. Сутність сталінізму: історіографічне осмислення в сучасній Україні і Росії // Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. 2011. Вип. 16. С. 232–248.
  12. Хлевнюк О., Горлицкий Й. Холодный мир. Сталин и завершение сталинской диктатуры. Москва : РОССПЭН, 2011. 230 с.
  13. Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба / Авт. кол.: О. Г. Бажан, П. М. Бондарчук, В. К. Борисенко та ін.; гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Інститут історії України НАН України, 2015. 698 c.
  14. Гетти А. Практика сталинизма. Большевики, бояре и неумирающая традиция / Пер. с англ. Л. Ю. Пантиной. Москва: РОССПЭН, 2016. 374 с.
  15. Хлевнюк О. В. Сталин. Жизнь одного вождя. Москва : АСТ ; Corpus, 2016. 464 с.
  16. Єкельчик С. Повсякденний сталінізм: Київ і кияни після Великої війни. Київ : Laurus, 2018. 306 с.

Автор ВУЕ

П. В. Киридон


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Киридон П. В. Сталінізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сталінізм (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ