Спаси
Спас, Спа́си (від дієсл. спасти, рятувати) — у православ’ї — початково народна назва в Україні свята Преображення Господнього, пізніше — циклу із трьох свят (усі — в серпні), присвячених спасителю Ісусу Христу.
Перший Спас
Свято відоме в народних традиціях під назвою Маковія (інші назви: малий Спас, Спас на воді; запозичено з російських звичаїв — медовий Спас). Припадає на 1 серпня за григоріанським та новоюліанським календарями.
Літургійний календар цього дня вшановує, зокрема, пам’ять семи братів Маккавеїв, які мученицькі загинули за віру. Ім’я юдейського діяча Юди Маккавея (дата народження невідома — 167‒160 до н. е.), якого надихнули на повстання проти Селевкідів гоніння на юдеїв, наруга над Єрусалимським храмом, імовірно й подвиг семи братів та їхньої матері, що відмовилися зрадити віру й принести жертву язичницьким богам, очевидно, видозмінилося на Маковій. Свято мало в українців і військово-козацьку символіку: на посвяту криниць і річок усі чоловіки мали прийти «в козацькому одязі», озброєними. Цю тезу підтверджують поетичні рядки Т. Шевченка: «Против ночі Маковія, як ножі святили», «Криницю святили на самого Маковія, і дуб посадили» (дуб здавна вважали покровителем воїнів).
З 15 ст. у місцеву літургійну практику увійшло й святкування Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Свято було встановлено у Візантії (ймовірно, у 7 ст., не пізніше 9 ст.); його офіційне найменування зумовили щорічні урочисті обряди виносу хреста. Звідси — традиція приуроченого хресного ходу навколо храму. Свято набуло шанування в українському православ’ї, бо, за літописами, саме цього дня у 988 князь Володимир Святославич охрестив киян і Русь.
За народними звичаями на Маковія традиційно святили достиглі головки маку, квіти, зілля, воду, тепер — часто й мед (хоча, за народними традиціями, мед українці здавна освячували на свято Преображення Господнього, тобто на другий Спас). Дівчатам і дітям доручали нести зілля на посвяту до церкви, тримати хреста й корогви при обході храму. Очищали й освячували джерельні криниці; купалися родинами, громадами у річках, водоймах, бо воду цього дня вважали цілющою; святили «маковійську квітку» — спеціальний букет із квітів, зілля, стеблин льону, голівок маку. Пекли обрядове печиво — коржі з маком; на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині — пиріжки з маком або спеціальні коржики-маківнички (давали тим, хто йшов святити маковійку — для врожаю на наступний рік).
Від Маковія починався Успенський піст. Після Маковія в Україні вже сіяли озимину, перед сівбою освячували насіння, щоби краще родило. Сучасні етнографічні дослідження вважають назву «медовий Спас» російського, а не питомо українського походження (традиції освячення українцями меду на Маковія аж до кін. 19 ст. етнографічні джерела не підтверджують).
Другий Спас
Свято Преображення Господнього (в народі історично — Спас, а також Великий Спас, святий Спас; запозичено з російських звичаїв — яблучний Спас). Відзначають 6 серпня за григоріанським і новоюліанським календарями. Згадують євангельський сюжет про чудесне перетворення Ісуса Христа у Божій величі й славі перед апостолами (коли в присутності Петра, Якова та Івана «обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло», див. Мт. 17:2).
За народними традиціями в церкві освячували плоди нового врожаю: садовину (яблука, сливи, груші, виноград тощо) й городину, а також мед, віск, обжинки. Пригощали освяченими плодами родичів, сусідів. Готували першу випічку з яблуками, паляниці з нового врожаю: обов’язковими стравами були пироги або струдлі чи завиванці з яблуками, які споживали з медом. Витоки свята шукають у дохристиянських часах — аграрному циклі, традиційних святах збору врожаю, «повороту природи» до осені.
Пасічники напередодні свята наводили лад у пасіці, качали з вуликів мед, обов’язково частували сусідів і родину, щоб і на другий рік був взяток; виготовляли обрядову свічку-трійцю у формі тризуба.
У багатьох регіонах (особливо на Житомирщині, Волині, Поділлі) Спас був поминальним днем. Культ предків простежують і в забороні вживати до початку свята садовину. Випікали поминальні калачі, які роздавали нужденним у церкві, щоб помолилися за померлих; на Поділлі варили кутю, яку залишали на ніч пращурам, дідам.
З Великим Спасом пов’язано чимало народних прикмет. Так, вважали, що на Спаса літо зустрічається з осінню; відлітають до вирію лелеки, та якщо птахи лишаються на гніздах — осінь буде теплою.
Третій Спас
В Україні відомий як післясвято Успіння / Успення (знедавна побутують також запозичені з російської традиції назви — горіховий Спас, Спас на полотні, хлібний Спас). Припадає на наступний день після свята Успіння Пресвятої Богородиці, за новоюліанським і григоріанським календарями — 16 серпня.
Літургійно свято повʼязано зі спогадом про перенесення з м. Едеси до м. Константинополя образу Ісуса Христа, чудесно відбитого на полотні (див. Спас Нерукотворний). Відбиток обличчя Спасителя начебто був переданий Ісусом хворому едеському царю Абгарові й зцілив того. Цар навернувся до християнства; згодом помістив образ на міській брамі для народного вшанування. За імператора Костянтина VII Багрянородного образ був урочисто перенесений до м. Константинополя (подію відносять до сер. 10 ст.).
За народними звичаями відвідували рідних і друзів, подовжували святкові обряди т. з. Першої Пречистої: співи й танці, дівочі ініціації (до гурту дівчат на виданні приймали новеньких), випікали короваї, прикрашали освяченим житом ікони. Від Преображення до Успіння старалися зібрати плоди садових дерев.
З цього дня починали проводи літа.
Спасові свята в багатьох парафіях є престольними.
Література
- Воропай О. Звичаї нашого народу : в 2 т. Київ : Оберіг, 1991.
- Скуратівський В. Т. Дідух: свята українського народу. Київ : Освіта, 1995. 272 с.
- Борисенко В. Сімейна обрядовість українців ХХ — початку ХХІ століття. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, 2016. 256 с.
- Вишневська Д. Русифікація традицій спасівських свят // Рідна країна. 2016. URL: https://ridna.ua/2016/08/rusyfikatsiya-tradytsij-spasivskyh-svyat/
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Филипович Л. О., Арістова А. В. Спаси // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спаси (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.10.2024
