Преображення Господнє
Преобра́ження Госпо́днє (грец. Μεταμόρφωσις τοῦ Κυρίου, лат. Transfiguratio Domini) — у християнстві — 1) євангельський сюжет про раптове чудесне перетворення Ісуса Христа, містичне явлення Його Божої величі й слави перед апостолами; 2) одне з великих дванадесятих свят у східному християнстві (повна назва — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, в українській народній традиції — Спас, Великий Спас, святий Спас, запозичене з рос. — яблучний Спас) та свято без рангу торжества у католицизмі; відзначають 6 серпня за григоріанським і новоюліанським календарями; відповідна дата юліанського календаря припадає на 19 серпня григоріанського.
Зміст
Євангельський сюжет
Епізод описаний у Євангеліях від Матвія (Мт. 17: 1–9), Марка (Мк. 9: 2–9) й Луки (9: 28–36). За переказом, Ісус разом з трьома апостолами — Петром, Яковом та Іваном — піднявся на високу гору (часто ототожнюють із г. Фавор, або Табор) для молитви. Саме там сталося диво, й учні побачили новий образ Ісуса: «І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло» (Мт. 17:2). Згадано, що в цей момент з’явилися два старозавітні пророки — Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом. Усіх оповила «ясна хмара», з якої до апостолів пролунав голос (Бога Отця): «Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав; Його слухайте!» Перелякані учні «попадали долілиць», за мить побачили самого Ісуса у звичному образі. Сходячи з гори, отримали вказівку не розповідати про побачене, «доки Син Людський не воскресне з мертвих».
За богословськими тлумаченнями, Спаситель показав учням новий і перетворений стан, який здійсниться через Його Воскресіння та майбутнє духовне преображення людей і світу у Царстві Небесному; явив прообраз Свого Другого пришестя у славі. Поряд із тим йдеться, що Ісус відкрив улюбленим учням свою Божественну природу й боголюдське єство, поставши істинною Людиною й істинним Богом, а також про одночасне об’явлення усіх іпостасей Трійці. Присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом пояснюють як символ тяглості Божої обітниці, зустрічі та єдності Старого й Нового Завітів, закону, пророків і апостолів, Божої влади над світом мертвих (Мойсей) і живих (Ілля). Подія преображення і «Фаворського світла» стала важливою темою богословських дискусій (зокрема з прибічниками ісихазму).
Історична довідка
Першими запровадили свято Східні церкви, було відоме вже в 4 ст. (згадано у Єфрема Сирина, Івана Золотустого, з 7 ст. — у Андрія Критського). Відзначали вірменська, несторіанські церкви. З 4 ст. на г. Фавор було зведено храм (можливо, Преображення Господнє починалося як храмове свято), згодом місце обжили ченці, споруджено інші церкви і каплиці, бенедиктинське абатство (зруйновані в 13 ст.). Найдавніші кондаки відносять до 5–7 ст., у 8 ст. піснеспіви на честь свята укладені, зокрема, Іваном Дамаскином.
Вибір дати святкування дотепер є непроясненим. Зрештою, Преображення Господнє припало на період язичницьких свят, приурочених до збирання врожаю, увібрало їх обрядність і символіку. Так, у Середземномор’ї свято припало на закінчення збирання винограду, звідси — молитви на освячення плодів нового врожаю. У східних слов’ян у цей сезон достигали яблука та інші плоди (Яблучний спас).
У Західній церкві перші свідчення про святкування датують серединою 9 ст. (Італія, Іспанія), запроваджене як загальноцерковне у літургійний календар 1457 папою Каллікстом ІІІ.
У Вірменській апостольській церкві свято включене до Великоднього циклу, а тому є рухомим, відзначають у сьому неділю після П'ятидесятниці.
Іконографія
Сюжет поширений у східній і західній іконографії, зокрема на середньовічних іконах, фресках, мозаїках. Серед найдавніших відомих зображень — мозаїка в апсиді церкви монастиря Св. Катерини на Синаї (6 ст.). Центральною постаттю композиції є Ісус Христос у сяйві Фаворського світла, з променями, що розходяться від його постаті, сягають апостолів. По обидва боки від Ісуса зображені пророки Мойсей та Ілля, часом на хмарах; у підніжжя — вражені, засліплені сяйвом апостоли.
Сюжет утілений на полотнах Фра Анджеліко (1387–1455), Рафаеля Санті, П'єтро Перуджино, Джованні Белліні (бл. 1430–1516), Тиціана та ін.
Від 16 ст. в українських храмах ікони «Преображення Господнього» часто розміщували у святковому ряді іконостасу. Для українських ікон 15–16 ст. характерні вертикально орієнтовані композиції, де Спасителя поміщено на вершину гори, віддалено від апостолів. Прикметною рисою українських іконографічних пам’яток є незвична, ускладнена форма мандорли (напр., зіркоподібно накладені робми).
Народні традиції
В українських традиціях простежують залишки давніх дохристиянських вірувань і свят аграрного циклу. Традиційним є освячення в церкві плодів нового врожаю: яблук, слив, груш, винограду та ін. городини, а також меду, воску, обжинків тощо. Існував звичай випікати на свято першу паляницю з нового врожаю, ставити на покуті перший сніп. Напередодні пасічникам годилося навести лад у пасіці. Цього дня поминали й родичів, готували поминальні вечері. Детальніше див. Спаси.
Джерела
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / Пер. Р. Турконяк. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Література
- Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис : в 2 т. Мюнхен : Українське видавництво, 1958. Т. 2. С. 157.
- Килимник С. І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 5 т. Вінніпег; Торонто : Український національний видавничий комітет, 1963. Т. 5: Осінній цикл. 292 с.
- Катрій Юліан, о. ЧСВВ. Пізнай свій обряд. Львів : «Свічадо», 2004. 472 с.
- Бурковська Л. Волинська ікона «Преображення Господнє» середини ХVІІ століття зі збірки Національного музею народної архітектури і побуту України в контексті розвитку іконографії сюжету // Студії мистецтвознавчі: Архітектура. Образотворче та декоративно-вжиткове мистецтво. 2010. Чис. 4 (32). С. 102–111.
- Benedykt XVI. Jezus z Nazaretu. Od Chrztu w Jordanie do Przemienienia. Kraków : Znak, 2017. 384 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Преображення Господнє // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Преображення Господнє (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.08.2022
